Финансирование инновационных проектов через сеть инновационных фондов
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?я наукових дослiджень i розробок iх промислового використання.
Внаслiдок зростання швидкостi i скорочення строкiв обертання грошовоi маси, що привласнюСФться та вiдчуджуСФться виконавцями проблемно-цiльових проектiв i програм, вiдносна величина даних коштiв стрiмко зростаСФ i значно перевищуСФ ту iх абсолютну, тобто грошову масу якi насправдi iснуСФ i знаходиться в оборотi. Це означаСФ, що у ролi джерел фiнансування НТП iндивiдуальнi спонсори займають фактично перше мiiе не тiльки в якiсному вимiрi, а й в кiлькiсному.
З боку зустрiчного потоку грошовi вливання в прямий потiк здiйснюються на всiх фазах iнновацiйного процесу (науковi дослiдження, розробки, виробничi випробування, промислове освоСФння i т.п.). Тому на кожнiй фазi встановлюСФться кругообiг коштiв iз зустрiчного потоку в магiстральний i навпаки, за рахунок чого вони посилюють один одного. Саме там де формуСФться другий, зустрiчний рух (тобто на заключних фазах iнновацiйного процесу) i виникаСФ найбiльш iнтенсивний i потужний кругообiг грошових коштiв.
Вiд першого цей зустрiчний рух вiдрiзняСФться тим, що вiн спрямований в обхiд iнновацiйного процесу i йде до потенцiйного масового споживача створюваних ним нововведень з тим, щоб пiдготувати його до здiйснення ним самим його безпосередньоi споживчоi функцii. Можна стверджувати, що другий, зустрiчний фiнансовий рух iнвестуСФ всi своi кошти на задоволення життСФвих потреб людини, тодi як перший вкладаСФ весь свiй потенцiал в нову технiку, технологii та iншi нововведення.
Корпорацii та вiдомства отримують головний свiй виграш тодi, коли iм гарантуСФться оперативне та радикальне вирiшення проблем за рахунок перетворення iх соцiально-економiчноi органiзацii. Важливо пiдкреслити, що перебудова здiйснюСФться автоматично, безболiсно i навiть непомiтно для самих вiдомств i корпорацiй. Вони також приСФднуються до системи фондових механiзмiв господарювання, якi, тАЬзамикаючись у колотАЭ утворюють структуру, в рамках якоi назустрiч одне одному iдуть грошовi, iнформацiйнi, кадровi та iншi ресурси. Корпорацii стрiмко розширюють сфери впливу i нарощують свою потужнiсть.
ВiдбуваСФться процес розшарування, внаслiдок якого економiка краiни стаСФ так би мовити двоверствовою. Верхнiй економiчний шар являСФ собою незалежний сектор, в якому функцiонують iнновацiйнi фонди. Цi кошти рухаються на некомерцiйнiй, неприбутковiй основi, хоч i обертаються в товарно-грошових формах, однак мало повязаних з ринковими товарно-грошовими вiдносинами, оскiльки базуються на даровому вiдчудженнi i привласненнi учасниками масовоi науково-технiчноi творчостi коштiв, що обертаються. Нижнiй шар утворюють традицiйнi органiзацiйно-економiчнi структури, характернi для товарного виробництва, яким властивi звичайнi ринковi вiдносини.
Для верхнього економiчного шару характерними СФ досить високi iнтеграцiйнi якостi. Даровi грошовi та органiзацiйнi ресурси у змозi (офiцiйно i легально) долати будь-якi регiональнi, нацiональнi, континентальнi та iншi кордони, митнi барСФри i т.д. Вони можуть вбирати в себе зустрiчнi грошовi, iнформацiйнi, кадровi, матерiально-технiчнi та iншi ресурси також на даровiй основi, але вигiднiй для всiх i кожного власника коштiв, що залучаються. Тому фондовi механiзми господарювання швидко розповсюдились по всьому захiдному свiту i вже злились в ньому в СФдину структурно-функцiональну систему.
Нижнiй економiчний шар, навпаки, зберiгаСФ свою роздробленiсть по краiнах, регiонах та континентах, тому що виробництво, яке орiСФнтуСФться на отримання прибутку вiд простого продажу товарноi маси, всюди створюСФ собi конкуренцiю, протидiю, митнi барСФри, протекцiонiзм. Разом з тим торгiвельнi вiдносини так або iнакше також повязують всiх товаровиробникiв i покупцiв в СФдину комерцiйну систему свiтового господарства.
Успiшне функцiонування фондових механiзмiв в економiцi Заходу привертаСФ до них увагу багатьох краiн, що iх не мають, але дуже потребують. До них вiдносяться i краiни СНД, якi останнiм часом почали iнтенсивно створювати рiзноманiтнi iнновацiйнi фонди. Але не маючи фондових механiзмiв, вони поки що малоефективнi.
Тому значний iнтерес представляСФ досвiд функцiонування фондових механiзмiв в тих краiнах, де вони добре розвиненi; також велику користь може принести робота фундаментально-наукового та прикладного характеру по збору, систематизацii i розповсюдженню iнформацii щодо фондових механiзмiв управлiння.
Таким чином, можна бачити, що дiяльнiсть мережi iнновацiйних фондiв, а також специфiчнiсть руху грошових ресурсiв в iнновацiйному процесi, так чи iнакше стимулюють процеси, якi СФ частиною iнновацiйноi полiтики розвинених держав, а саме:
- обСФднання багатьох учасникiв в розробцi науково-дослiдницьких та дослiдно-конструкторських програм (унiверситетiв, державних НДРЖ, приватних фiрм, центрiв i лабораторiй), часткове субсидiювання цих робiт iз коштiв держбюджету;
- створення науково-виробничих обСФднань, технополiсiв, пiдтримка iнновацiйних, iнформацiйних, iнжинiрiнгових та впроваджувальних фiрм;
- кооперування рiзноманiтних дiлянок iнновацiйних процесiв, включаючи саму державу, для реалiзацii науково-технiчних програм i продуктiв.
Все це дозволяСФ змiщувати акценти iнновацiйноi полiтики з макрорiвня на мiкрорiвень, регулювати взаСФмодiю учасникiв iнновацiйного процесу без прямого втручання в розвиток нацiональних господарських комплексiв, виробничих галузей, окремих субСФктiв пiдприСФмств.
Роз