Урбанiзацiя як всесвiтнiй процес. Географiя найбiльших мегалополiсiв свiту
Информация - География
Другие материалы по предмету География
х умовах кожноi краiни, i вширину, i всередину, з тiСФю або iншою швидкiстю.
Темпи щорiчного приросту городян майже удвiчi вищi, нiж прирiст населення свiту в цiлому. У 1950 р. у мiстах жило 28% свiтового населення, у 1997 р. 45%. Мiста рiзного рангу, значення i величини швидко розростаються пригородами, агломерацiями, ще бiльш великими урбанiзованими зонами, практично охоплюють своiм впливом основну частину людства. Найважливiшу роль при цьому грають великi мiста, насамперед мiста-мiльйонери. Останнiх у 1950 р. нараховувалося 116, у 1996 р. iх уже 230. Мiський спосiб життя населення, мiська культура в самому широкому змiстi слова усе бiльш поширюСФться в сiльськiй мiiевостi бiльшостi краiн свiту. У краiнах, що розвиваються, урбанiзацiя в основному йде тАЬвширтАЭ у результатi масового припливу у великi мiста переселенцiв iз сiльськоi мiiевостi i малих мiст. За даними ООН, у 1995 р. частка мiського населення в краiнах, що розвиваються, у цiлому склала 38%, у тому числi в найменш розвитих 22%. Для Африки цей показник був 34%, для Азii 35%. А от у Латинськiй Америцi городяни складають нинi бiльшiсть населення: 74%, у тому числi Венесуелi 93%, у Бразилii, на Кубi, у Пуерто-Рiко, Тринiдаду i Тобаго, Мексицi, Колумбii i Перу вiд 70% до 80% i т.д. Лише в деяких найменш розвитих державах (Гаiтi, Сальвадор, Гватемала, Гондурас) i в малих острiвних краiнах Карибського басейну городян менше половини вiд 35% до 47%.
Показники високого рiвня урбанiзацii формально характернi для порiвняно деяких, найбiльш розвинутих краiн Азii й Африки. Однак фактично i цi, i деякi iншi краiни Азii мають рiзнi риси давньоi, навiть древньоi урбанiзацii (Китай, РЖндiя, краiни Середнього i Близького Схiду, Пiвденно-Схiдноi Азii й iн.). Висока частка городян, крiм (Сiнгапур, Дунган, Аоминь), у близьких до них по характеру розселення деяких арабських держав, особливо нафтовидобувних: Кувейту (97%), Катару (91%), ОАЕ (84%), Йорданii (72%). Дуже велика частка городян характерна так само для найбiльш розвинутих держав на крайньому заходi Азii: РЖзраiлю (91%), Лiвану (87%), Туреччини (69%).
В iндустрiально розвинутих краiнах урбанiзацiя тАЬвширтАЭ давно вичерпала себе. У XXI столiттi бiльшiсть iх вступають практично суцiльно урбанiзованими. У РДвропi городяни складають у середньому 74% населення, у тому числi в Захiднiй 81%, в окремих краiнах ще бiльше: у Бельгii 97%, Нiдерландах i Великобританii 90%, у ФРН 87%, хоча деяке помiтно менше: в Австрii, наприклад 56%, у Швейцарii 61%. Висока урбанiзованiсть у Пiвнiчнiй РДвропi: у середньому, а також у Данii i Норвегii 73%. Помiтно менше вона в Пiвденнiй i Схiднiй РДвропi, але, звичайно, при iнших показниках урбанiзацii, вище, нiж у краiнах, що розвиваються. У США i Канадi частка мiського населення досягаСФ 80%.
У частцi економiчно розвинутих краiн нинi характерна урбанiзацiя тАЬусерединутАЭ: iнтенсивна субурбанiзацiя, утворення i поширення мiських агломерацiй i мегаполiсiв. Концентрацiя промисловостi транспорту погiршила економiчнi умови життя у великих мiстах. У багатьох районах населення тепер росте швидше в малих мiстах, по окраiнах, нiж у центрах агломерацiй. Нерiдко найбiльшi мiста, насамперед мiста-мiльйонери, втрачають населення через його мiграцiю в пригороди, мiста супутники, подекуди в сiльську мiiевiсть, куди воно приносить мiський спосiб життя. Мiське населення промислово розвинутих краiн зараз практично не росте.
4. Розмiщення i динамiка мiського населення
Розмiщення i динамiка мiського населення досить нерiвномiрна. На Азiю в 1994 р. приходилося близько 46% мiського населення свiту, на РДвропу 21%, на Латинську Америку 14%, на Африку 10%, на Пiвнiчну Америку бiльш 8%.
Виразна контрастнiсть розмiщення городян по краiнах. У 1995 р. пять з них з мiським населенням бiльш 100 млн. кожна (Китай, РЖндiя, США, Бразилiя, Росiя) концентрували разом 1060 млн. городян, або 41% мiського населення Землi.
Важлива особливiсть свiтовоi урбанiзацii останнiх десятилiть вихiд на аванiену краiн, що розвиваються. У 1994 р. у них проживало вже 65,5% усiх городян свiту (у 1950 р. тiльки 40,1%), а до 2025 р., за прогнозами демографiв ООН, цей показник зросте майже до 80%.
Краiни, що розвиваються, сильно впливають також на якiснi сторони розвитку свiтовоi урбанiзацii. Гнiтюча частина iхнiх городян учорашнi сiльськi жителi, що часто сприяють тАЬдеревенiзацiiтАЭ мiста, приносячи в нього норми поводження i системи цiнностей, властивi сiльськоi мiiевостi. Рiст населення в мiстах цiСФi групи краiн, значно випереджаючи попит на робочу силу, супроводжуСФться не тiльки абсолютним, але часом i вiдносним розширенням тих соцiальних шарiв, що не беруть участь нi в сучасному виробництвi, нi в сучасному споживаннi i залишаються в сутностi неурбанiзованими. Звiдси велика поляризацiя мiського населення краiн, що розвиваються, недостатнСФ прилучення значноi його частини до мiського способу життя. РЖ все-таки люди продовжують стiкатися в мiста. Для цього СФ пiдстави. Дослiдження показали, що незважаючи на всi проблеми i катастрофiчнi прогнози, якiсть життя у великих мiстах краща, нiж у малих i в сiльськiй мiiевостi: у них вища тривалiсть життя i нижча дитяча смертнiсть, бiльш квалiфiкована медична допомога, ширшi можливостi одержати i знайти роботу, великi заробiтки, комфорт i т.д. Або, як пише американський соцiолог Льюiс Мамфорд, тАЬмiсто символ можливостейтАЭ. РЖ хоча городяни складають трохи бiльше 30% населення краiн, що розвиваються, на них приходиться бiльш 60% внутрiшнього валового продукту цих краiн.
5. Великi мiста i мiськi агломерацii