Украiнськi легенди та перекази про свiйських тварин та свiйську птицю
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
яйце По соломинцi: тодi гуска або курка-квочка виведуть стiльки Пташенят, на скiлькох яйцях були пiдсипанi, не буде жодного бовтуна (Проскурiвський повiт).
РЖндичка (Meleagris, Meleagris gallopavo) найслабша i "вриклива" (та,- що боiться пристрiту) Птиця. Аби iндички не пропадали, iх слiд загодувати "свяченим" i окропити святою водою, а пташенятам, якi тiльки-но вилупилися, треба, як i гусенятам, припалити на чолопочку пушок страсною свiчкою (Старобiльський Повiт).
Голови iндички не годиться iсти: "Вона дурна i схожа на гадючу".
Голови голуба (Columba) також не iдять на Украiнi: вона (голова) проклята Богом за те, що голуб розсмикав солому, в якiй Спаситель Переховувався вiд "жидiв" (Старобiльський повiт). Щоб завести голубiв, потрiбно вкрасти пiдволоку з плуга й поставити ii на тiй спорудi, де iх мають намiр розвести: це буде чудовою приманкою Для них (Проскурiвський повiт); пiдволоку з успiхом можна замiнити палицею, вкраденою у жебрака (Новомосковський повiт). У Старобiльському повiтi з цiСФю метою радять застромити у стрiху хлiва, призначеного для голубiв, шматочок тiСФi палички, яка лежить пiд хрестом, коли освячують воду. А далi треба купити пару голубiв, i коли вони стануть плодитися, то першу пару голубенят залишити "для заводу", другу зарiзати, причому голiвки цих останнiх увiткнути в стрiху хлiва, де живуть голуби; так само, якщо знайдеш на шляху чеку (загвiздок), вiзьми ii, неси, не озираючись, додому i ввiткни у стрiху голубячого хлiва. Якщо зробиш з клечальноi (троiцькоi) осики хрест i ввiткнеш голубiв, а потiм, коли знайдеш квач з" мазницi (дiгтярки) i ввiткнеш його у стрiху чужого голубячого хлiва, до тебе перелетять з того двору всi голуби, тiльки перелiтатимуть вони не разом, а щомiсяця по однiй парi. Голубячого пiря не годиться класти в подушки: болiтиме голова.
В кого плодяться голуби, в того не буде пожежi.
Посилання на християнську символiзацiю голуба ми знайшли тiльки в одному повiрi Старобiльського повiту (слобода Бiло-Куракино): голубiв грiх iсти, бо в них вселявся Дух Святий; а якщо хто i iсть, то iх не рiжуть, а вiдривають (одкручують майже по всiй Украiнi) iм голiвки.
Павич (звичайний) погана птиця. Його мяса й собаки не iдять. Про походження павичiв СФ декiлька легенд. В Ушицькому та Лiтинському повiтах iх вважають перевертнями чортiв. Колись уночi напередоднi свята Благовiщення молодi чорт i чортиця умовилися вбрати одне одного в рiзнi барви, якомога пишнiше. Чортиця встигла прикрасити чорта, де тiльки можна було, барвистими квiтами; а чорт устиг лиш застромити в голову чортицi одну квiтку, як раптом заспiвали пiвнi. Чорт i чортиця вмить перетворилися на павичiв, та так уже ними й лишилися, бо чорти, за народним повiрям, мають силу тiльки до перших пiвнiв. Тому не годиться прикрашати павичевим пiрям iкони, як це необачно роблять iнодi недосвiдченi дiвчата (Старобiльський повiт).
У Лебединському повiтi перших павича й паву вважають короленком i королiвною, якi вбиралися до весiлля. Наречений одягся, а наречена не встигла, коли чаклун обернув iх на птахiв. У тому ж повiтi кажуть ще, нiби пава (очевидно чортиця) вбирала якось свого павича, причому собi ледь устигла начепити на голову жмут пiря, як заспiвав пiвень. Так пава й лишилася зi жмутиком рiзнобарвного пiря тiльки на самiй головi.
Нарештi, в Холмськiй Русi записано таку легенду про походження павичiв. Був день Свiтлого Христового Воскресiння. Один багатий чоловiк, убравшись у дорогi й гарнi строi, не пiшов до церкви, на прохання жiнки, i лишився вдома. Жiнка його весь час, поки йшло великоднСФ богослужiння, лежала в лiжку, анiскiльки не клопочучись про вбрання. Бог покарав безтурботне подружжя за такi непростимi лiнощi i перетворив iх на павичiв.