Украiнськi народнi оповiдi та перекази про легендарних людей i народи
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
е камiння, всiлякi прикраси, а тому земля розбестилася. Атагагак навчив чаклунства i чарування та вiдкрив силу i властивостi корiння. Аrmers навчив мистецтва руйнувати чаклунство, розвiювати чари. Вагкауаi навчив спостерiгати зорi, АкiЬееРЖ уживати магiчнi знаки, Татiеi навчив астрономii, Агагасiеi пiзнавати обертання мiсяця. Пригноблюванi велетнями, люди пiднесли свiй голос, i голос iхнiй дiйшов до неба. Тодi Михаiл, Гавриiл, Рафаiл, Суриiл та Уриiл поглянули на землю й побачили потоки кровi i всякi злочинства. Земля, що втратила чад своiх, пiднесла свiй голос навiть до врат неба. Янголи сповiстили Всевишнього про те, що вчинили грiшнi янголи. Вся земля, оповiдали вони, наповнилась кровю й нечестям. РЖ ось, душi померлих волають, i волання iхнСФ доходить до врат неба... Люди не можуть врятуватися вiд нечестя, яке паплюжить лик землi. Ти знаСФш всi справи до iхнього початку; Ти все знаСФш, що вони вчинили, i Ти нiчого не кажеш нам: що ми маСФмо вчинити з ними за такi беззаконня? Тодi Всевишнiй послав його до сина Ламеха. Сповiсти йому, сказав Вiн, вiд Мого iменi про те, що загрожуСФ велике руйнування; бо вся земля загине; води потопу розiллються всiСФю землею, i все, що на нiй, загине. Але ти вкажи йому, як вiн може врятуватися, i повiдай йому, що рiд його розповсюдиться по всiй землi. Потiм Господь звернувся до Рафаiла: Звяжи Азазiеля i кинь його в пiтьму i прожени в пустелю, що розташована в Биёае1; пошли на нього дощ з важкого й гострого камiння; оточи його пiтьмою... хай вiн нiколи не бачить свiтла, i коли надiйде день суду, накажи ввергнути його в полумя. Господь прорiк до Гавриiла: Пiди до злих i розбещених, до синiв перелюбства, винищи поколiння сторожiв (vigilum) iз середовища людей; озброй iх один проти одного; нехай вони загинуть вiд своiх власних рук; днi iхнi скоро скiнчаться. Господь прорiк до Михаiла: Пiди i сповiсти Батуага про кару, яка чекаСФ на нього i всiх тих, хто взяв участь у його злочинi, позлягалися з жонами й ницiють в усякiй нечистотi... звяжи iх пiд землею на 70 родiв до дня суду й руйнування, до останнього вселюдного суду... Тодi вони будуть кинутi в провалля вогненнi на муки й залишенi там на цiлу вiчнiсть... Вигуби всi душi, вiдданi нечестивим насолодам, винищ поколiння сторожiв, бо вони пригноблювали синiв людських; виморився кого гнобителя; знищусяке лиходiйство. Потiм сповiщаються обiтницi й винагороди людям праведним.
До наведених нами роздiлiв Книги Еноха прилягаСФ декiлька оповiдей про велетнiв i пiгмеiв, записаних переважно в Подiльськiй губернii, до того ж украiнська народна словеснiсть знаСФ велетнiв як мiфiчних (виключно в казках; говорити про цих велетнiв зовсiм не входить в наше завдання), так i археологiчних, i лiтературних, або апокрифiчних. Велетнi, або Адамовi люди, жили на Украiнi. Вони насипали вали й високi могили в украiнських степах. Це племя первiсних велетнiв було могутнiм. Бог розгнiвався на них за те, що вони забули Його закон i жили в розпустi, сварилися мiж собою, проливали кров, як воду, i вирiшив знищити iх до пня. Довго думав Бог, як те зробити, але нiчого придумати не мiг. Тодi Вiн порадився з царем iншоi землi. А цар цей був двоголовим велетнем. Вiн порадив Боговi наслати такий потоп, щоб вода залила всю землю, окрiм однiСФi високоi могили, яку цар лишив собi для порятунку. Бог послухався тiСФi поради, i велетнi були потопленi. Загинули також двоголовi люди iнших земель, i лишився живим тiльки iхнiй цар, що був на могилi. Вiн спав пiд час потопу; коли потiм прокинувся, то побачив, що залишився всього з однiСФю лиш головою: Бог покарав його за те, що вiн дав таку жорстоку пораду для винищення своiх братiв. Вiд цього царя пiшов рiд людський, такий же на зрiст i зовнi, як i люди, що живуть нинi.
За iншою оповiддю, колись до потопу жили такi височезнi люди, що, бувало, лiсом ходили, наче травою. Коли ж повелися нинiшнi люди, один з велетнiв десь набрiв на нашого плугатаря з волами, з плугом i погоничем. Забрав вiн iх усiх до себе на долоню й понiс до свого батька. Ану, поглянь, каже, тату, яких я знайшов мишеняток (варiант червячкiв. Ред.). Батько глянув та й каже: Не мишенята це, синку, то такi люди, якi пiсля нас будуть. Ось тепер i настало наше поколiння, а про велетнiв i гадки вже немаСФ, тiльки десь у церквi чи то в КиСФвi, чи то у Львовi стоiть нога одного велетня; така, кажуть, величезна, що сягаСФ самоi банi. От якi були колись люди!.. А то ще кажуть, що пiсля нас (варiант пiсля Страшного суду. Авт.) будуть такi маленькi люди, що в наших печах iх буде разом 12 чоловiк молотити.
Другим шляхом, яким проникали на Украiну легенди власне про песиголовцiв-людожерiв, було поширення серед народу через давнiх грамотiiв окремих епiзодiв Александреiди i навiть Одiссеi (перебування Одiссея на островi циклопiв Сiцiлii i його перемога над Полiфемом). Так, Александреiда розповiдаСФ, мiж iншим, про боротьбу Александра Македонського з песиголовцями i з дивами, тобто велетнями, яких вiн увязнив у камянi гори: i прийшов (Александр) у схiднi краiни до моря, до сонячного мiста, i побачив тут людей нечистих... Злякався, що коли розмножаться, то осквернять землю, i загнав iх у пiвнiчнi краiни в гори високi; i Боговим велiнням замкнулися за ними гори пiвнiчнi, тiльки не замкнулися за ними гори на 12 лiктiв i тут постала брама мiдяна i покрилася сунклiтом, i якби схотiли вогнем спалити не спалять ii; в останнi ж днi... зникнуть i цi поганi народи. Предки нашi вказували на рiзнi гори, як на мiiя ув