Фiзiологiя рослинноi клiтини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
апасатися у виглядi зерен крохмалю. З мембран часто бувають звязанi кулястi краплi лiпiдiв, у яких акумулюються лiпiднi компоненти мембран. Кiльцева ДНК i рибосоми дозволяють пластидам, так само як i мiтохондрiям, дiлитися незалежно вiд подiлiв самоi клiтини. РЖнодi кiлькiсть хлоропластiв може збiльшуватися не шляхом подiлу, а брунькуванням.
Хромосоми мiстять у стромi велику кiлькiсть каротиноiдiв. Пiгменти, що розташованi не на мембранах i знаходяться в атмосферному станi, часто представленi у виглядi кристалiв. Присутнiстю каротиноiдiв пояснюСФться забарвлення плодiв томата, горобини, осiннього листя, коли хлорофiл у них руйнуСФться i виявляСФться колiр iнших пiгментiв.
12. Мiкросоми
Уперше були виявленi в 1880 р. Ганштейном. Мiкросоми являють собою кулястi тiла дiаметром вiд 0.2 до 1.5 мкм, обмеженi елементарною мембраною. Первиннi мiкросоми утворюються за рахунок дiяльностi ендоплазматичноi сiтки. У клiтинах рослин виявленi два типи мiкросом, що виконують рiзнi функцii - пероксисоми i глiоксисоми.
Пероксисоми численнi в клiтинах листкiв, де вони тiсно звязанi з хлоропластами. У них вiдбуваСФться окислювання синтезованоi в процесi фотосинтезу глiколевоi кислоти з утворенням амiнокислоти глiцину, яка вже в мiтохондрiях перетворюСФться в серин. При роботi ферментних систем пероксисом утворюСФться пероксид водню, який руйнуСФться в цих органоiдах ферментом каталазою, що мiститься в органоiдах.
Глiоксисоми зявляються при проростаннi насiння, у якому запас поживаних речовин представлений здебiльшого жирами. Вони мiстять ряд ферментiв, необхiдних для перетворення жирiв у цукри в процесi окислювання жирних кислот i реакцiй глiоксилатного циклу.
13. Вакуолярна система
Важливу особливiсть рослинних клiтин мають одна чи кiлька порожнин, називають вакуолями, що вiддiленi вiд навколишньоi цитоплазми одинарною мембраною тонопластом. Як правило, вакуолi займаСФ бiльше 50% всього обсягу клiтини. Спочатку вакуолi утворюються в молодих клiтинах шляхом злиття пухирцiв, що вiдокремлюються вiд ендоплазматичноi сiтки й апарата Гольджi. Як у структурному, так i у функцiональному вiдношеннях вони близькi до лiзосом тваринних клiтин. Разом з тим функцii вакуоль у рослинних клiтинах разюче рiзноманiтнi. Вакуолi служать для транспортування i нагромадженнi поживних речовин, метаболiтiв i непотрiбних продуктiв обмiну. Вакуоле може служити мiiем вiдкладання запасних бiлкiв, цукрi. Вакуолярний сiк маСФ складний склад i включаСФ як органiчнi речовини, так i мiнеральнi солi. Крiм вуглеводiв, органiчних кислот, амiнокислот i бiлкiв, що можуть бути удруге використанi в обмiнi речовин, вакуолi мiстять феноли, танiни, алколодiи, що виводяться з обмiну речовин i iзолюються вiд цитоплазми. Цi сполуки можуть надавати рослиннiй тканинi неприСФмного смаку, що вiдштовхуСФ травоiдних тварин. РЖнодi у вакуолях присутнi пiгменти, так званi антоцiани. У цю групу входять антоцiани, що мають червоне, синСФ чи пурпурне забарвлення, i деякi близькi до них сполуки, що мають жовтий чи кремовий колiр. Саме цi пiгменти визначають забарвлення квiтiв у рожевих фiалок, жоржин та iн..
Вакуолярний сiк може мiстити ряд гiдролiтичних ферментiв, i тодi при життi клiтини вакуолi дiють як лiзосоми,здiйснюючи автофагiю знищення непотрiбних клiтинi структур з утворенням окремих автофагiчних вакуоль.. Пiсля загибелi клiтин тонопласт як i всi мембрани утрачаСФ свою вибiрну проникнiсть i вже не здатний виконувати барСФрну роль.
Одна з головних функцiй вакуолi це участь в осмотичних явищах. Вода звичайно надходить у концентрований клiтинний сiк шляхом осмосу через вибiрково проникний тонопласт. У результатi в клiтинi розвиваСФться тургорний тиск i цитоплазма притискаСФться до клiтинноi стiнки. Такий тиск необхiдна умова росту клiтин розтяганням, причому обсяг клiтин збiльшуСФться без збiльшення обсягу самоi цитоплазми.
14. Апарат Гольджi, будова i функцii
Структуру, вiдому тепер як апарат Гольджi уперше знайшов у тваринних клiтинах у 1898 р. iталiйський гiстолог К. Гольджi. Однак у рослинних клiтках iснування подiбних структур було достовiрно встановлене в результатi робiт iз застосуванням електронного мiкроскопа Бюва i Портером лише в 1957 роцi. Апарат Гольджi. ЯвляСФ собою купку сплощених мембранних мiшечкiв, так званих цистерн, i звязану з ними систему пухирцiв, якi називають пухирцями Гольджi, чи везикулами. Ряд окремих купок називають диктiосомами. (рис. 1.18).
У зонi диктiосоми розрiзняють двi дiлянки. З однiСФi сторони шляхом злиття пухирцiв, що вiдбруньковуються вiд гладенькоi ЕПС, постiйно утворюються новi цистерни. Ця сторона купки, що формуСФться, опукла, тодi як iнша, де завершуСФться дозрiвання i цистерна знову розпадаються на пухирцi, маСФ увiгнуту форму. Локалiзацiя, величина i розвиток елементiв змiнюСФться залежно вiд типу клiтини i ii фiзiологiчного стану. Так, АГ найбiльш розвинутий в активно функцiонуючих клiтинах у процесi старiння вiн поступово атрофуСФться, а потiм зникаСФ.
Функцii, якi виконуСФ апарат Гольджi, чисельнi та рiзноманiтнi. З його участю здiйснюються секторнi процеси, регулювання вмiсту води в клiтинi, нагромадження вуглеводiв, видiлення слизiв та iн.. У зонi апарата Гольджi можуть здiйснюватися такi метаболiчнi процеси, як модифiкацiя рiзних бiлкiв i лiпiдiв, фосфорилювання, ацилування амiнокислот тощо. У рослинни?/p>