Финансирование инновационных проектов через сеть инновационных фондов
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
дiл РЖРЖРЖ. Свiтовий досвiд фiнансування iнновацiйних проектiв через мережу iнновацiйних фондiв
та перспективи його використання в Украiнi.
За останнi десятилiття в США отримали широке розповсюдження декiлька практичних форм здiйснення ризикових капiталовкладень, з якими повязане фiнансування iнновацiйних проектiв. Найпростiша з них зводиться до безпосереднього перерахування коштiв вiд iнвестора до засновникiв малоi iнновацiйноi фiрми. Бiльш складнi форми передбачають ряд додаткових заходiв з метою зниження ступеню ризику та розподiлу мiж групою iнвесторiв можливих збиткiв в результатi невдалих капiталовкладень.
Хоча механiзмом ризикових капiталовкладень допускаСФться прямий звязок мiж iнвесторами та засновниками малоi iнновацiйноi фiрми, на практицi така форма використовуСФться головним чином великими iнвесторами, та й то на бiльш пiзнiх (а значить менш ризикованих) стадiях освоСФння нововведень. В бiльшостi випадкiв iнвестори йдуть на кооперацiю, утворюючи спiльний венчурний (ризиковий) iнновацiйний фонд, вiд iменi якого здiйснюються ризиковi капiталовкладення. Подiбний фонд маСФ статус обмеженого фiнансового партнерства. Його учасники отримують прибуток i несуть збитки пропорцiйно первiсно внесеному капiталу. Найбiльшими венчурними фондами в США вважаються тАЬFideliti technology foundтАЭ (700 млн. долл.), тАЬXX century ultraтАЭ (500 млн. долл.), тАЬApplaid technology foundтАЭ (180 млн. долл.). Всього ж за рiзними оцiнками в США налiчуСФться вiд 400 до 800 фондiв ризикового капiталу.
Здiйснення фiнансових операцiй в умовах пiдвищеного ризику предявляСФ особливi вимоги до управлiння венчурними фондами. У звязку з цим розвиток ризикового пiдприСФмництва в США з самого початку йшов шляхом формування iнституту професiйних управляючих, що отримують спецiальну винагороду за пiдсумками роботи фонду.
Широко розповсюдились в США венчурнi фiрми, якi беруть на себе управлiння одним або декiлькома фондами ризикового капiталу. Часто такi фiрми, що вже зарекомендували себе в очах iнвесторiв, виступають iнiцiаторами утворення нових фондiв. Зазвичай, iх послуги щорiчно сплачуються в розмiрi 2-3 % вiд загального обсягу фонду ризикового капiталу на протязi 7-12 рокiв, на якi розраховано iснування фонду. Пiсля реалiзацii програми ризикових капiталовкладень отриманий доход розподiляСФться так, що на долю венчурноi фiрми припадаСФ вiд 20 до 30 % всього прибутку, навiть якщо ii первiсний фiнансовий внесок склав тiльки 1 % всiх капiталовкладень.
Приватними джерелами формування фiнансових ресурсiв iнновацiйних фондiв в США СФ окремi громадяни, корпорацii, страховi компанii, пенсiйнi фонди, iншi спецiальнi фонди та пожертви, а також надходження ризикового капiталу iз iноземних джерел.
Якщо звернутись до опублiкованих статистичних даних, то провiдне положення по обсягу коштiв, що направляються в незалежнi (за американською термiнологiСФю) приватнi фонди ризикового капiталу, займають пенсiйнi фонди. РЗх доля складаСФ приблизно 34% вiд загальноi суми. Це спричинено прийняттям в США у 1978р. спецiального закону, за яким пенсiйним фондам дозволялось використовувати частину своiх коштiв у фiнансових операцiях з пiдвищеним ступенем ризику.
Цей закон можна вважати прямо повязаним з проведенням державноi науково-технiчноi полiтики США. Вiн вiдкрив нове i досить iнтенсивне джерело фiнансування нововведень. У всякому випадку, з 1978 по 1984рр. пенсiйнi фонди оцiнювались як найбiльш зростаюче джерело ризикового капiталу в краiнi. Крiм того, змiни, якi внiс зазначений закон, мали для збiльшення обсягу ризикового капiталу в США бiльше значення, нiж зниження в тому ж роцi податку на прирiст капiталу. Можна зазначити, що цей податок взагалi не розповсюджуСФться на доходи пенсiйних фондiв вiд венчурних операцiй.
Друге мiiе серед приватних джерел ризикового капiталу в США займають iноземнi iнвестори. На iх долю припадаСФ 18% всiх коштiв, вкладених у незалежнi ризиковi фонди. Настiльки висока активнiсть iноземних iнвесторiв пояснюСФться високими банкiвськими облiковими ставками та пiльгами в оподаткуваннi, а також бажанням отримати доступ до найновiшоi технологii, що якоюсь мiрою забезпечуСФться умовами венчурного фiнансування.
Приблизно 14.5% обсягу коштiв незалежних iнновацiйних фондiв США СФ капiталовкладення окремих осiб та промислових корпорацiй. Проте, треба мати на увазi рiзноманiтнiсть форм участi великих корпорацiй в здiйсненнi ризикових капiталовкладень. На долю страхових компанiй припадаСФ бiля 13% надходжень у фонди ризикового капiталу. Ще бiля 6% надходжень повязано з пожертвами i рiзними фондами.
Особливе мiiе в американськiй системi ризикових капiталовкладень вiдiграють великi промисловi корпорацii. РЗх цiкавiсть до дiяльностi малих iнновацiйних фiрм продиктована не тiльки i навiть не стiльки намаганням отримати високi, але все ж незначнi в масштабах великого обсягу продукцii прибутки, скiльки стратегiСФю власного розвитку в умовах НТР.
Розробки малих та середнiх iнновацiйних фiрм часто опиняються на гребнi НТП та випереджають досягнення лабораторiй, що СФ частиною корпорацiй. Найчастiше саме малi фiрми виступають iнiцiаторами принципово нових пiдходiв, методiв, технологiчних процесiв. За офiцiйними даними на фiрми з кiлькiстю зайнятих менше 1 тис. чол. припадаСФ бiля 1/2 всiх найважливiших нововведень в краiнi. В перерахунку на 1 зайнятого це даСФ спiввiдношення 4:1 на користь малих та середнiх фiрм. За оцiнками Нацiонального наукового фонду, за той же перiод один