Урбанiзацiя як всесвiтнiй процес. Географiя найбiльших мегалополiсiв свiту
Информация - География
Другие материалы по предмету География
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
Урбанiзацiя як всесвiтнiй процес.
Географiя найбiльших мегалополiсiв свiту
Роботу виконав:
Микулин Юрiй
ЛЬВРЖВ 2009
План
Введення
- РЖсторичнi коренi урбанiзацii
- Загальнi риси сучасноi урбанiзацii для бiльшостi краiн
- Рiвнi i темпи урбанiзацii
- Розмiщення i динамiка мiського населення
- Великi мiста i мiськi агломерацii
- Найбiльшi мегалополiси свiту
- Субурбанiзацiя
- Людина, мiсто i навколишнСФ середовище
- Перспективи свiтовоi урбанiзацii
Список використаноi лiтератури
Додаток
Введення
Вивчаючи тему тАЬНаселення свiтутАЭ, ми говорили про розмiщення населення i форми розселення, мене зацiкавив всесвiтнiй процес урбанiзацii. Постала мета простежити процес урбанiзацii в розвитку росту мiст до виникнення агломерацiй i мегалополiсiв.
УрбанiзацiСФю називаСФться рiст мiст, пiдвищення питомоi ваги мiського населення в краiнi, регiонi, свiтi, виникнення i розвиток усе бiльш складних мереж i систем мiст. Отже, урбанiзацiя представляСФ iсторичний процес пiдвищення ролi мiст у життi суспiльства, поступове перетворення його в переважно мiське по характеру працi, способу життя i культури населення, особливостi розмiщення виробництва. Урбанiзацiя одна з найважливiших складових частин соцiально-економiчного розвитку.
1. РЖсторичнi коренi урбанiзацii
Створення урбанiстичного килима Землi маСФ глибокi iсторичнi коренi. Першi мiста зявилися, на думку бiльшостi дослiдникiв, близько 5000 рокiв тому в Месопотамii, трохи пiзнiше у РДгиптi, потiм в РЖндii. Фахiвцi дотепер сперечаються щодо того, чи виникли перерахованi вище найдавнiшi мiськi цивiлiзацii незалежно одна вiд одноi або ж трохи бiльш пiзнi вогнища урбанiзацii в долинi Нiлу i на РЖндостанi випробували безпосереднiй вплив месопотамських традицiй.
Але у свiтовiй iсторii СФ безперечний приклад незалежноi появи найдавнiших мiських цивiлiзацiй у до Колумбовiй Америцi у Мексицi i Перу. У силу закономiрностей iсторичного розвитку американськi аборигени, хоча i зi значним вiдставанням у часi, самостiйно прийшли i до державностi, i цивiлiзацii. При цьому, незважаючи на усю свою специфiку, найдавнiшi мiста Старого i Нового Свiту разюче близькi мiж собою по найважливiших ознаках: плануванню, структурi, функцiях, формi полiтичноi органiзацii i т.д.
Першi роки на нашiй планетi були, звичайно, не схожi на сучаснi. Потрiбнi були тисячолiття iсторичного розвитку, щоб до XIX столiття стали складатися контури сучасноi мережi великих мiст. На початку минулого столiття самим значним мiстом свiту став Лондон (865 тис. жителiв); другим у РДвропi був Париж (550 тис.), третiм Неаполь (340 тис.); за ними йшли Петербург (330 тис.) i Вiдень (230 тис.). Мiж Лондоном i Парижем по величинi знаходилися азiатськi мiста: Пекiн, Кантон (по 800 тис. жителiв) i Константинополь (570 тис.).
Концентрацiя населення в мiстах, збiльшення iхньоi ролi в життi суспiльства, вiдбувалися протягом всiСФi iсторii. Але тiльки з початку XIX столiття спостерiгаСФться значне посилення цього процесу. З 1800 по 1900 роки при загальному ростi населення Землi в 1,7 рази мiське населення збiльшилося в 4,4 рази, у XX столiттi вiдповiдно в 3,7 i 13,3 рази.
Особливо рiзкий перелом у динамiцi мiського населення свiту, а в бiльш широкому планi у розвитку самого процесу урбанiзацii наступив у другiй половинi нашого столiття. Вiн одержав назву тАЬмiськоi революцiiтАЭ. Прирiст чисельностi городян у свiтi за 1950 2000 рр., згiдно з прогнозами демографiв ООН, збiльшився в 4 рази i зберiг тенденцiю до подальшого значного пiдвищення. У першiй чвертi наступного столiття чисельнiсть городян зросте до 5,1 млрд. людей на 73%.
Високi темпи росту мiського населення в другiй половинi XX столiття звязанi iз сполучення декiлькох факторiв. Два з них найбiльш значнi. Мiграцiя сiльського населення в мiста в серединi нашого столiття прийняла такi масштаби, що ii iнодi називають великим переселенням народiв XX столiття. Це величезне збiльшення мiграцii в мiста збiглося в краiнах, що розвиваються, з демографiчним тАЬвибухомтАЭ, що також сприяло небувалим темпам росту мiського населення. У 1991 1995 рр. городян у свiтi щорiчно в середньому ставало бiльше на 61 млн. чоловiк (сiльських жителiв на 25 млн.).
У результатi склався СФдиний i разом з тим досить диференцiйований мiський свiт, що затвердився, насамперед у розвинутих краiнах (з 50-х рр.), а до 2015 р., по оцiнках демографiв ООН, стане переважно й у краiнах, що розвиваються.
Правда, у цiлому на земнiй кулi сiльське населення продовжуСФ збiльшуватися з 1,8 до 3,2 млрд. людей в 1950 2000 рр. Але в першiй чвертi XXI столiття його чисельнiсть стабiлiзуСФться. Рiст сiльського населення в другiй половинi XX столiття вiдбуваСФться винятково завдяки краiнам, що розвиваються, де проживаСФ близько 90% сiльських жителiв свiту. У розвинутих краiнах сiльське населення поступово скорочуСФться з 366 млн. чоловiк у 1950 р., до 300 млн. у 1990 р.. За прогнозами, воно зменшиться до 280 млн. чоловiк до 2000 р. i до 200 млн. до 2025 р.
2. Загальнi риси сучасноi урбанiзацii для бiльшостi краiн
Перша риса швидкi темпи росту мiського населення, особливо в менш розвитих краiнах.
У 1900 р. у мiстах жило близько 14% населення