Украiнське нацiональне вiдродження ХРЖХ ст.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
9;СФднання украiнського руху на Лiвобережжi та Правобережжi, забезпечили наступнiсть поколiнь в украiнському русi. Громадiвцi своiми плiдними дослiдженнями з iсторii, етнографii, фольклористики, статистики, мовознавства довели, що украiнство маСФ глибоке iсторичне корiння i чiткi етнiчнi особливостi, окресленi етнiчнi межi. Вони пiдвели украiнський рух до усвiдомлення необхiдностi сформулювати та розробити полiтичну програму руху.
3. Нацiональне вiдродження на захiдноукраiнських землях. Руська трiйця. Москвофiли та народовцi
У захiдноукраiнських землях в XIX ст. починаСФться процес нацiонального вiдродження. Панiвною в украiнському суспiльствi стаСФ iдея нацiональноi самосвiдомостi. На перший план виходять нацiональна мова, iсторiя, лiтература i фольклор. Речниками iдей нацiонального вiдродження стало духовенство. Центром церковного життя була митрополiя у Львовi. У перiод мiж 1837 i 1850 рр. там вийшло 43 книги, написанi украiнською мовою.
Найвиднiшим представником старшого поколiння нацiональноi iнтелiгенцii був РЖван Могильницький -- освiтнiй i церковний дiяч. Вiн заснував у Перемишлi дяковчительський iнститут, написав 5 пiдручникiв. У своiх працях РЖван Могильницький доводив самостiйнiсть украiнськоi мови. У 1816 р. РЖ.Могильницький разом з Михайлом Левицьким створюСФ Клерикальне товариство, метою якого було поширення серед селян спецiально пiдготовленi нескладнi релiгiйнi тексти украiнською мовою. Вiдтак, товариство виступало проти ополячення селян i навернення iх до римо-католицькоi церкви.
Активними учасниками украiнського вiдродження були i Йосип Лозинський, Антiн Добрянський, РЖван Лаврiвський. Вони займалися створенням початкових шкiл для мiiевого населення, написали граматики украiнськоi мови. Окрiм того, вони були збирачами i видавцями украiнського фольклору.
У 30-х рокiв XIX ст. авангардом нацiонального руху виступаСФ громадсько-культурне обСФднання Руська трiйця (з 1833 p.). Його засновники Маркiян Шашкевич, РЖван Вагилевич i Якiв Головацький у той час студенти Львiвського унiверситету розмовляли украiнською (руською) мовою, звiдси й назва обСФднання. Вони боролися проти полiтичного, соцiального, духовного гноблення, за розвиток нацiональноi самосвiдомостi украiнського народу. За своiм характером Руська трiйця була демократично-просвiтительським гуртком, метою якого було перетворення народноi мови на лiтературну. Це, на думку трiйчан, вiдкрило б селянству доступ до знань i полегшило його долю. З цiСФю метою члени гуртка розпочали велику фольклористично-збиральницьку роботу, пiд час якоi молодi люди вiдкрили для себе iсторичну значимiсть свого народу.
Поступово питання мови з проблеми суто фiлологiчноi переросло у полiтичну. У своiх творах Трiйця звертала увагу на полiтичну iсторiю, на докази самостiйного полiтичного iснування украiнського народу в минулому. Перiод вiд XIV до XVIII ст. на Украiнi, зокрема в Галичинi, вона характеризувала як час утрати нацiональноi незалежностi. Члени трiйцi вбачали в козацтвi символ нацiонально-визвольноi боротьби народу. Вони першими вказали на соцiально-нацiональнi причини руху опришкiв, показали, як свавiлля польських панiв спричиняло селянськi виступи. Висвiтлюючи героiчне минуле украiнського народу, члени трiйцi показували украiнськiй громадi можливий шлях розвязання нацiональних проблем.
Пiд впливом загальнословянського, у тому числi й загальноукраiнського пiднесення, члени трiйцi вперше в суспiльному русi внесли у програмнi документи iдею воззСФднання всiх украiнських земель у складi майбутньоi федерацii. Украiна мала стати соборною державою з двох штатiв - Схiдного (Лiвобережжя) i Захiдного (Правобережжя з Схiдною Галичиною).
Дii Шашкевича, Вагилевича та Головацького для тогочасного суспiльства були нечуваними. Вони викликали проти себе бурю переслiдувань. Смiливцi неодноразово ризикували життям. Так, наприклад, Шашкевича вистежували, щоб скарати його на смерть за прилюднi виступи украiнською мовою.
У 1834 роцi гурткiвцi пiдготували iсторико-лiтературний збiрник Зоря. У цьому збiрнику мiстилися матерiали про Б.Хмельницького, С.Наливайка та опришкiвський рух. Друк збiрника був заборонений Вiденською полiцiСФю.
Наприкiнцi 1836 р. у Будапештi був виданий лiтературно-науковий альманах Русалка Днiстровая. Альманах започаткував нову украiнську лiтературу у Схiднiй Галичинi. Хоча в 1837 р. львiвська цензура книгу заборонила, альманах залишив слiд у розвитку нацiональноi свiдомостi в захiдноукраiнських землях. У Русалцi Днiстровiй друкувались матерiали з iсторii Украiни, особливо про нацiонально-визвольнi рухи та про iх ватажкiв, i це мало неабияке значення на той час. Написаний галицькою говiркою, альманах показав, що мiж мовою галичан i схiдних украiнцiв немаСФ суттСФвих розбiжностей, отже, вони -- СФдиний народ.
Членiв Руськоi трiйцi було притягнуто до суду i передано пiд нагляд полiцii. Але вони не вiдмовилися нi вiд своiх iдейних принципiв, нi вiд патрiотичноi дiяльностi.
Дiяльнiсть Руськоi трiйцi започаткувала новий етап у роз витку нацiонального руху на захiдноукраiнських землях, пере хiд вiд культурологiчних проблем до соцiально-полiтичних.
Пiсля поразки революцii 1848 р. у суспiльно-полiтичному життi Австрiйськоi iмперii настав перiод бахiвськоi реакцii, названоi так за iмям ii провiдника, мiнiстра внутрiшнiх справ Олександра Баха. Ситу