Украiнськi народнi оповiдi та перекази про легендарних людей i народи
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
гукають до нього. Нi, каже, не повернусь уже! Ну, ошморгни хоч буряк! Не хочу! Ну, озирнись назад! Вiн озирнувся i забув половину того, що знав. Прийшов вiн додому рiднi були всi живi i дуже зрадiли йому. Вiн рвав потiм трави, про якi не забув, вiд чого вони лiкують, i лiкував людей до самоi своСФi смертi. Коли вiн помер, то всi по ньому дуже тужили.
Решта украiнських оповiдей про песиголовцiв-людожерiв варiюють на рiзнi лади основну формулу розповiдi Одiссеi про Полiфема. Розповiдь про одноокого велетня-людожера, говорить Мiллер, де б не була його первiсна батькiвщина, колись переходила з уст в уста мiж давнiх поселенцiв узбережжя Чорного моря i, як цiкава морська пригода, була популярною серед мореплавцiв. З розповiдей грецьких морякiв зустрiч вiдважного мореплавця з циклопом перейшла до грецького епосу i була включена до числа пригод нацiонального героя Одiссея, подiбно до того, як до того ж циклу були прилученi деякi iншi пригоди зi схiдних казок. На цей чаiiлком усталилось уже переконання, що всю Одiссею складено з окремих епiчних легенд, повязаних штучно в одне цiле, i з-помiж них Герландом було вирiзнено чимало народних казок, вiдомих i з iндiйських казкових збiрникiв. В оповiдi про циклопа Полiфема вже В. Грiмм помiтив слiди штучноi спайки з iншими пригодами Одiссея i вказав на них. Цей епiзод, за Грiммом, з одного боку, являСФ собою цiлком викiнчене цiле, з iншого не узгоджуСФться з вiдомим характером героя. Остання казка впродовж багатьох сторiч блукала узбережжям Чорного моря, i в прибережних племен та народiв зберегла характер морськоi пригоди, а в племен i народiв, якi жили вiддалiк од моря, перетворилася на пригоду суходiльну i, як це звичайно буваСФ в народному епосi, зазнала впливу iнших подiбних казкових сюжетiв, головним чином легенд про велетнiв. Жив собi, розповiдають у Чигиринському повiтi, один багатий чоловiк, який зроду-вiку не вiдав нiякого горя. Прийде, бувало, до нього бiдняк i стане бiдкатися: хлiба, мовляв, немаСФ, i того, i цього нема. А багатiй i питаСФ в нього: РЖ яке ж то у свiтi горе СФ? Якось повернувся багатий чоловiк з млина додому, осiдлав коня й поiхав шукати горя. iхав вiн, певне, дiб пять i заiхав у таку землю, де людей зовсiм нема, а самi лиш песиголовцi (вони з одним оком i з одним рогом: по праву руч. око, а по лiву рiг). Дивиться хата в степу. Зайшов вiн до хати а там сидить душ пять песиголовцiв. Песиголовцi питають його: Чого ти сюди зайшов? Вiн вiдповiдаСФ: Прийшов горя шукати. Не iдь, кажуть вони йому, далi горя шукати: вже ти й так знайшов велике горе. А тодi питають: Якщо ти тесля, чи коваль, чи швець, то лишишся живий, а якщо нi, то ми тебе зразу ж зарiжемо i зiмо. Я, каже, такий слюсар, що нема кращого за мене, нiхто так не вмiСФ вiдливати. Якщо ти, каже один з песиголовцiв, такий чудовий слюсар, то чи не вилив би менi друге око? Купи, каже чоловiк, шевськоi смоли i лаку копiйок на вiсiм. От чоловiк зробив пiчку, вмурував туди маленький казанок i давай топити ту смолу. Потiм зробив особливу форму, налив туди смоли, вона й застигла собi у формi; зверху покрив лаком вiдлите око. Песиголовець приклав його до свого, подивився i начебто новим оком краще навiть бачить, нiж своiм. Молодець! Гарне око зробив! А чоловiк i каже: Тiльки вам так одразу не можна його вставити, а треба спочатку продовбати в головi дiрку. Гаразд, погодився песиголовець. Довбай. Та як же ж вас, каже чоловiк, привязати, щоб ви не тремтiли, бо, коли я довбатиму, ви почнете тремтiти. Якщо так, то ходiмо до вiвчарнi, де саме зараз стоять вiвцi, там ти мене й привяжеш до стовпа. Чоловiк розiгрiв зубило, прихопив якомога бiльше ремiняччя, повiв песиголовця до кошари, поставив тут його спиною до стовпа i мiцно-премiцно прикрутив до нього ременями. Замружте тепер, каже, око, щоб не бачили, як я продовбуватиму в головi дiрку. Песиголовець замружив. А мужик навiв зубило та як зацiдить молотком, так у песиголовця i вискочило його око, i вiн зовсiм ослiп. Рвонувся песиголовець з усiх сил ремiння так i порепалось. Давай вiн тодi гасати за чоловiком нiяк не може спiймати його мiж вiвцями. Потiм вiдчинив дверi кошари, став на дверях рачки i почав випускати овець по однiй, сподiваючись хоч так спiймати, нарештi, чоловiка. Бачить чоловiк справа кепська... А в отарi та був один цап, найбiльший за всiх. От чоловiк зарiзав того цапа, зняв з нього шкуру, нацупив на себе i йде навкарачки прямо мiж нiг у песиголовця. Песиголовець обмацав його й каже: А, це ти той, що водиш за собою всю отару! Чоловiк вибiг потихеньку в нього помiж ноги, потiм чимшвидше побiг до його хати, забрав грошi, осiдлав собi доброго коня, а тодi й гукаСФ: Ось, ось де я! Змiй (sic!) кинув тодi випускати овець та за ним! Гнався, гнався нiяк не може наздогнати. Повернувся назад, та поки знайшов змiй собi видющих помiчникiв, чоловiк той був уже вдома.
В Этнографическом обозрении за 1890 рiк, IV, с. 9495 надруковано iншу оповiдь на ту ж абсолютно тему, записану в тому ж Чигиринському повiтi. В цiй оповiдi два брати вирушають шукати по свiту, де бiда. Знаходять вони бiду в особi одноокого песиголовця-людожера, який старшого брата пiдсмажив i зiв, а менший брат врятувався, пообiцявши песиголовцю вставити друге око, та замiсть того виколов й те, яке було.
В оповiдi, записанiй у Радомисльському повiтi, песиголовця-людожера замiнено бабою-людожеркою i додано деякi подробицi, що не н