Geum.ru

Управління кредитним портфелем

Дипломная работа - Банковское дело

Другие дипломы по предмету Банковское дело

?их вимог НБУ, бухгалтерського обліку та оподаткування;

¦систематичний контроль і нагляд за проблемними позичками.

І в Україні, і за рубежем управління кредитним ризиком загалом базується на визначенні двох основних факторів:

  1. мінімального ризику (банк повинен надавати лише такі позички, які не викликають сумнівів щодо їх погашення за номінальною вартістю);
  2. плати за ризик (визначення ціни кредиту залежно від потреби відшкодування ризику).

Як відомо, одне з найскладніших завдань визначення ціни кредиту. Адже процентна ставка має відповідати як інтересам банку, так і його клієнтів. До того ж ідеться про реальну розрахункову ставку, яка в кінцевому підсумку визначається попитом і пропозицією на ринку вільних грошових ресурсів.

У банківській практиці, зокрема й у вітчизняній, доволі поширеною є модель цінової політики, зорієнтованої на витрати, повязані зі створенням послуги. Ця модель вважається найпростішою і будується за принципом вартість плюс прибуток. Нею передбачається, що процентна ставка за кредитом установлюється на основі таких компонентів:

  1. вартість залучення коштів для кредитування позичальників (процентні витрати);

банківські операційні витрати, не повязані із залученням коштів, у тому числі заробітна плата працівників кредитного управління та вартість матеріалів і обладнання, необхідних для надання позички та контролю за нею (непроцентні витрати банку);

  1. компенсація за ризик невиконання зобовязань позичальником, яка може грунтуватися на відповідному коефіцієнті резервування за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах, а також коригуватися з урахуванням індексу інфляції;
  2. бажана маржа прибутку за кожним кредитом.

Описану модель можна виразити формулою:

 

ПСК = ГПВЗККП + ОВБВ + + ОМЗБрНЗП + БМПБ,(1)

 

де ПСК процентна ставка за кредитом;

ГПВЗККП гранична процентна вартість залучених коштів для кредитування позичальника;

ОВБВ операційні витрати банку, відмінні від процентних витрат із залучення коштів (непроцентні витрати);

ОМЗБРНЗП оцінна маржа для захисту банку від ризику невиконання зобовязань позичальником;

БМПБ бажана маржа прибутку банку.

У процесі застосування моделі ціноутворення вартість плюс прибуток визначаються витрати, повязані зі здійсненням окремих кредитних операцій. Ці витрати поділяють на прямі, безпосередньо повязані із залученням фінансових ресурсів (процентні), та непрямі (непроцентні), які мають загальнобанківський характер загальноадміністративні, на утримання персоналу тощо.

Аналіз світової практики діяльності комерційних банків свідчить, що чітких критеріїв віднесення непро-центних (загальнобанківських) витрат на вартість окремих банківських операцій не вироблено і зробити це доволі складно.

Отже, основні недоліки моделі ціноутворення вартість плюс прибуток повязані з потребою в обчисленні собівартості кожної окремої операції та зі встановленням процентної ставки за кредитом без урахування фактора конкуренції з боку інших кредиторів.

Моделі ціноутворення.орієнтовані на підвищення конкурентно спроможності. Врезультаті дерегулювання банківської сфери в багатьох країнах світу в умовах зростання конкуренції значно скоротилася маржа банківського прибутку, отримуваного від депозитних і кредитних операцій. Подібна тенденція простежується і в нашій країні, банківська система якої неухильно розвивається. Тож спекулятивні доходи українських банків поступово зменшуються, а конкуренція, зокрема на ринку банківських кредитів субєктам господарювання, посилюється. Це спонукає кожен банк підтримувати процентну ставку на рівні, який можна зіставити з рівнем процентних ставок конкурентів на даному сегменті ринку. Тобто на кредитному ринку, який характеризується високою конкуренцією, кредитор практично приймає ставку, а не встановлює її.

Така особливість спричинилася до появи в зарубіжній банківській практиці моделі цінового лідерства, ключовою складовою якої є прайм-рейт базова уніфікована процентна ставка, що встановлюється для найкре-дитоспроможніших позичальників, котрі беруть короткострокові позики з метою поповнення обігового капіталу. У разі застосування моделі цінового лідерства фактична кредитна ставка визначається за формулою:

Надбавка = ПРНЗПП +ПСРСПДК

ПСК=БУС+ПРНЗПП +ПСРСПДК(2)

 

де ПСК процентна ставка за кредитом;

БУС базова уніфікована ставка (прайм-рейт);

ПРНЗПП премія за ризик невиконання зобовязань, яка сплачується першокласними позичальниками;

ПСРСПДК премія за строковий ризик, сплачувана позичальниками, яким надається довгостроковий кредит.

Сума премій за ризик у даному випадку є надбавкою, за допомогою зменшення або збільшення якої банки можуть відповідно збільшувати чи зменшувати обсяги своїх кредитних портфелів.

У більшості економічно розвинутих країн премія за ризик визначається залежно від якості кредиту. У банках України вона, на мою думку, може встановлюватися залежно від рівня відрахувань до резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

У процесі довгострокового кредитування зарубіжні банки застосовують і так званий кеп узгоджену максимальну ставку за кредитом, незалежну від майбутньої динаміки процентних ставок на ринку. Кеп надає позичальникові впевненості щодо макс?/p>