Урбанiзацiя як всесвiтнiй процес. Географiя найбiльших мегалополiсiв свiту
Информация - География
Другие материалы по предмету География
>
Одна з найбiльш важливих особливостей урбанiзацii посилення концентрацii населення у великих мiстах, мiських агломерацiях. Зосередження населення у великих мiстах було характерно для другоi половини XIX столiття (Пiвнiчна Америка, закордонна РДвропа, Латинська Америка) i ще бiльша для першоi половини XX столiття (Росiя СРСР, Африка, Азiя, Австралiя).
РЖз середини XX столiття на планетi швидко ростуть мiста (звичайно це мiськi агломерацii) з населенням бiльш 1 млн. жителiв. РЗхня кiлькiсть збiльшилася в 1950 1990 рр. з 77 до 281, а сумарна чисельнiсть населення в них з 187 млн. чоловiк до 800 млн. У результатi в 1990 р. третина всiх городян свiту проживала в агломерацiях тАЬмiльйонерахтАЭ.
Мiська агломерацiя скупчення мiст навколо великого мiста центру. Особливо швидко ростуть вони в краiнах Азii, Латинськоi Америки й Африки. В Азii в 1990 р. нараховувалося 118 таких агломерацiй, бiльше всього у Китаi (38), РЖндii (24), Пакистанi, РЖндонезii i Пiвденнiй Кореi (по 6 у кожнiй з них); у Латинськiй Америцi 40; в Африцi 25.
З кiнця 70-х рр. помiтно ростуть великi мiськi агломерацii з населенням бiльш 10 млн. жителiв, головним чином у краiнах, що розвиваються.
У 1970 р. таких утворень було всього 3 (Токiо, Нью-Йорк, Шанхай), а в 1990 р. уже 12 (список поповнили Мехiко, Сан-Пауло, Баiбей, Лос-Анджелес, Пекiн, Калькутта, Буенос-Айрес, Сеул i Осака). За прогнозами, до 2000 р. число таких великих агломерацiй досягаСФ 21-25, головним чином завдяки краiнам Азii (Джакарта, Тяньцзiнь, Карачi, Делi, Манiла, Дакка). Це ще бiльш пiдсилить пiвденно-схiдно-азiатський вектор у свiтовiй урбанiзацii. Адже сьогоднi в Азii зосереджено бiля половини городян землi, тодi як у 1950 р. 1/3.
Дуже швидкi темпи характернi для розвитку великих мiст, тобто мiст iз населенням бiльш 100 тис. чоловiк. З 1800 по 1980 р. кiлькiсть великих мiст збiльшилася приблизно в 30 разiв, чисельнiсть населення в них у 51, а частка населення, що проживаСФ в таких мiстах, у всьому населеннi у 12 разiв. Особливо швидкий рiст великих мiст вiдбувався в XX столiттi. Ще бiльш швидкими темпами росту вiдзначаються найбiльшi мiста мiльйонери. У 1800 р. у свiтi було тiльки одне мiсто з населенням бiльш 1 млн. чоловiк (0,1% населення Землi), у 1900 р. iх було вже 10, а до початку 90-х рр. близько 320. Очiкують, що до 2000 р. у свiтi буде близько 430 мiст мiльйонерiв, i вони зосередять бiльш 20% населення Землi.
6. Найбiльшi мегалополiси свiту
З великими мiськими агломерацiями повязане формування мегалополiсiв. Мегалополiси (вiд грецького тАЭmegasтАЭ великий, тАЮpolisтАЭ мiсто) гiгантське скупчення агломерацiй i мiст, що злилися один з одним. Так назвав вiдомий географ Жан Готман полосовиднi скупчення 40 сусiднiх агломерацiй уздовж транспортних магiстралей у пiвнiчнiй частинi Атлантичного узбережжя США (ця назва стала потiм загальною, а вiдбулося воно вiд Мегаполiса в Древнiй Грецii центру союзу аркадських мiст, що виник близько 370 р. до н.е. у результатi злиття бiльш нiж 35 поселень. Сучасний мегаполiс складаСФться з перехiдних один в одного агломерацiй Бостона, Нью-Йорка, Фiладельфii, Балтiмора, Вашингтона (звiдси його бiльш пiзня назва Босвам) i деяких iнших загальною площею 170 тис.км2. Населення цiСФi тАЭголовноi вулицiтАЭ краiни нараховуСФ близько 50 млн. чоловiк.
РЖнший мегалополiiипет (Чикаго-Пететербург) сформувався в США на пiвденному узбережжi Великих озер у результатi злиття 35 агломерацiй. Його площа 160 тис. км2, населення 35 млн. жителiв. Найбiльш молодий мегалополiс на заходi краiни Сан-Сан простягнувся вiд Сан-Франциско через ланцюжок центрiв Великоi Калiфорнiйськоi долини до Лос-Анджелеса i далi до Сан-ДiСФго. Вiн нараховуСФ 20 млн. жителiв.
Найбiльший на Землi по чисельностi населення мегалополiс Токайдо (близько 70 млн. чоловiк) склався на Тихоокеанському узбережжi Японii (Токiо-Осака). У ньому зосереджено майже 60% населення цiСФi краiни i 2/3 ii промислового виробництва.
У Захiднiй РДвропi видiляються своiми розмiрами Англiйський мегаполiс (поСФднуСФ агломерацii Лондона, Бiрмiнгема, Манчестера, Лiверпуля й iн.) i Рейнський (кiльцева агломерацiя Рандстад у Нiдерландах, Рейн-Рур i Рейн-Майн у ФРН i iн.). Кожний з них включаСФ до 30 агломерацiй загальною площею близько 50 тис. км2 i з населенням по 30-35 млн. чоловiк. Вiн охоплюСФ сумiжнi урбанiзованi райони пяти краiн: Пiвденно-Схiдну Англiю, Рандстад, Рейн-Рур, Бельгiйсько-Французький (район Антверпен-Брюссель-Дилль) i Паризький. СвоСФрiдний мегалополiс складаСФться в 80-90 рр. на пiвднi Китаю. Його основу складають вiльна економiчна зона Шеньчжень з населенням 3,3 млн. чоловiк, Гонконг (5,6 млн.), що 1 липня 1997 р. повернений Китаю й одержав назву Санган, Чжухай (1 млн. жителiв), розташований неподалiк вiд Макао, i найбiльша агломерацiя Пiвденного Китаю Гуаньчжоу з населенням бiльш 4 млн. чоловiк. На початку XXI столiття тут, очевидно сформувався досить могутнiй мегалополiс з населенням близько 30 млн. чоловiк.
Мегалополiси на базi швидкорослих агломерацiй складаються й в iнших краiнах, що розвиваються. Це Сан-Пауло-Рiо-де-Жанейро-Белу-Орiзонте в Бразилii, Капр-Александрiя в РДгиптi, Калькутта-Асансол-долина р. Дамодар в РЖндii.
7. Субурбанiзацiя
Починаючи з 60-х рр. практично у всiх захiдноСФвропейських краiнах: у Канадi, Австралii, Новiй Зеландii (а в США ще ранiше) почалося скорочення чисельностi населення мiст i частка мiського населення. Однак було б неправильно трактувати це як поворот процесу урбанiзацii назад: урбанiзацiя вступила в нову фазу, що одержала назву субурбанiзацiя.
Субурбанiзацiя. розвит