Украiнськi легенди та перекази про свiйських тварин та свiйську птицю
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Вµчора до волiв у ясла. Незабаром вiн справдi почув розмову iхню. Воли говорили один одному: "Нiчого нам iсти: господар сам усе поiв. Ляжемо хоч перепочинемо, бо завтра повеземо свого господаря на цвинтар". Господар дiйсно наступного дня помер. Пiд впливом цiСФi i подiбних оповiдей на Украiнi особливо дбають про те, щоб добре нагодувати волiв напередоднi Нового року.
Не можна бити волiв коромислом, бо вони ревiтимуть та бiгатимуть. Не слiд палицею проводити хреста на землi, а також не годиться заступом i сапою, або "тяпкою дзьобать" (бити, рубати) землю: якщо ступить на таке мiiе рогата худоба, то буде кульгати. Якщо загублених волiв, а так само iншоi свiйськоi худоби, нiхто не нагляне, тобто не побачить, то вони можуть прожити у степу або в лiсi декiлька днiв неушкодженими, тобто iх не займе анi вовк, анi будь-який iнший хижий звiр.
Особливим пiклуванням i доглядом на Украiнi користуСФться корова поiльниця i годувальниця селянськоi родини. З коровою слiд поводитися лагiдно i навiть шанобливо. На Великдень у Новгород-Сiверському повiтi з нею христосуються, дають "святостi", тверде вимя мастять "четверговим" яСФчком, пiдкурюють смирною та iн. Залишаючи корову доiти, дають iй хлiба-Солi "одхiдного", як робiтнику при розрахунку. Корова дуже чутлива до "лихого ока", через що у селах не можна завести хорошу корову, а в мiстi можна, бо тут менше людей з "лихим оком". Коли в корови зiпсуСФться молоко, стане червоним, треба ii видоiти й вилити це молоко на тому ж мiii, тодi пiдкурити корову чимось "свяченим" i причина обовязково минеться, якщо лиш нiкому про те не розповiдати, а то корова ходитиме зуроченою до весни. А навеснi слiд узяти паличку з клечальноi осики (гiлка осики, якою прикрашали хату на Трiйцю Зелену недiлю), зрубану першою в суботу проти Зеленоi недiлi, i нею гнати корову перший раз у череду. Тодi можна впiзнати й ту вiдьму, яка зурочила корову: вона прийде й проситиме осикову паличку. Те, вiд чого корова стала причинною, на цей раз зникне вже безслiдно. Коли корова отелиться, дають iй зiсти великодню шишку, "щоб смирна була", а також просвердлюють iй рiг, насипають туди освяченого маку i забивають отвiр осиковим кiлочком, "щоб добра на молоко була i щоб вiдьма не портила" (Старобiльський повiт).
Верблюди (дромадер Camelus dromadarius; двогорбий Camelus bactrianus) це Петровi вiвцi. Мабуть, таке вiрування виникло через схожiсть морди верблюда на морду вiвцi.
Овець (Ovis) створив Господь i благословив у iжу людям за те, що вони кормом i своСФю вовною прикрили Його, коли Вiн ховався вiд "жидiв" (Старобiльський повiт).
Свiйську козу (Сарга) в одних мiiевостях (Могилiв-Подiльський) вважають невдалою спробою чорта створити, наслiдуючи Бога, корову. При цьому чорт, злiпивши козу, нiяк не мiг дати iй життя. Коли ж Бог, на прохання чорта, дав iй життя i коза побiгла, чорт, аби якомога ближче розгледiти ii, схопив козу за хвiст i ненароком одiрвав його. Так коза й залишилася назавжди з одiрваним хвостом (Старобiльський повiт). На доказ створення кози чортом кажуть, що вiд кози вiдьма нiколи не може вiдiбрати молока, навпаки, вона навiть боiться кози; водночас якщо козу окропити свяченою водою, вона зараз же пропаде (Лiтинський повiт). Чорт полюбляСФ бавитися з козою як зi своiм створiнням, а тому ii вважають за потрiбне тримати, для забави чортовi, у стайнях, в такому разi вiн кидаСФ мучити коней (Житомирський повiт). Дику козу чорт прижив зi своСФю жiнкою; тому СФ приказка: "тебе десь чорт сплодив на дикiй козi".
У Купянському повiтi, як ми вже знаСФмо, збереглася легенда про створення цапа дияволом за образом i подобою своСФю. Дивно, що до буквальностi схожу легенду записано i в Литвi (РосiСФнський повiт), з одним лише додатком, що Бог вдихаСФ життя в цапа на прохання чорта крiзь стрижень пiрiни. Ця, вочевидь, незначна подробиця згодилася легендi в розповiдi про створення РДви.
Бог, розповiдаСФ вона, створивши всi предмети, живi й неживi, став лiпити з глини образ першоi людини. А чорт, сидячи в той час за кущем, казав про себе: "Бог почав учитися лiпити з малих предметiв, з порошинки, з камiнця i Йому легко було вчитися; але все-таки я лiпший за Нього майстер. Хто може порiвняти Його першу, малу порошинку з моiм витвором гарним, чудовим цапом! Я тепер розумiю, що Сам Бог менi заздрить. Ось Вiн знову почав лiпити хтозна-що. А на вигляд чудова рiч. Та я Його переплюну, мiй витвiр буде гарнiшим". Вiдтак чорт сам почав лiпити, уважно придивляючись до Божоi роботи. Порiвняв, поладнав i справдi вийшла гарна рiч. Бог завершивши СвоСФ творiння, вдихнув йому душу, i воно стало жити. Так зявилась перша людина Адам. Чорт уже знав, що вiн своСФю пiрiнкою нiчого не вдiСФ, а тому почекав, поки Бог завершить Свою роботу. Пiсля того, як було вдмухано душу Адаму, Боговi не потрiбна була бiльше пiрiнка, i Вiн ii кудись поклав. А чорт цього лиш i чекав. Тiльки-но Бог одiйшов убiк, чорт узяв Його пiрiнку i вдмухнув душу своСФму творiнню. Злiплене чортом творiння ожило, бо в пiрiнцi лишилось трошки Божого духу, а решту чорт додав уже свого. Так зявилася на свiт РДва. Адам, угледiвши РДву, нiколи вже бiльше не вiдходив од неi; i Бог нiчого не мiг удiяти... Ось чому жiнка, отримавши свою життСФвiсть од змiшаного духу Бога i чорта, буваСФ доброю i простою, а iнодi й злою.
Про походження свиней (справжня Sus) в рiзних мiiевостях Украiни збереглися рiзнi легенди. В Ушицькому повiтi кажуть, що свиней створив Бог iз землi на користь людинi. А в Лiтинському повiтi свиню вв