Фiзiологiя рослинноi клiтини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
иваСФться рибосомною РНК (рРНК) i синтезуСФться в ядерцi.
У клiтинах вищих рослин рибосоми звичайно звязанi з мембранами гранулярноi ендоплазматичноi сутки, розташовуючись безладно лiнiйно, а iнодi у виглядi розеток чи спiралей на iх зовнiшнiй поверхнi. У рiзних рослинних клiтинах число рибосом коливаСФться вiд декiлькох тисяч до декiлькох десяткiв тисяч одиниць. РЗх концентрацiя у клiтинах i тканинах може змiнюватися у процесi онтогенезу i залежить вiд живлення, водного режиму, температури й iнших умов, а також функцiональноi активностi клiтини.
Установлено, що на рибосомах вiдбуваСФться бiосинтез бiлка, тобто звязування активованих амiнокислот i укладення iх у полiпептидний ланцюг вiдповiдно до генетичноi iнформацii, отриманоi з ядра через iнформацiйну РНК. На поверхнi iРНК вiдбуваСФться взаСФмодiя мiж комплексами амiнокислота транспортна РНК i самою рибосомою. З рибосомами одночасно можуть зСФднуватися тiльки два комплекси i замикаСФться тiльки один пектиновий звязок. Потiм рибосома перемiщуСФться по iРНК, до неi пiдходить наступний комплекс амiнокислота тРНК i замикаСФться новий пептидний звязок. Так продовжуСФться до закiнчення синтезу полiпептидного ланцюга. Цей процес називаСФться трансляцiСФю. Рибосоми дiють в основному не iзольовано, а спiльно й упорядковано. Угрупування рибосом, що транслюСФ iРНК i синтезуСФ той самий бiлок, одержало назву полiсоми. В однiй полiсомi може знаходитися вiд 5 до 70 рибосом. На ЕПС полiсоми виявляються у виглядi характерних завиткiв (рис.1.17).
10. Мiтохондрii, будова i функцii
У рослин мiтохондрii були вперше виявленi в 1904 р. Ф.Мевесом в клiтинах пилякiв латаття. Вони являють собою округлi чи гантелеподiбнi тiла, розмiри яких надзвичайно мiнливi i значною мiрою залежать вiд функцiонального стану у клiтин, осмотичного тиску i рН середовища. Мiтохондрii збiльшуються в гiпотонiчних речовинах i зменшуються в гiпертонiчних, а в кислому середовищi набувають пухирчастоi форми. Товщина мiтохондрii постiйна (близько 1.5 мкм), у той час як довжина помiтно коливаСФться, досягаючи 7-10 мкм i бiльше.
Мiтохондрii обмеженi двома мембранами (рис. 1.19).
Мiжмембранний ростiр, чи перимiтохондрiальний простiр, заповнений основною безструктурною речовиною, що мiстить глобулярнi бiлки i деякi ферменти. Зовнiшня мембрана гладенька, а внутрiшня утворюСФ численнi гребнеподiбнi складки - кристи. Вони iстотно збiльшують ii поверхню, забезпечуючи площу для розмiщення мультиферментиних систем. Мембрани вiдокремлюють вiд цитоплазми внутрiшнiй вмiст мiтохондрiй - матрикс. У матриксi мiстяться рибосоми i мiтохондрiальна ДНК, що маСФ кiльцеву будову.
Сучаснi методи дозволили виявляти присутнiсть особливих елементарних часток на внутрiшнiй мiтохондрiальнiй мембранi (рис.1.20). Це ферменти АТФ - синтетази, що забезпечують сполучення фосфорилювання АДФ iз реакцiями в дихальному ланцюзi.
В основi цих часток розташованi компоненти самого дихального ланцюга. Таким чином, основна задача мiтохондрiй це синтез АТФ у результатi циклiчного окислювання ди- i три карбонових кислот i аеробних реакцiй електронотранспортного ланцюга дихання.
Кiлькiсть мiтохондрiй варiюСФ вiд десяткiв до десяткiв тисяч на клiтину, змiнюючись в онтогенезi, отже вона визначаСФться рiвнем метаболiзму. У залежностi вiд дiлянки клiтини, де необхiднi електричнi витрати, мiтохондрii з течiСФю цитоплазми перемiщуються в ту чи iншу дiлянку.
11. Пластиди, будова i функцii
Першi описи пластидiв були зробленi в 1676 р. Антонi ван Левенгуком, але детальнi дослiдження цих структур провiв Шимпер в 1882 р.
Система органоiдiв, названих пластидами, типова для клiтин рослин. Це обмеженi подвiйною мембраною округлi чи овальнi органоiди, що мiстять внутрiшню систему мембран. Пластиди можуть бути безбарвними чи забарвленими. Серед безбарвних розрiзняють про пластиди, лейкопласти i етiопласти. Забарвленi пластиди це хлоропласти i хромопласти.
У вищих рослин усi типи пластид утворюються з про пластид, що СФ присутнiми у клiтинах меристематичних тканин. РЗхня внутрiшня мембрана маСФ лише невеликi iнвагiнацii (утягування). Якщо такi структури зберiгаються в зрiлих клiтинах, iх називають лейкопластами. Оскiльки в лейкопластах вiдкладаються запаснi речовини, то назву вони одержують залежно вiд типу запасноi сполуки : якщо запасаСФться крохмаль амiнопласти, жири олеопласти, бiлки - протеiнопласти. Етiопласти утворюються при вирощуваннi рослин у темрявi. При освiтленi вони перетворюються в хлоропласти.
Хлоропласти - зеленi пластиди рослин. У них здiйснюСФться фотосинтез. Це овальнi тiла довжиною 5-10 мкм i 2-3 мкм у дiаметрi (рис.1.21).
Внутрiшня мембрана утворюСФ безлiч плоских, заповнених рiдиною мiшкiв, так званих тилакоiдiв. Декiлька таких телакоiдiв формують купку - грану. Окремi грани хСФднанi довгими поодинокими тилакоiдами ламелами. На мембранаi тилакоiдiв локалiзованi зеленi пiгменти хлорофiли, а також жовтi i червонi каротиноiди. На мембранах тилакоiдiв вiдбуваються свiтовi реакцii фотосинтезу. ВнутрiшнСФ, гомогенне середовище хлоропластiв називаСФться стромою. У нiй знаходяться розчиннi ферменти, що здiйснюють темновi реакцii фотосинтезу. Надлишок вуглеводiв, що утворюСФться в процесi цих реакцiй, може з