Украiнськi легенди та перекази про небо i свiтила небеснi
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
тях Украiни Чумацький Шлях вважають дорогою Божоi Матерi в РДрусалим (Вiнницький повiт); Божою дорогою, якою Сам Бог ходить або iздить на колiсницi, запряженiй вогненними кiньми, святий РЖлля Пророк (Луцький повiт); дорогою, проведеною небом, яка служить для вказування птахам путi у вирiй *; дорогою, яка веде душi померлих людей на небо (Холмська Русь); дорогою, якою праведнi душi померлих людей простують у рай (Ушицький повiт); дорогою, одна половина якоi (до перетину посерединi) веде в рай, а друга в пекло (Грубешiвський повiт). Врештi-решт, у деяких мiiевостях Подiльськоi губернii Чумацький Шлях вважають ще дорогою, яка означаСФ, що стiльки маСФ народитися людей на землi, перш нiж настане кiнець свiту, скiльки на цiй дорозi зiрок.
У вiруваннях про падучi (летючi) зiрки давньомiфiчна основа рясно помережана апокрифiчними вимислами i народними забобонами, створеними на iхньому ТСрунтi. У Холмськiй Русi падучi зiрки вважають головешками, що ними диявол, викрадаючи iх з неба, посилюСФ страждання пiдвладних йому людей, якi пробувають у пеклi; подекуди в тiй же Холмськiй Русi та в Старокостянтинiвському повiтi падучi зорi народ вважаСФ душами грiшникiв, i кожен, побачивши падучу зiрку, мусить перехрестити ii, про що падуча зiрка сама просить того, хто побачив ii, грiшна душа очищаСФться вiд своiх грiхiв. У Харкiвському повiтi гадають, що падучi зорi це душi людей, якi помирають; вiдьми крадуть iх, щоб потiм ними чарувати: на чий двiр упаде зiрка, там неодмiнно буде небiжчик помре дитина. У звязку з вiруванням, що в кожноi людини СФ своя свiча-зоря, запалювана Богом на небi пiд час ii народження, в Луцькому повiтi вважають, що по смертi людини зоря ii падаСФ навстрiч душi, що вiдходить; той, хто помiтив падучу зiрку, хреститься i вимовляСФ тричi амiнь. Кажуть також, що це янголи проганяють з неба злих духiв; що зорi падають пiд час пологiв. В Ушицькому i Лiтинському повiтах той, хто побачив падучу зiрку, мусить тричi вимовити амiнь, у такому випадку свiча-зоря, яка впала на землю, перетворюСФться на розплавлену смолу i потiм твердiСФ; якщо ж нiхто не вимовить тричi амiнь, то свiча-зоря, впавши на землю, перетворюСФться на диявола, i тодi лихо вiд нього людям, що живуть на землi! У Грубешiвському повiтi падучi зiрки вважають нехрещеними дiтьми, якi пiд час падiння вигукують кшту! тобто хреста. Угледiвши падучу зiрку, кожен мусить сотворити над нею хресне знамення i дати iмя чоловiче або жiноче, з огляду на те, до якоi статi належить особа, яка побачила падучу зiрку.
В одних мiiевостях Подiльськоi губернii народ убачаСФ в падучих зiрках свiчi злих духiв. Мiж зiрками, або свiчками, запаленими Богом за кiлькiстю людей, сатана ставить iнодi секретно i свою свiчку для когось iз пiдлеглих йому чортiв або людей, якi йому належать; але Бог бачить усi його унади i негайно скидаСФ патерицею свiчку диявола з оболока (або окремо приставлений для того янгол, оглядаючи свiчки, миттСФво бачить, що СФ й дияволова свiчка, яку й скидаСФ з неба на землю). В iнших мiiевостях тiСФi ж губернii гадають, що падучi зорi це чорти, якi хочуть уподiбнитися до добрих янголiв. Вони перетворюються на зiрки i вилазять на небо, щоб свiтити свiту. Тодi янголи спiльними зусиллями скидають iх з неба, i чорти, падаючи на землю, розтiкаються по нiй смолою. Хто ступить на таке мiiе, захворiСФ на сухоти, вiд яких уже нема порятунку. Запобiгти лиховi можна тiльки тодi, коли той, хто побачить падучу зiрку, безперервно вимовлятиме амiнь, поки зiрка зовсiм не згасне; скiльки разiв буде вимовлено амiнь, на стiльки сажнiв ввiйде в землю чорт, який падаСФ з неба у виглядi зiрки, причому саме мiiе, де вiн упаде, залишиться геть неушкодженим. В деяких мiiевостях вiрять, що померлi перетворюються на падучу зiрку або змiя i вночi летять до тiСФi домiвки, де померлий залишив жiнку або дiтей; ось чому кажуть про вдову, яка занедужаСФ пiсля смертi чоловiка, що вона маСФ перелесника.
У Трудах етнографiчно-статистичноi експедицii в захiдноруський край наводиться ще така розповiдь селянина Подiльськоi губернii про падучi зiрки: А те, що падають зорi, так це нечиста сила хоче схопити душу, а душа тiкаСФ. Коли доведеться комусь побачити, що летить зоря, то треба дванадцять разiв вимовити амiнь, розсипся тодi нечиста сила i розсиплеться по землi. Дуже часто чорти падають на землю тому, що, хто знаСФ, той каже: амiнь, розсипся так вони i падають; однак де вже впаде, вбий його сила Божа, там не варто ставити хати, там уже живе вiн. Зорi падають восени перед голодом i мором.
Падуче камiння це тi ж падучi зiрки, лише вiдриваються вони вiд особливих величезних скель на небi.
Комети це зiрки з хвостом (вiха, мiтла). Зявляються вони на небi за велiнням Божим для спонукання людей до каяття i завжди вiщують суспiльне лихолiття; комета червоного кольору вiщуСФ вiйну, блiдого кольору або бiла провiщаСФ мор чи голод тощо. Те ж саме провiщають червонi i синi стовпи, кола i хрести, якi зявляються поблизу сонця i мiсяця (вони передвiщають також ту чи iншу погоду). В Ушицькому повiтi, крiм того, кажуть, що мiтла це найстарша вiдьма, що ходить небом з дiйницею в руках i керуСФ всiма вiдьмами, якi живуть на землi.
Комета, за народним вiруванням, може запалити землю, перекинути земну кулю i, впавши, зовсiм покрити ii собою.