Украiнське конфесiйне питання в контекстi геополiтики Росii кiнця XVIIтАУпершоi половини 18 столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?жуСФ С.Рункевич, з полiтичних мiркувань. При такiй релiгiйнiй ситуацii в Росiйськiй державi не могла зберегти своi окремiшностi i украiнська церква, якi явно дисонували в порiвняннi з церквою московською. Тому не дивно, що проти украiнськоi православноi церкви здiйснювалася нiвелiзацiйна полiтика27.
Окремо постаСФ питання чи мала позитивний вплив на становище православноi церкви в Правобережнiй Украiнi продисидентська полiтика Петра РЖ? Рiшуча активiзацiя РосiСФю у 1722р. украiнського конфесiйного питання змусили польського короля вдатися до певних крокiв з метою припинити регулярнi втручання iмперii у справи Речi Посполитоi. АвгустРЖРЖ видаСФ ряд декретiв про повернення православним деяких церков, вiдiбраних унiатами. Проте це виявилося СФдиним, чого Росii вдалося домогтися вiд короля. Обмеженiсть королiвськоi влади, присутнiсть у польському законодавствi закону liberum veto, за яким будь-яке рiшення потребувало одноголосного затвердження сеймом, давало можливiсть релiгiйно-фанатичнiй шляхтi зривати невигiднi для неi постанови. Так, iз 1710р. до 1733р. було доведено до кiнця лише чотири сейми. Тому, пославшись на неможливiсть призначення комiсарiв для розгляду конфесiйного питання без затвердження сеймом, пропозицiя Петра РЖ королем була вiдхилена. На цьому активнiсть Росii у дисидентському питаннi припиняСФться. Надалi проправославна полiтика знову зводилася до перiодичного подання росiйськими резидентами при польському дворi вимог припинити утиски православноi церкви на Правобережнiй Украiнi. У вiдповiдь польська сторона утиски православних заперечувала28.
Кiнець XVII перша чверть XVIII ст. в iсторii Росii умовно можна роздiлити на два етапи. Перший охоплюСФ перiод з кiнця XVII ст. до 1721 р., протягом якого велася боротьба за вихiд до Чорного i Балтiйського морiв. Другий етап 1721 1725 рр., коли Росiя, уже в статусi великоi морськоi держави, прагне зайняти гiдне мiiе серед провiдних СФвропейських держав та впливати на СФвропейськi геополiтичнi процеси. У перший перiод увесь потенцiал держави був спрямований на перемогу у Пiвнiчнiй вiйнi. Другий - Росiя в ролi трiумфатора визначала подальшi зовнiшньополiтичнi прiоритети. Аналiз i спiввiдношення продисидентськоi полiтики Росii протягом цих двох рiзних перiодiв, кожен зi своСФю полiтико-iдеологiчною наповненiстю i полiтико-воСФнними можливостями, дозволяСФ зробити наступнi висновки. З кiнця XVIIст. до 1721 року в умовах активностi Росiйськоi держави на мiжнароднiй аренi ii дiяльнiсть на користь православноi вiри у Речi Посполитiй була пiдпорядкована полiтичним iнтересам. Стратегiчна необхiднiсть зближення та налагодження дружнiх, а пiзнiше союзних вiдносин (1704 1721рр.) з Рiччю Посполитою у перiод Пiвнiчноi вiйни стала першопричиною вiдмови Росii вiд проправославноi дiяльностi як претензiйного, конфлiктного фактора. Хоча посилення впливу Петербурга на польський двiр, присутнiсть росiйських вiйськ на територii Речi Посполитоi дозволяли здiйснити активнiшi заходи щодо захисту прав православноi церкви. Така позицiя росiйського уряду сприяла посиленню антиправославних настроiв в Речi Посполитiй та руйнуванню православноi церкви на Правобережнiй Украiнi. Клопотання за долю православних проводилось у той час, коли в самiй Росii урядом проводився послiдовний, цiлеспрямований процес монополiзацii церкви. Активiзацiя у 1722 роцi конфесiйного питання як у росiйсько-польських вiдносинах, так i на мiжнароднiй аренi, була викликана полiтичною необхiднiстю створення мотивованого приводу для претензiй та втручань у внутрiшнi справи Речi Посполитоi в перiод боротьби Росii з ФранцiСФю, АвстрiСФю та ПруссiСФю за домiнуючий вплив на Польщу.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛРЖТЕРАТУРА
1. Молчанов Н.Н. Дипломатия Петра Первого. М., 1984. С. 15;
2. Бантыш- Каменский Н.Историческое известие о возникшей в Польше Унии. - Вильна, 1866. С. 107; Його ж.Обзор внешних сношений России (по 1800 год): В 4 ч. - М., 1897. - Ч.3. С. 157; Беднов В.А.Православная Церковь в Польше и Литве. - Екатеринославль, 1908. С. 54; Чистович И.А.Диссидентский вопрос в Польше в первой половине XVIII cт. - СПб., 1880. - Т. 2. - С. 107;
3. Центральний державний iсторичний архiв. Ф. 2227.-Спр. 234.- Арк. 1-2; 4. Титов Ф.И.Русская Православная Церковь в Польско - Литовском государстве в XVII - XVIII вв.: В 2 т. - К., 1905. - Т.2. С. 268; Чистович И.А.Очерк истории западно - русской церкви: В 2 ч. - СПб., 1884. Ч. 2. С. 47-48; Бантыш- Каменский Н.Историческое известие о возникшей в Польше Унии. - Вильна, 1866. С. 127, 131-132;
5. Бобылев В.С.Внешняя политика России эпохи ПетраI. - М., 1990. С. 144; Артамонов В.А.Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709 - 1714). - М.,С.153;
6.Грабенский В.История Польского народа. - СПб., 1910. С. 221; Шмитт Г.История польского народа: В 3 т. - СПб., 1866. - Т.3. С. 122;
7. Шмитт Г. Вказана праця. Т. 3. С.122;
8. Volumina legum. Przedruk zbioru praw staraniem xx. Pijarow w Warszawie od roku 1732 do roku 1782 wydanego. - Peterburg, 1860. - T.6. S. 9-10,15,33,35; Антонович В.Б.Очерк состояния православной церкви в юго-западной России по актам (1650-1798). - К., 1871. - С. 13;
9. Volumina legum. Т. 5. - S. 407-408; Архив Юго-Западной России: В 8 ч. - К., 1871. - Ч.1. - Т.4. С. 123; Беднов В.А.Вказана праця. С. 366,370-371; Антонович В.Б.Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. - К., 1885. - Т.1. С. 272;
10. История Польши: В 3 т. М., 1956. - Т.1. С. 282;
11. Volumina legum. Т. 6. S.70-73; Шмитт Г. Вказана праця. - Т.3. С. 191;
12. Титов Ф.И.Западная Русь в борьбе за веру и народность во второй половине XVII в. и в XVIII в.: В 2 ч.- К., 1905. - Ч.1. С. 126;
13. Антонович В.Б.Монографии по истории Западной и Юго-Западной России.- К., 1885.- Т.1. С.273;
14. Коялович М.О.История воссоединения западнорусски