Украiнськi легенди та перекази про небо i свiтила небеснi
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
?юючи, настромив його на вила i так пiдняв угору. Бог i начертав цей грiх на мiсяцi: коли придивитися до нього, то й видно, що брат брата тримаСФ на вилах.
Схожi повiря про мiсячну людину трапляються не тiльки у великорусiв, полякiв, але також у нiмцiв, англiйцiв, французiв та iнших СФвропейських народiв i навiть у китайцiв. Мабуть, тут ми маСФмо справу iз спiльноарiйською легендою про людину, що втекла чи була заслана на мiсяць.
Фази, або змiни, мiсяця бувають вiд того, що на ньому СФ особлива заслiнка, якою завiдуСФ святий Юрiй: вiн то пiдiймаСФ, то опускаСФ цю заслiнку (Ушицький повiт). У Подiльськiй губернii iснуСФ щодо фаз мiсяця таке вiрування: мiсяцю за те, що на ньому зображено вбивство Каiном Авеля, Бог судив щомiсяця народжуватися, рости й помирати; пiсля своСФi смертi вiн спускаСФться до пекла, перетоплюСФться i тодi народжуСФться знов. Ще оригiнальнiшим СФ вiрування, яке побутуСФ у Новоград-Волинському повiтi. Упродовж чотирьох тижнiв мiсяць перероджуСФться. З мiсяцем перероджуються й жиди, якi розiпяли Спасителя i стоять на сторожi Гробу Господнього в РДрусалимi. Жиди цi ще й дотепер стоять у тому ж положеннi i на питання перехожих: Коли ти народився на свiт? вiдповiдають: Учора. Коли ти помреш? вiдповiдають: Завтра.
Своiми фазами мiсяць справляСФ великий вплив на людей i на рослини. Людина, народжена в новомiсяччя, все життя зберiгаСФ моложавiсть i свiжiсть обличчя; народжена в iсходi наслiдуСФ на все життя похмуру фiзiономiю i буркотливу вдачу, на противагу грайливостi i веселостi людини, народженоi в новомiсяччя (Вiнницький повiт). Врiзаний у молодий мiсяць палець нескоро загоюСФться i гноiться; а врiзаний у повний мiсяць гоiться швидко. Народженому на перекриi не довго жити в парi (у шлюбi): вiн овдовiСФ на половинi подружнього життя. При появi молодого мiсяця кожен, хто вперше його побачить, обертаСФться до молодика обличчям, хреститься, читаСФ молитву Отче наш i взагалi молиться, щоб Господь послав нове щастя i здоровя; багато хто наймаСФ рiчнi молебнi на домах пiд час молодого мiсяця. На молодика нiчого не можна починати робити: посiяне згниСФ в землi або ж не принесе стиглого багатого плоду; квашене (капуста i т. iн.) стане непридатним до вжитку; якщо посiяти на новий мiсяць льон, то вiн неодночасно достигне тощо. Навпаки, лiкарськi рослини i трави мають особливу цiлющу силу, якщо зiбранi на молодику. Друга чверть не маСФ значення. Пiд час третьоi чвертi, що зветься гнилушею, утримуються вiд робiт по господарству, а особливо уникають рубати будiвельне дерево, бо зрубанi в цей час дерева неодмiнно шашiль попсуСФ. Наприкiнцi мiсяця звичайно сподiваються дощу, i цей час вважаСФться найсприятливiшим для початку сiвби.
Показувати пальцем на мiсяць грiх всохне палець, а якщо вже покажеш, то треба потiм прикусити палець.
Про зорi в рiзних мiiевостях СФ найрiзноманiтнiшi повiря. Зорi це дiти сонця (Луцький i Житомирський повiти), уособлюванi в образi маленьких хлопчикiв (Житомирський повiт). Вони створенi Богом для освiтлення землi i влаштованi так, що вiльно можуть переходити з одного мiiя на iнше. Зорi нерозривно повязанi з людиною. В Лiтинському повiтi iх вважають запаленими свiчами, i кажуть, що тiльки-но хтось народжуСФться, Бог вiдразу ж запалюСФ на небi його свiчу у виглядi новоi зорi. Те ж саме кажуть i в Луцькому повiтi; звiдси вислiв: така моя планида. Скiльки душ живе на землi, стiльки й свiчок (зiрок) горить на небi (Харкiвський, Житомирський, Лiтинський i Луцький повiти). Якщо людина веде доброчинне життя, то ii свiча-зоря горить на небi ясним, чистим свiтлом; а коли вона веде негоже життя, то ii свiча-зоря горить тьмяним, слабким свiтлом. У Грубешiвському i почасти в Житомирському повiтах вважають, що зiрки це янголи, що сидять на сходинках неба iз запаленими свiчками в руках. В Ушицькому i деяких мiiевостях Житомирського повiту, що це грiшнi душi, поставленi Богом на небi спокутувать грiхи своi; душi менш грiшнi свiтять яскравiше, а бiльш грiшнi тьмянiше, залежно вiд кiлькостi i тяжкостi грiхiв своiх. Навпаки, в Холмськiй Русi, у Вiнницькому повiтi i в деяких мiiевостях Житомирського повiту зорi вважаються душами померлих людей, якi вiдзначалися на землi добрим, безгрiшним життям, а також дiтей, якi померли маленькими, не встигши нагрiшити, i старих, що завершили подвиг земного буття своСФю неганебною християнською кончиною.
Народ пiдмiтив i деякi найголовнiшi сузiр я i дав iм характернi назви вiдповiдно до форми, яку вони утворюють розташуванням зiрок, що входять до iхнього складу. Як-от: Вiз (Велика Ведмедиця), Квочка (Плеяди), Чепiга (Пади), Дiвка воду несе (Орел), Пасiка (Мала Ведмедиця), Хрест (Лебiдь), Волосожар (Волосся Веронiки), Свiтова та Вечiрня зiрниця (Венера) та деякi iншi.
Чумацький Шлях в Ушицькому i Вiнницькому повiтах i загалом у Подiльськiй губернii, а також у Холмськiй Русi вважають дорогою з Москви в РДрусалим. Хто лиш iде до РДрусалиму, мусить обрати для себе дороговказом Чумацький Шлях, i нiколи не зiбСФться на манiвцi: прийде прямiсiнько в Москву, а тодi в РДрусалим, де Чумацький Шлях i закiнчуСФться. По дорозi на РДрусалим протiкаСФ рiка Дунай, про яку склалося на Украiнi прислiвя: Пiшов на Дунай, та й додому не думай. Через Дунай-рiчку ведуть полотнянi мости, якi озиваються, коли хтось хоче перейти або переiхати на iнший бiк. Мости цi кожен завдовжки в пять верст. В iнших мiiевос