Украiнськi легенди та перекази про гадiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
? хреста (напередоднi свята Здвиження) не поодинцi, а цiлими величезними гуртами; перед веде найстарша гадюка, якiй беззаперечно пiдкоряСФться решта. Ця гадюка з великими золотими рогами, i в неi, як мовиться, царський чин. РД й у деяких iнших гадюк золотi роги, тiльки маленькi, й чин у них менше царського (у Старобiльському повiтi гадюку з червоними рiжками називають цариця-голиця). Гадюк iз золотими рогами особливо багато нiбито можна бачити тодi, коли вони лiзуть у вирiй. Отож дехто навмисне йде в цей час рано вранцi в лiс, аби роздобути собi гадючi золотi роги, бо у володаря iхнього буде багато грошей, i взагалi вiн стане щасливим. Роги цi бережуть, як зiницю ока, й нiзащо не продадуть нiкому. Добути iх можна так. Коли угледять гадюку iз золотими рогами, то кладуть червоний суконний пояс (нинi таких поясiв немаСФ вже iх нiхто не носить, хiба що рiдко де-не-де побачиш) або суконну червону стрiчку поперед неi в тому напрямку, куди вона лiзе (гадюка не звертаСФ нiколи вбiк i не повертаСФться назад). Долiзе вона до пояса чи до стрiчки i почне потихеньку пищати; тодi почне пищати дужче, далi ще дужче, i якщо хтось стоiть поблизу, то вона так пищить, що навiть оглушуСФ його: iй не хочеться скинути роги, а дiтися нiде. РЖ доти пищить все й пищить, доки, нарештi, не покладе iх на пояiи на стрiчку (Сумський повiт).
Якими б не були отруйними i страшними через це гадюки, але той, хто знаСФ таке слово (певне слово), може чинити з ними все, що схоче. Косили в полi косарi. Тiльки-но посiдають вони, бувало, обiдати, один одразу ж i понапускаСФ гадюк, якi давай лазити тут же, по табурi. Косарi пiдхоплюються, нажаханi, зi своiх мiiь, а той хизуСФться, походжаСФ та похваляСФться собi, Ось один дивився якось, дивився та й каже: Нумо, поглянемо, що ти таке вiдаСФш? Узяв повсть, розстелив ii на землi, поставив на неi того косаря й каже: Стiй же, не зрушуй з мiiя, iнакше тобi буде смерть. Тодi як свисне! Раптом, не знати звiдки котиться колесо. Докотилося i давай жалом (це була величезна змiя) то в одне око, то в друге ось-ось виколе iх зовсiм. Вистояв вiн так, нi живий нi мертвий, а потому, як змiя зникла з очей, i каже: РЖ онукам, i правнукам закажу нiколи не похвалятися своСФю хоробрiстю перед гадюками (Олександрiвський повiт).
Якщо хтось прислужиться гадюцi, вона не залишиться невдячною.
Дiставши вiдставку, поверталися два солдати зi служби додому один верхи на конi, а другий безкiнний. Застала iх нiч у степу. Прокидаються вони вранцi, й бачать: облягла iх навкiл змiя така величезна, як гора. Сидять вони в цьому страшному колi й плачуть. Коли зненацька змiя вiдкинула трошки отак убiк хвостика. Ну, каже пiший солдат до другого, ти з конем, то драпай, може, втечеш. Щойно той виiхав, змiя знову замкнула коло. Потiм розвернулася вся й ну кланятися й пищати от-от мало не забалакаСФ та весь час кличе солдата за собою. Солдат якось уже там подав iй знак, що згоден. Ось змiя полiзла собi, а вiн за нею, за нею. Прилiзла до нори i як запищить! А з нори як вискочить друга змiя, й давай вони битися. Солдат прицiлився i вправно знiс голову тiй, яка вискочила з нори. Друга змiя давай тодi кланятися йому та дякувати. Потiм швидко поповзла й наздогнала десь крамаря (торговця красним товаром), вбила його й пригнала солдатовi коня з возом (Олександрiвський повiт).
Так розповiдав сам солдат про свою щасливу пригоду; але нiчка темна, треба думати, повiдомила б менш поетичну, зате бiльш вражаючу повiсть про вдавано-чудесну появу в нього коня з возом, навантаженим крамом.
Гадюки iнодi СФ знаряддям кари Божоi. Одна мати часто ходила провiдувати свою замiжню дочку, i своiми вiдвiдинами, зрештою, набридла тiй. Якось раз прийшла вона в такий час, коли дочка спала. Прокинувшись i побачивши матiр, дочка розсердилась, вилаяла ii й сказала: РЖ чого тiльки вона тут вештаСФться! Мати пiшла зi сльозами, а дочка знову заснула. РЖ сниться iй, наче хтось каже: Пiди в сад i вiзьми там два сувоi полотна. Прокинулась вона, пiшла в сад i справдi побачила два сувоi полотна. Взяла вона iх, повiсила собi на плечi й понесла. Раптом з тих сувоiв полотна утворилося двi гадюки, якi впялися злiй дочцi в груди i геть приросли до неi, так що було несила iх одiрвати. Так вона й померла з гадюками. II, кажуть, мiг би вирятувати вiд гадюк лише такий чоловiк, який протягом усього життя не iв мяса по понедiлках i вiвторках (Старобiльський повiт).
Лiтературним джерелом цiСФi оповiдi СФ схiднi оповiдання Римських дiянь (Севiа Котапогат), а також оповiдь, вмiщена в одному руському рукописi, де роль змiй перенесено на жабу, а карi пiддано не злу дочку, а злого сипа. Змiст оповiдi цiСФi, що маСФ заголовок Про те, як шанувати батькiв i не зневажати iх, такий. Жив у Нiмеччинi багатий чоловiк, що мав СФдиного сина. У тiй же мiiевостi жив iнший чоловiк, вельможний, в якого була СФдина донька. РЖ запропонував вiн тому багатому чоловiковi видати за його сина свою дочку, але за умови, що багатiй ще за життя надасть синовi в повне розпорядження все своСФ майно. Багатiй прийняв пропозицiю, записав на сина все своСФ майно i одружив його з донькою вельможного. Але син недовго пiсля цього шанував своiх батькiв: на четвертий рiк, з намови дружини, вiн одселив батька й матiр в окремий будиночок, збудований бiля ворiт його дому, й видавав iм так мало на утримання, що вони змушенi були терпiти голод i нестатки в усьому. Якось мати, сидячи проти вiкон синового дому, побачила, що в сина смажили гусака на обiд. Вона сказала про це старому своСФму чоловiковi. Старий