Украiнське нацiональне вiдродження ХРЖХ ст.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
молодi з польських або спольщених шляхетських родин Правобережноi Украiни, сумлiння яких мучило усвiдомлення того, що iх дiди-прадiди упродовж столiть гнобили украiнське селянство, i якi вирiшили зблизитися i прислужити народу. Цю групу на чолi з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами (походить вiд слова холоп образлива назва польських панiв украiнських селян), хоча самi вони себе називали украiнофiлами. Вони перейшли з католицькоi вiри в православну, носили украiнський нацiональний одяг, спiвали украiнських пiсень, свiдомо дотримувалися народних звичаiв i не цуралися селянського товариства. На початку своСФi дiяльностi хлопомани пiд час студентських канiкул та в iнший вiльний час мандрували селами, збираючи народнi казки, прислiвя, звичаi та обряди. Згодом вони влаштовували зiбрання, готували i зачитували реферати, випускали рукописний журнал та заснували у 1859 р. пiдпiльну школу, де зiбрали бiдних юнакiв, котрих "вчили в нацiональному напрямi". На межi 1860-1861 pp. гурток хлопоманiв саморозпустився, а його члени разом з викладачами i студентами Киiвського унiверситету, серед яких були П.Чубинськии, М.Драгоманов, утворили нове товариство "Украiнська громада", яке у 1862 р. нараховувало 200 членiв.
Киiвська громада, як i громади, що виникли по рiзних мiстах Украiни (Чернiговi, Вiнницi , Катеринославi, Одесi, Полтавi, Харковi), Кубанi (Катеринодарi) та Москвi, головним своiм завданням вважали органiзацiю народноi освiти рiдною мовою (заснування шкiл, написання i видання для них пiдручникiв, пiдготовку вчителiв тощо); здiйснення наукових розвiдок в галузi етнографii, мовознавства, iсторii; пiдготовку i видання популярних книжок тощо. Одним словом, займалися культурницькою дiяльнiстю.
Вiдродження украiнського руху попервах не викликало занепокоСФння царськоi влади та росiйськоi громадськостi. Але пiдготовка i вибух польського повстання 1863-1864 pp., боязнь того, що украiнцi за культурницькою дiяльнiстю зажадають вiдродження колишнiх прав, а то i незалежностi, призвело до видання мiнiстром внутрiшнiх справ ВалуСФвим 20 липня 1863 р. таСФмного циркуляру, який увiйшов в iсторiю як ВалуСФвський циркуляр. Вiн забороняв публiчне вживання украiнськоi мови в державних установах, школах, церквах, друкуваннi популярноi, релiгiйноi лiтератури, крiм художнiх творiв. Проблема украiнськоi мови розвязувалася знаменитою фразою: "Нiякоi окремоi малоросiйськоi мови не було, нема та бути не може".
Не витримавши переслiдувань з боку царських властей, громади одна за одною самолiквiдовувалися або ж були офiцiйно забороненi.
Проте дiячi, вiдданi справi вiдродження Украiни, не полишили працю. Основну свою дiяльнiсть вони зосередили на досягненнi успiху в царинi науки або на освiтнiй нивi. Вiдсутнiсть органiзацii не давало можливостi розвивати украiнський рух. Тiльки наприкiнцi 60-х рокiв, пiсля послаблення антиукраiнськоi полiтики, знову зявляються громади, але як нелегальнi органiзацii. Та нелегальне становище давало малий простiр для культурницькоi дiяльностi, i тому провiдники украiнського руху весь час намагаються найти легальнi форми для своСФi працi. Така можливiсть вiдкрилася зi створенням у 1873 р. Пiвденно-Захiдного вiддiлення Росiйського географiчного товариства (ПЗВРГТ), яке завдяки громадiвцям стаСФ центром украiнознавчих дослiджень, розшукуСФ, дослiджуСФ i публiкуСФ документи, статистичнi та етнографiчнi данi та дослiдження. Крiм того, киiвська громада перебрала до своiх рук редагування росiйськомовноi газети "Киевский телеграф".
Урочисте вiдкриття Вiддiлу вiдбулось 13 лютого 1873 р.
Головою вiддiлу було обрано Григорiя Павловича Галагана, високоi освiти сановника з помiщикiв Лiвобережжя i популярного в КиСФвi мецената, людину, що вболiвала за виховання нацiональноi iнтелiгенцii. Управителем справ одностайно було обрано П.Чубинського. Органом Вiддiлу стали тАЮЗаписки Юго-Западного отдела ИРГО". Неформальним органом Вiддiлу була також газета Киевский телеграф, яка виходила в 1874-1876 pp. До ii редакцiйного комiтету увiйшли М.Драгоманов, М.Зiбер, Ф.Вовк, П.Чубинський, М.Лисенко, П.Житецький. Газета стала захисником i ревним пропагандистом великоi i плiдноi роботи по вивченню духовноi i матерiальноi культури украiнського народу, яку розгорнули дiячi Киiвськоi громади пiд егiдою ПЗВРГТ. Газета не пропускала нагоди, щоб затаврувати той чи iнший антиукраiнський виступ росiйськоi реакцiйноi преси.
До роботи у Вiддiлi були залученi значнi науковi сили. Тiльки дiйсних членiв набралось аж 76, серед них В.Антонович, М.РЖ.Драгоманов, В.Р.Лисенко i М.В.Лисенко, О.Д. Ушинський (брат вiдомого педагога) та багато iнших. Окрiм них, для Вiддiлу самовiддано працювала велика когорта спiвробiтникiв i провiнцiйних кореспондентiв, якi присилали записи про народний побут, традицii, вiрування.
Крiм видавничоi справи, Вiддiл провiв цiлий ряд заходiв. Одним з перших було проведення у 1874 р. одноденного перепису населення КиСФва. У результатi перепису, який був до того ж i першим у мiстi, виявилось, що в ньому мешканцiв наполовину бiльше, нiж офiцiйно вважалося (Загальна чисельнiсть перевищувала 220 тис. чол.). Також був зясований нацiональний склад мiста: украiнцi складали найбiльшу нацiональну групу.
РЖншою важливою акцiСФю Вiддiлу, яка набула мiжнародного розголосу, стало проведення у серпнi 1874 p. РЖРЖРЖ Археологiчного зiзду, який засвiдчив високий науковий рiвень археологiчних дослiджень на украiнських землях.
Не порушуючи жодних закон