Устаткування будiвельних машин
Информация - Транспорт, логистика
Другие материалы по предмету Транспорт, логистика
?еханiзми), проте iх, як правило, встановлюють для керування лише основними механiзмами машини.
Механiчнi важiльнi системи використовують переважно на машинах малоi потужностi та для керування допомiжними операцiями на iнших машинах.
Електричнi системи керування застосовують лише в механiзмах з приводом вiд iндивiдуальних електродвигунiв. Електродвигуни потужнiстю до 15 кВт вмикають магнiтнi пускачi, а бiльшоi потужностi - контактори, що керуються допомiжним струмом. При контролерному або контактному керуваннi можна в певних межах регулювати частоту обертання вала асинхронного електродвигуна.
Якщо неможливо використати багатожильний кабель, то для пiдведення струму до обертових частин машини застосовують кiльцевi струмоприймачi (обертовi контактнi пристроi).
Гальмами керують через коротко- та довгоходовi гальмiвнi електромагнiти.
Гiдравлiчнi системи керування набули найбiльшого поширення. До iх переваг належать: компактнiсть i малi розмiри пульта керування та робочих цилiндрiв завдяки застосуванню у бiльшостi випадкiв значних тискiв; вiдсутнiсть складних важiльних систем i шарнiрних зСФднань; можливiсть передавання зусиль до вiддалених точок; зниження стомлюваностi машинiста i пiдвищення продуктивностi його працi.
Недолiком гiдравлiчних систем керування СФ: рiзке ввiмкнення механiзмiв; нпкористання спецiальних сортiв оливи; можливiсть витiкання оливи у разi несправностi в системi.
За принципом дii розрiзняють насоснi та безнасоснi системи, за схемою дii - ручнi, напiвавтоматичнi та автоматичнi.
Насоснi системи гiдравлiчного керування найбiльш широко використану ються для змiни положення робочого органа (ковша скрепера, вiдвала). Привiд насоса в цих системах - переважно вiд вала вiдбирання потужностi. Виконавчим органом насосноi системи керування СФ гiдроцилiндр, який дiСФ на механiзм машини завдяки перемiщенню потоку робочоi рiдини.
Безнасоснi системи гiдравлiчного керування використовують для керування або всiма, або окремими механiзмами, якi потребують найбiльшоi чутливостi та плавностi (керування гальмами лебiдки). Основна перевага безнасосноi системи полягаСФ у простотi ii будови, чутливостi, плавностi та надiйностi ввiмкнення.
Пневматичнi системи керування вiдзначаються мяким ввiмкненням механiзмiв i застосовуються як самостiйно, так i в комплексi з гiдравлiчними системами.
Основними елементами пневматичноi системи керування СФ повiтряний компресор, оливоводовiддiльник, ресивер, регулятор тиску, перепускнi та запобiжнi клапани, фiльтри, розподiльний колектор i виконавчi цилiндри. Плавнiсть ввiмкнення та гальмування механiзмiв машини забезпечуються кранами диференцiальноi або прямоi дii.
Недолiк пневматичноi системи - необхiднiсть старанного догляду в зимових умовах через можливе утворення конденсату та замерзання його в трубопроводах. Канатно-блоковi системи керування робочим органом мають окремi моделi причiпних i начiпних машин - переважно бульдозерiв, розпушувачiв, iнодi скреперiв. До складу системи входять лебiдка, редукувальна ланка та канати з блоками. Керованих частин у робочому органi може бути одна або кiлька, у звязку з чим потрiбен один або кiлька канатiв, а лебiдка повинна мати вiдповiдну кiлькiсть барабанiв. Незважаючи на простоту конструкцii, канатно-блокова система дуже громiздка i маСФ низький ККД. Редукторнi системи керування в основному застосовують у самохiдних дорожнiх машинах. У цих системах керування привiд може бути вiд основного двигуна, iндивiдуальних електродвигунiв або вiд ручного штурвала. Основними параметрами редукторноi системи керування СФ потужнiсть, що передаСФться системою на робочий орган машини, передавальне число, ККД системи та швидкiсть руху робочого органа при дii на нього системи керування.
7. Ходове устаткування
Ходове устаткування призначене для передавання тиску та зовнiшнiх навантажень на грунт i для пересування машини. У будiвельних машинах загального призначення використовують гусеничне, пневмоколiсне та колiсно-рейкове устаткування.
Кожен вид устаткування складаСФться в основному з рушiя (пристрою, що надаСФ машинi рух i передаСФ на грунт ii силу тяжiння) та пiдвiски (комплекту деталей, якi зСФднують рушiй з рамою машини). Швидкохiднi машини обладнують пружною пiдвiскою, а тихохiднi - жорстким пiдвiсним пристроСФм.
Гусеничне ходове устаткування мають машини, що пересуваються по бездорiжжю або ТСрунтовими дорогами, а також в умовах, коли потрiбно забезпечити велике тягове зусилля та пiдвищену прохiднiсть на слабких грунтах.
Це устаткування унiверсальне, оскiльки його можна застосувати для машин практично будь-якоi маси. Швидкiсть пересування гусеничних машин масою 10... 20 т становить 6... 8 км/год, а масою 2... З тис. т - 0,2... 0,3 км/год. Вiдповiдно кути пiдйому, який потрiбно подолати, дорiвнюють 22...25 i 5...7. Тиск на грунт машин малоi потужностi - 0,045...0,11, великоi потужностi -0,25...0,35 МПа.
За характером передавання тиску на грунт розрiзняють малоопорнi (мякi) та багатоопорнi (жорсткi) гусеницi.
Гусеничний хiд з малоопорною гусеницею маСФ пiдресорнi котки або опорнi колеса на осях, закрiплених в опорнiй рамi машини. Вiдношення кiлькостi ланок гусеничноi стрiчки (тракiв), що опираються на ТСрунт, до кiлькостi опорних колiс дорiвнюСФ 2 i бiльше, що забезпечуСФ прогин стрiчки в шарнiрах. Тиск на ТСрунт у разi малоопорного гусеничного ходу нерiвномiрний.
Гусеничний хiд багатоопорно