Geum.ru


Фiзiологiя рослинноi клiтини

Информация - Биология

Другие материалы по предмету Биология




? клiтинах вдалося простежити участь АГ в утвореннi серединноi пластинки i росту клiтинних стiнок. Установлено, що за допомогою везикул вуглеводнi компоненти постачаються до плазми, при цьому транспорт у певному напрямку здiйснюють мiкротрубочки ;мембрана пухирцiв вiдбуваСФться у плазмалему, сприяючи ii росту i вiдновленню, а секретизованi рослини виявляються в клiтиннiй стiнцi, де за допомогою ферментiв синтезуються целюлознi мiкрофiбрини.

Таким чином, мембрання елементи апарата Гольджi СФ сполученою ланкою мiж мембранами ЕПС i плазмалемою.

15. Будова i функцii клiтинних стiнок

Оболонку клiтин, що подiляють i ростуть, називають первинною стiнкою. Вона складаСФться з целюлозних мiкрофiбрил, занурених у матрикс (рис. 1.22).

Мiкрофiбрили являють собою пучки довгих тонких молекул целюлози. До складу матрикса входять полiсахариди i бiлки, багато з яких СФ ферментами, що каналiзують синтез речовин, якi входять до складу оболонки. Полiсахариди матриксу представленi пектиновими сполуками i гемiцелюлозами - змiшаною групою полiмерiв занози, ксилоли й iнших моносахаридiв. Стiнки сусiднiх клiтин зСФднуСФ серединна пластинка, що складаСФться з клейких желеподiбних пектитiв кальцiю i магнiю (рис. 1.23).

Клiтиннi стiнки гiдратованi 60-70% iхньоi маси звичайно складаСФ вода. Разом з мiжклiтинниками вони складають так званий вiльний простiр - апопласт. По апопласту вiдбуваСФться перемiщення води i розчинених у нiй речовин. Частка апопласту адсорбуСФ рiзнi iони, полегшуСФ iхнiй подальший рух у клiтину. У деяких клiтин, наприклад, у клiтин мезофiлу листка, протягом усього життя зберiгаСФться тiльки первинна стiнка. У бiльшостi клiтин пiсля закiнчення росту на внутрiшню поверхню первинноi клiтинноi стiнки вiдкладаються додатковi шари целюлози, унаслiдок чого виникаСФ вторинна клiтинна стiнка. Рiст клiтинноi стiнки можливий завдяки апарата Гольджi. На вториннiй оболонцi видiляСФться три шари зовнiшнiй, середнiй i внутрiшнiй. У цих шарах кут розташування целюлозних мiкрофiбрил рiзний, що забезпечуСФ твердiсть, незначну розтяжнiсть оболонки i високу мiцнiсть усiСФi структури. (рис. 1.24.) ОрiСФнтацiя мiкрофiбрил контролюСФться мiкротрубочками, розташованими на внутрiшнiй поверхнi плазматичноi мембрани.

Вторинна стiнка не суцiльна, а маСФ пори, розташованi на рiзних дiлянках. Пори сусiднiх клiтинних стiнок завжди розташовуються одна проти одноi i крiзь них проходять цитоплазматичнi тяжi плазмодесми. Останнi являють собою канали, що утворюються з плазма леми i зСФднують сусiднi клiтини. Таким чином, протопласти окремих клiтин зСФднуються в СФдину систему - симпласт.

Вторинна стiнка, що виникаСФ в клiтинах диференцiйованих тканин, подiляСФться значним структурним i хiмiчним змiнам. Трахеальнi елементи ксилеми i клiтинами склеренхiми пiддаються iнтенсивнiй лiгнiфiкацii. Це вiдбуваСФться при просочуваннi шарiв целюлози лiгнiном складною полiмерною речовиною, що вiдноситься до полi фенолiв. Лiгнiн скрiплюСФ целюлознi волокна й утримуСФ iх у СФдинiй структурi. Характер i ступiнь одеревiння можуть бути рiзними. Лiгнiфiкацiя характерна для механiчних i провiдних тканин.

У вторинних покривних тканинах вiдбуваСФться опробування клiтинних стiнок. При цьому у вториннiй клiтиннiй стiнцi вiдкладаСФться суберин жироподiбна речовина, до складу якоi входять жирнi кислоти i iх ефiри з глiцерином та iншими спиртами. Опробкованi клiтини широко вiдмирають i перетворюються у захисний шар. Суберин надаСФ iм непроникностi щодо води, газiв, грибноi та мiкробноi iнфекцii.

Зовнiшнi клiтиннi стiнки епiдермальних тканин деяких видiв рослин можуть бути покритi кутикулою - тонкою плiвкою, що складаСФться з кутину (сумiш високомолекулярних жирних кислот i iх ефiрiв). Часто кутикула покриваСФться шаром воску, товщина якого у деяких рослин досягаСФ 5 мм. Епiдермальнi тканини можуть пiддаватися також ослизненню, тобто покриваються сумiшшю високомолекулярних вуглеводiв, бiлкiв, ферментiв, i органiчних кислот. Кутинiзацiя й ослизнення захищають рослин вiд перегрiву i надмiрноi втрати води.

Лiтература

  1. Грин Н., Стаут У.,Тейлор Д., Биология, Мир 1990.
  2. Лебедев С.И. Физиология растений, Колос 1988.
  3. МусiСФнко М.М. Фiзiологiя рослин. Киiв. Фiтосоцiоцентр, 2001.
  4. Макрушин М.М., Макрушина РД.М., Петерсон Н.В., Мельников М.М. Фiзiологiя рослин. / За редакцiСФю професора М.М.Макрушина Вiниця: Нова Книга, 2006.
  5. Полевой В.В. Физиология растений. Выссшая школа, 1989.