Украiнськi легенди та перекази про гадiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
пiшов у господу сина. Угледiвши його, син звелiв сховати гусака. Батько повернувся до себе в будиночок нi з чим, оплакуючи свою ганебну старiсть. Коли батько пiшов, син знову звелiв поставити гусака до вогню. Та коли зiбрались було зняти гусака, на ньому опинилася страшна, здоровенна жаба, завбiльшки з самого гусака. Син узяв якесь знаряддя й хотiв було ним скинути жабу; але жаба, лишивши гусака, стрибнула йому на обличчя i так упялася в нього, що несила було вiдiрвати ii.
Якщо нiхто не побачить гадюки протягом дванадцяти рокiв, то в неi виросте дванадцять голiв, а якщо нiхто не побачить тридцять рокiв, то вона виросте завбiльшки з кобилу (Старобiльський повiт). Якщо гадюка, яка живе в землi, не виходить на свiт Божий упродовж тридцяти рокiв, i до того ж, якщо протягом усього цього часу нiхто не потривожить ii в лiгвищi й гадюка не чутиме жодного звуку, то з неi виросте полоз (Вiнницький повiт), або жовтобрюх. Так обставив народ походження полоза, мабуть, тому, що нинi вкрай рiдко зустрiчаСФться на територii Украiни (у степах Новоросii i в недоступних скелях понад Днiстром). Полоз (Егух) належить до пiдродини псевдоногих (Воiпе), саме до удавових змiй i, як усi удавовi, неотруйний. У народних украiнських легендах вiн набув фантастичних розмiрiв i характеру. М. Левченко говорить: У Херсонськiй губернii я чув про них (полозiв) доволi багато оповiдей: наприклад, менi показували старовинну могилу, де в норi жив полоз, який викрадав ягнят, а в однiй брошурi мало не про торгiвлю в Новоросii на початку цього (XIX) столiття розповiдаСФться, що у височезних бурянах у степах Новоросii, доки не почали розводити у незлiченнiй кiлькостi шпанських овець, водились такi величезнi полози, якi нiбито волiв душили; однак за достовiрнiсть такого свiдчення не ручаюсь. Менi лише раз у життi випало бачити живого полоза; це було в степу, в Ананьiвському повiтi; змiя лежала крокiв за 15 вiд шляху, яким я iхав; прокинувшись вiд стукоту колiс мого екiпажа, вона пiдняла голову на аршин вiд землi. Коли я наказав зупинитися, щоб ближче роздивитися, то змiя поповзла, i в цей час я мав змогу добре ii розгледiти: завдовжки вона видалася, за окомiром, понад 5 аршинiв; голова завбiльшки iз зiгнуту кисть руки дорослого чоловiка; тулуб завтовшки з руку. Кольору сiрого з жовтавим полиском, наче змащена оливою. Трапляються такi змii найчастiше понад Бугом, серед скель. Найбiльшi екземпляри бачили на островi Березанi, або Ада, що в Чорному морi, неподалiк Очакова*. На Украiнi говорять, що полювати на полоза треба погiдноi, сонячноi днини, i якщо вiн поженеться за людиною, то тiкати слiд проти сонця, яке заслiплюСФ полоза своiм блиском. Убити полоза можна тiльки в тому разi, якщо куля влучить у бiлу цятку пiд горлом. У Кишиневi жив один калiка-жебрак, ноги якого були поламанi полозом. Жебрак цей ранiше був чабаном. Сидiв вiн якось у куренi бiля хвороi вiвцi, зненацька на нього напав полоз, обвив його й неодмiнно задушив би, якби чабану не пощастило вбити полоза ТСирлиТСою. Здихаючи, полоз так бив хвостом по землi, що на цiлий лiкоть вибив яму.
Розповiдають також, нiби полоз схопив у полi одного молдаванина, обгорнув його хвостом i почав тягти за собою. Дорогою трапився другий полоз, який удавився рукою мерця, вив i всiляко намагався вивiльнити своСФ горло. Молдаванин вийняв руку з його горла. Полоз знову тодi потяг його в печеру, дав лантух з хлiбом й мiшечок з грiшми як винагороду за допомогу, надану полозовi, що удавився рукою мерця, i вiдпустив.
Мабуть, тут ми маСФмо справу з варiантом наведеноi вище оповiдi солдата, де йдеться про гадюку. Таких фантастичних легенд про змiй у давнину було дуже багато; чимало ходить iх у народi й дотепер. У бiльшостi цих оповiдей полоз змальовуСФться як такий, що все пожираСФ i все знищуСФ.
Назву гадюка в загальному значеннi цього слова на Украiнi вживають ще й тодi, коли мова йде про вужа. Частiше за iншi види тут зустрiчаються: вуж чотирисмуговий (Coluber quaterraiatus, Elaphis cervone, Coluber, Tropido- nomus, Ntrix elaphis, Elaphis quaterrcliatus), водяний вуж (Tropidonotus), звичайний вуж, або вужак (Tropodonotus natrix, Coluber natrix, scutatus, ponticus, minutus, niger, Natrix torquata, persa, Tropidonotus ater, persicus, scutatus, torquatus, minax, murorum). Цього порiвняно безневинного плазуна шанують у народi i кажуть, що де плодяться вужi, там буде щасливе життя багатство (Харкiвський, Проскурiвський, Житомирський та iншi повiти). Хто вбСФ вужа, тому запишеться сорок грiхiв (Старобiльський повiт). Хоч улюбленою здобиччю вужа СФ жаби, та вiн не проти того, аби поласувати й молоком, якщо йому вдалося раз-другий скуштувати його. На цьому спостереженнi ТСрунтуСФться дуже поширене на Украiнi повiря, нiби вужi ссуть вимя корiв i взагалi дуже люблять молоко, хоч у таких оповiдях часто багато терпить i сама природа вужа. Так, однi розповiдають, що це звичайний великий вуж; живе вiн у хатi, десь пiд припiчком. Коли дiтям дадуть молока, виповзаСФ й вiн i також лiзе до миски. Дiти женуть його, бють ложками по головi; та вуж лиш пищить i не заспокоюСФться доти, доки йому не дадуть напитися молока.
Дехто говорить, що вуж цей з руку завтовшки й куций, мов обрубаний, як колода, з великою круглою головою, подiбною до дитячоi. Живе вiн надворi, й коли ссе корову, то обвиваСФться навколо однiСФi з ii заднiх нiг. Якщо таку вподобану вужем корову продати, то за нею iде й вуж, свиснувши при цьому так голосно, що тi, хто чув цей свист, неодмiнно оглухнуть.
Нарештi, дехто твердить, що вуж цей являСФ собою якесь особливе чотириноге, подiбне до кiшки, покрите, як i всяка взагалi гадина, лускою, до того ж з довгим, як у ящiрки хвостом i з го