Украiнськi легенди та перекази про гадiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Реферат на тему:
Украiнськi легенди та перекази про гадiв
Украiнськi легенди та перекази придiляють увагу порiвняно небагатьом видам гадiв, але у розвинутi незрiвнянно докладнiше легенд i переказiв про риб. Вони стосуються: гадюки, вужа, полоза, ящiрки, жаби i черепахи.
Гадюка (звичайна гадюка Vipera berus, Coluber berus, prester, chersea, melanis, scytha, thuringicus, cocruleus, Vipera ceilonica, squamosa, orientalis, Communis, limnea та iн.), що зветься в Лiтинському повiтi ще гадюкою-падалицею, походить вiд диявола, що видно по ii зубах (Старобiльський повiт). Та, крiм цього вiрування, яке виникло пiд впливом оповiдi Бiблii про грiхопадiння наших прабатькiв, СФ ще легенда з циклу Обходiв апостольських, яка розповiдаСФ таке про походження гадюки. Однiй жiнцi схотiлося злякати, чи що, Спасителя з апостолом Петром, а може, просто тiльки жартома позбиткуватися з них. Йшов Спаситель з апостолом Петром пiсля того, як iх хотiв було налякати чоловiк, якого Господь перетворив за це на ведмедя*, коли дивляться лiзе рачки гола жiнка, та прямiсiнько iм пiд ноги, й нумо сичати, висолопивши язика: ссс... ссс... ссс...
Господь прокляв ii й каже: Вiднинi ти будеш новою тваррю на землi й на весь свiй вiк лазитимеш на черевi й без одежi. Жiнка полазила гадюкою й розплодила згодом гадюк од себе по всьому свiту (Старобiльський повiт). У той час, як усi iншi тварi з любовю ставляться до своiх дiтей, гадюка щоразу, пiсля того як виплодить гадюченят, обiвСФться разом з ними на суку, i тодi почне iх поглинати одне за одним. Яке гадюченя впаде на землю i встигне втекти, те тiльки й залишиться жити. Якби вона не зжирала своiх гадюченят, то гадюк розвелося б сила-силенна. Це вже так Бог дав. Та настануть такi часи, що всього намножиться незлiчима кiлькiсть i звiра всякого, i людей, i iстимуть тодi звiр звiра, а люди людей.
Гадюки дуже отруйнi i страшенно лютi. Кажуть, що гадюка, вкусивши людину, вiдразу ж квапиться до води; i якщо лиш вона приповзе до води ранiше, нiж прийде той, кого вона вкусила, то вже нiбито нiяк не можна порятуватися вiд смертi. Тому радять усiм, кого вкусила гадюка, якомога швидше бiгти до рiки або найближчого колодязя i занурити вкушене мiiе у воду (Лiтинський повiт). У Старобiльському повiтi кажуть, що коли гадюка вкусить людину, то треба ii зразу ж убити, вiдiрвати голову й прикладати ii до ранки, аби врятуватися; а якщо не вбСФш, тодi вона полiзе до води i напСФться, пiсля чого, якщо вдруге вкусить гадюка цю ж саму людину, вона неодмiнно помре. Дуже дiСФвим також засобом вiд укусу гадюки визнають трикратне прочитання назад молитви Господньоi.
Якщо до ранки, що утворилася вiд укусу гадюки, прикласти ясеневу паличку й потiм зберiгати ii в себе, тодi уникнеш обмов i наклепiв (Старобiльський повiт). Втiм, гадюка сама уникаСФ нападати на людину i з першого разу нiколи не кусаСФ, якщо людина на неi наступить, i каже: Це вона не бачить. Коли потiм наступить удруге, гадюка каже: Це вона жартуСФ. РЖ лиш коли вже наступить утретСФ, вона каже: Це вiн дратуСФ, i тодi вкусить. Така поведiнка ii пояснюСФться тим, що пiсля хреста (пiсля свята Здвиження, 14 вересня за старим стилем. Ред.) гадюка до весни (навеснi гадюки зявляються на Варуха, як земля руха; мабуть, тут помилка записувача приповiдки, треба: на Руфа, апостола iз 70, память якого святкуСФться Церквою навеснi, 8 квiтня за старим стилем. Ред.), а не пророка Варуха, память якого святкуСФться восени, 28 вересня за старим стилем. Ред.), упродовж усiСФi зими, живуть у вирii (вирiй гадючий не той, що пташиний: пташиний вирiй на теплих водах, за пущами i за багатирями, а гадючий в Руськiй землi), куди допускаються тiльки тi, що не мають провини, якi не вкусили нiкого за лiто нi з людей, нi з тварин. Гадюку, яка вкусила людину, не приймаСФ земля, i тому вона лазить до пiзньоi осенi й чекаСФ, щоб ii хтось убив. При цьому, хто взагалi вбСФ гадюку, тому Бог пробачить сорок грiхiв.
Про гадючий вирiй в Олександрiвському повiтi розповiдають таке. Пiшла одна дiвчина в лiс i провалилася в iхнiй вирiй. Коли вона провалилась, гадюки раптом як засичать, а найбiльша гадюка як засичить на них, тi одразу так усi й принишкли. РЖ лежить там, каже дiвчина, сiрий камiнь. РЖ ось яка з них не пiдповзе, то щоразу й лизне i лизне той камiнь. А найстарша гадюка отак весь час i вСФться навколо дiвчини та все кланяСФться iй i показуСФ, щоб i вона лизнула той камiнь. Я, каже дiвчина, довго крiпилась, цiлих девять днiв, а потiм-таки лизнула. РЖ раптом, каже, вiдчула в собi такий приплив сили, що i iсти зовсiм перехотiлося. Коли потiм настав час вилазити з вирiю, найстарша вигнулася дугою, i дiвчина легко й вiльно вилiзла по нiй на свiт. А втiм, пiсля того вона недовго вже й жила.
У Старобiльському повiтi записано такий варiант цiСФi оповiдi. На Здвиження всi гади злазяться докупи, до однiСФi ями..., i лижуть там камяний стовп, чим i живуть цiлу зиму, аж до весни. Тому на Здвиження не можна ходити в лiс, бо провалишся до гадюк у яму. Якось пiшов отак один чоловiк i потрапив-таки до них. Гадюки так i обпали було цього чоловiка, щоб кусати його. Та тут найстарша як засичить на них, вiн назад; почали лизати камiнь i його штовхають туди ж. Полизав i вiн камiнь, i раптом почав розумiти по-гадючому. Прожив той чоловiк з ними в ямi аж до самоi весни, бо звiдти сам вiн нiяк не мiг вилiзти: надто ж глибока вона була.
У свiй вирiй гадюки лiзуть пiд чесног