Украiнськi легенди та перекази про гадiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
?и навели вже легенду про те, як один чоловiк потрапив до песиголовцiв i, змушений готувати iм для iжi змiй, скуштував цього iдла й сам, i вiдразу ж почав розумiти силу трав. На додаток наводимо тут ще одну подiбну до попередньоi легенду, записану в Олександрiвському повiтi. Жив собi один пан, i був у нього кучер. Якось раз той пап поiхав з кучером у лiс i спiймав гадюку. Привiз вiн спiйману гадюку й почав ii варити. Варив вiн ii, варив, а тодi воду, в якiй варив, вилив на траву трава так i зайнялася раптом полумям. Став вiн тодi варити знову. Через якийсь час знову вилив воду на траву, трава й цього разу спалахнула. Давай вiн варити ту гадюку втретСФ. Вилив воду трава не горить. Взяв тодi пан зварену гадюку й почав ii iсти. iв, iв все зiв, самi лиш кiсточки позалишалися. А кучер усе те бачив, що робив пан. Ну, думаСФ собi, якщо пан iв гадюку й не помер, посмокчу я хоч кiсточки для чогось вiн та iв же ii! Посмоктав кучер кiсточки й байдуже. Невдовзi потому пан знов iде з кучером у лiс. Коли прислухаСФться оце кучер i Господи, Боже Ти мiй! Вся трава, чуСФ вiн, говорить! Одна каже: Я ось вiд того, друга: А я оце вiд того. Та: Я вiд ось такоi хвороби, а та: А я вiд ось такоi. Збоку отак стоiть буркун (Melilotus coerulea Lam.) i каже: А я вiд гилi, я вiд гилi (Hernia scrotum). Кучер, як почув усе це, мимоволi посмiхнувся; пан побачив його посмiшку й питаСФ: Чого ти, РЖване, смiСФшся? Та так собi, вiдповiдаСФ кучер.
Та, нi, каже пан, мабуть, ти щось знаСФш? Та нi ж бо! iй-богу, так собi! Ану сплюнь, каже пан, на лiвий бiк. Кучер тiльки-но сплюнув i все змовкло, i вiн уже не чув, що говорять трави.
З ящiрок на Украiнi зустрiчаються здебiльше так звана звичайна, або прудка ящiрка (Lacerta agilis, Seps caerules- cens, argus, ruber, Lacerta vulgaris, stellata, arenicola, stirpium, laurentii, exigua, cherconensis, sylvicola, cloniensis, paradoxa); на пiвднi Росii трапляСФться ще, втiм, i зелена ящiрка (Lacerta viridis, bilineata, strigata, bistriata, chloronata, schreberi, qu- inquevittata, elegans, smaragdina, seps viridis, Padarcis cyaino- lema). Сiра ящiрка (самиця прудкоi) вiдома в народi пiд назвою хлопячоi, а зелена (самець тiСФi ж прудкоi) пiд назвою дiвчачоi, причому кажуть, нiби хлопяча ящiрка кусаСФ дiвчат, а дiвчача хлопцiв. Коли побачать навеснi вперше ящiрку, то вiдбивають у неi хвоста, зберiгають його й носять на шиi вiд лихоманки. Якщо на вiдбитий у ящiрки хвiст не наступити ногою, поки вiн зовсiм застигне, то з нього виросте гадюка. В руки брати ящiрку вважаСФться грiхом, а коли хто вiзьме, то мусить мити iх водою доти, доки не пiде кров (Старобiльський повiт). У Канiвському повiтi розповiдають, немов одна жiнка проковтнула якось пiд час сну ящiрку. Ящiрка всерединi в неi розчинилась. Коли потiм знахарки стали лiкувати цю жiнку, то вона виблювала i ящiрку, i ii дитинчат (Канiвський повiт).
Жаби (водяна зелена жаба, ропуха Rana esculenta, viridis, fluviatili, calcarata, Relophylax esculentus; рiзновид ii озерна жаба var. ridibunda, cachinnans, fortis; сiра, або травяна жаба Rana temporaria, muta, fusca, cruenta, alpiпа, scotica, flaviventris, platurrhiaus, dybawskii; болотяна, або гостроморда жаба Rana agilis, gracilis; плямиста зеленуха, зелена жабкаDendrobates tinctorius, histrionicus, Calamita, Rana, Hyla tinctoria, Hylaplesia aurat auratus, chocoensis), створенi Богом (Лiтинський повiт) й вiдiграли важливу роль при закiнченнi Давидом Псалтирi, за украiнськими народними легендами. У льохах i криницях жаби заводяться в тому разi, якщо над льохами й криницями хто-небудь СФ.
Аби перевести iх у льох, треба розпалити там вогнище й покласти на нього стручкового червоного перцю (Capiscum amnuum L.). Брати жабу руками не годиться вона може пирскнути i тодi нападуть бородавки. Одна жiнка кажуть - взяла жабу в руки; та iй пирскнула прямо в обличчя, i в цiСФi жiнки виросла навiть борода. Кажуть також, що жаби, як i мишi, передчувають майбутнiй неврожай i з такоi мiiевостi перекочовують в iншу, де буде багато вологи i передбачаСФться хороший урожай. Якось раз сила-силенна жаб перекочовувала з однiСФi мiiевостi в iншу. Побачив це один чоловiк, схопив дрючок i вдарив ним жабу, яка вела перед i яка зветься маткою. Матка стрибнула на цього чоловiка i впялась так мiцно йому в щоку, що нiхто не мiг вiдiрвати ii; так цей чоловiк i помер, i похований був разом iз жабою. Укус зеленухи, яка iнодi ганяСФться за людиною, вважають невилiковним (Старобiльський повiт).
Жаби дуже часто заводять бiйку з вужем, який ними, як вiдомо, переважно й годуСФться. Хто побачить жабу й вужа, якi бються, повинен розняти iх палицею i тодi зберiгати ii, мов коштовний талiсман: така палиця приносить у дiм прибуток (Киiвський повiт), рятуСФ людину вiд покарання (Старобiльський повiт), розганяСФ градовi хмари, якi для цього треба перехрестити нею (Лiтинський повiт).
Амулетом СФ також i жабяча кiсточка, яку здобувають в такий спосiб: кидають жабу в мурашник; коли мурашки обiдять на нiй мясо, тодi й беруть з кiстяка приворотну загнуту кiстку. Ця кiстка вживаСФться в присушках, коли хочуть пробудити в комусь кохання. Неабияку роль, як ми це вже бачили, вiдiграють жаби i в народнiй медицинi.
Досить багато схожих повiрiв про жаб СФ також у захiдноСФвропейських народiв у Францii, Австрii, Швейцарii, Шотландii. У класичну давнину iли жаб, щоб були дiти.
Якщо жаба перебiжить дорогу, то слiд чекати чогось поганого (Чернiгiвський повiт).
В оповiдях про черепах (прiсноводна Clemmus; СФвропейська емiда Emys, orbicularis, lutaria, europaea, meleag- ris, flava, hellenica, Terrapene europaea, Lutremys europaea) вiдчутний вплив оповiдань Римських дiянь про невдячних i нешанобливих дiтей, а також апокрифiчних сказань i давнiх мiфiчних народних поглядiв. У Канiвському повiтi кажуть, що