Украiнськi народнi оповiдi та перекази про легендарних людей i народи
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
т, хто разок намиста, хто хустину i обрядили його, як дiвчину, а самi далi звiдтiля. Вибiгли з лiсу й попрямували до КиСФва на богомiлля. Ось песиголовцi наловили нових людей i повертаються собi додому. Дивляться, коли стоiть пишно вбрана дiвчина. Вони до неi, а виявляСФться, це пень. Песиголовцi зняли з пня плаття, погнали людей до землянки i кажуть: Треба буде ще раз повернутися та гарненько пошукати чи нема кого в лiсi, хто залишив це плаття: тут хтось був. Приiхали, ввiйшли до землянки коли лежить обварений окропом дiд, а людей нема нiкого. Вони в погоню. Шукали, шукали, та вже пiзно було.
З iнших легендарних людей украiнським легендам вiдомi ще фараони, або сирени, морськi люди.
Переказ про напiвлюдину-напiврибу належить ще язичницьким народам Азii. В давньому перекладi Хронiки Георгiя Амартола мовиться про них таке: завелися ж у рiцi Нiлi на сходi сонця людиноподiбнi двi тварини, чоловiк i жiнка, що сиренами звуться, або вiлами. Переказ про сирен людей з рибячими хвостами СФ i у Великоросii. В Старому Биховi про походження фараонiв розповiдають так. Переводив Мойсей народ (СФврейський) через воду (Чермне море, пiд час утечi СФвреiв з РДгипту). Бог звелiв йому махнути на воду рукою. Мойсей махнув i постав мiст через воду. А фараони (СФгиптяни пiд проводом фараона) женуться за народом. Народ через мiст фараони й собi на мiст. Тодi Бог прорiк до Мойсея: Махни рукою на мiст! Мойсей махнув. Фараони були в цей час посерединi мосту, посерединi моря. Мiст миттю зник i iх не стало. Бог так зробив, що води зiмкнулися, i вiд фараонiв не лишилося й слiду. Коли iх поглинуло море, то вони перетворилися до пояса на жiнку, а нижче пояса на рибу. До пояса у фараона груди, голова, волосся все жiноче: жiнка по всiй формi; а нижче пояса все, як у риби. Бог для них i iжу особливу призначив. Вони нетерпляче чекають, коли буде кiнець усьому. Коли нинi буваСФ шторм на морi, тодi фараони вистрибують з води, пливуть поблизу корабля i весь час питають: Чи скоро кiнець свiту настане? На це питання треба вiдповiдати: Вчора свiт кiнчився, вчора! Вони були б радi, аби свiт кiнчився. Майже те ж саме розповiдають про походження морських людей i в Грубешiвському повiтi. В Углицькому повiтi додають до цього, що морськi люди вночi виходять на берег, i якщо когось зустрiнуть, то неодмiнно зiдять. У Лiтинському повiтi кажуть, що морськi жiнки надiленi надзвичайною вродою i знадливим голосом. Жiнки цi пiдпливають до кораблiв i починають спiвати. Якщо, за недосвiдченiстю тих, хто пливе на кораблi, iх не вiдганяти гарматними пострiлами, то вони так устигають захопити своiми спiвами, що всi на кораблi засинають, i тодi морськi люди перекидають його.
Пiсень (i казок) народ сам не складаСФ, а складають iх морськi люди i навiть перекладають на ноти (Грубешiвський та Лiтинський повiти). По суботах звичайно граСФ море, на поверхню його випливають морськi люди й починають спiвати рiзних пiсень, а чумаки стоять у цей час на березi й навчаються вiд них пiсень, якi потiм i виспiвуються всюди по мiстах i селах.
У Купянському повiтi цих дивних iстот називають фаляронами очевидно, вiд слова фараон; у Проскурiвському повiтi милюзинами.
У народнiй легендi про мелюзинiв, говорить професор М. Сумцов, злилось два елементи апокрифiчний про перехiд Мойсея через Чермне море й захiдноСФвропейська повiсть про Мелюзина. В апокрифiчнiй легендi про перехiд Мойсея через Чермне море мовиться: люди фараоновi перетворилися на риб; у цих риб голови людськi, а тулуба немаСФ; тiльки сама голова; а зуби й нiс людськi; а де вуха там пiря, а де потилиця там хвiст, i не iсть iх нiхто. РЖ конi i зброя перетворилися на риб, i на рибах з коней шерсть кiнська, i шкура на них завтовшки з палець; ловлять iх i шкури з них здирають, а мясо коптять; а iз шкур тих переди й пiдошви шиють: води тi шкури не терплять, а по сухому носити на рiк стане.
Ця апокрифiчна легенда проникла на Украiну, в народ, мабуть, за давнiх часiв, i до неi згодом у захiднiй Малоросii пристало дещо з СФвропейських легенд i повiстей про Мелюзина. РЖ насамперед, саме iмя цiСФi феi стало назвою апокрифа. Роман про Мелюзину виник з французьких народних повiрiв про фей. У цьому романi йдеться про те, як чарiвниця Мелюзина вийшла замiж за графа Раймунда з умовою, щоб вiн не шукав ii по суботах, коли вона робила обмивання, пiд час яких перетворювалася на напiвжiнку-напiвзмiю. Спочатку все було пречудово. Мелюзина подарувала Раймундовi десятьох синiв i сприяла зведенню прекрасних замкiв (Лузiньян, Ларошель та iнших). Брат Рай- мунда посiяв у ньому пiдозру щодо вiрностi дружини, i якось Раймунд у суботу ввiйшов до примiщення, де купалася Мелюзина. З криком жалю й вiдчаю вона зникла з його очей, а разом з нею урвалися всi успiхи Раймунда, i прахом пiшли всi його статки.
Перша редакцiя роману про Мелюзину зявилася у Францii в 1389 роцi; в нiмецькiй лiтературi роман цей зявився вперше 1474 року i втримався донинi як народна книга. Вiд нiмцiв роман про Мелюзину перейшов до лiтератур чеськоi, польськоi (1569) i руськоi (1677). До Захiдноi Украiни Мелюзина проникла або з польських, або з нiмецьких народних переказiв роману. У латишiв Курляндськоi губернii записано казку про морських людей, побудовану також за апокрифом про перехiд СФвреiв через Чермне море, майже тотожну украiнськiй легендi про фаляронiв.
Лiсовi люди звичайнi на зрi