Украiнське конфесiйне питання в контекстi геополiтики Росii кiнця XVIIтАУпершоi половини 18 столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ковський (ранiше - перекладач при росiйському посольствi в Речi Посполитiй), призначений до королiвства для захисту православних вiд утискiв. Йому наказувалось обiхати територii, де проживали православнi, й письмово засвiдчити всi порушення й обмеження iхнiх прав та свобод. Цi докази мали бути переданi обСФднанiй комiсii, створення якоi очiкувалось пiсля отримання польським двором iмператорськоi грамоти22 Усi цi заходи були здiйсненi напередоднi важливого для Росii польського сейму 1722р. Поряд iз поставленим на перше мiiе конфесiйним питанням росiйське керiвництво планувало висунути i полiтичнi вимоги, а саме: звiльнення вiд командування польськими вiйськами саксонського фельдмаршала Флемiнга i передачi армii пiд владу польських гетьманiв (таким чином вдалося б послабити в Речi Посполитiй позицii недружнього Росii саксонського курфюрста i польського короля в однiй особi - АвгустаРЖРЖ, який прагнув зробити польську корону спадковою, передавши ii своСФму сину); домогтися визнання польською стороною iмператорського титулу ПетраРЖ; видачi сподвижникiв РЖ.Мазепи. Крiм цих вимог, Петербург сподiвався розвязати на свою користь "курляндське питання" (польська сторона прагнула закрiпити Курляндiю за Рiччю Посполитою, проти чого виступали Росiя й Пруссiя), i перешкодити пiдтвердженню сеймом антиросiйського австро-польського договору. У випадку невдачi у цих питаннях росiйськоi дипломатii посол С.Довгорукий мав створити умови, за яких можна було б зiрвати сейм23. Готовнiсть росiйськоi сторони зiрвати сейм виявила тi питання, якi для Петербурга були прiоритетними, тобто полiтичнi, якi стосувалися можливостi переходу Речi Посполитоi до ворожого Росii австро-саксонського табору. Що ж до конфесiйного питання, то хоча вимоги щодо нього виглядали найбiльш жорстко i демонстрацiйно, воно продовжувало йти у фарватерi полiтичних.
Однак, якщо у вiдносинах з Варшавою конфесiйне питання губилося мiж полiтичними, то в проектах, якi виходили за рамки росiйсько-польських вiдносин, воно було подане у зовсiм iншому масштабi. Так, росiйська дипломатiя здiйснюСФ демарш у Ватиканi. Канцлер Г.Головкiн оголосив перед папою РЖнокентiСФмXРЖРЖРЖ факти переслiдування православних у Речi Посполитiй.Послання завершувалося вiдвертою погрозою: Якщо католики Речi Посполитоi не припинять переслiдування православноi вiри i насаджатимуть унiю, росiйський iмператор заборонить сповiдування католицькоi вiри в Росii24. Цим кроком росiйський уряд не тiльки давав зрозумiти Ватикану, що права, наданi в Росii католикам, можуть бути лiквiдованi, як це сталося з православними в католицькiй Речi Посполитiй. Цей дипломатичний хiд мiг мати й iншу мету - винести украiнське конфесiйне питання на мiжнародний рiвень i пiдтвердити правомiрнiсть претензiй росiйськоi сторони щодо Речi Посполитоi. А це для росiйського керiвництва було важливим у тому планi, що якраз у 1720 1724рр. вкотре у боротьбi за Рiч Посполиту загострюСФться конфлiкт мiж РосiСФю i ФранцiСФю. Так чи iнакше, цi дипломатичнi заходи користi православному населенню Речi Посполитоi не принесли. М.Бантиш-Каменський зазначаСФ, що подання Росii у Ватиканi залишилися без вiдповiдi. Отож, невдовзi пiсля вчиненого РосiСФю демаршу спостерiгалося посилення утискiв православноi вiри в Правобережнiй Украiнi, про що свiдчить надходження до польського уряду скарг вiд православних25.
Таким чином, стаСФ очевидним, що активiзацiя РосiСФю украiнського православного питання починаСФ залежати вiд посилення боротьби держав за домiнування своiх впливiв у Речi Посполитiй. Прикриваючись мiсiСФю захисника православноi вiри, росiйський уряд виправдовував своСФ втручання у внутрiшнi справи сусiдньоi держави, вказуючи тим самим державам-суперницям на свою мотивовану зацiкавленiсть i правомiрнiсть дiй в Речi Посполитiй. Знову ж таки за допомогою конфесiйного питання Росiя могла тиснути на короля та польський уряд як сторону, що не виконуСФ договiрних умов, з метою отримання поступок в iнших питаннях. Особливо це могло бути ефективним напередоднi сеймiв. Крiм цього, якщо зважити на прагнення ПетраРЖ - задiюючи iдеологiчну полiтику, використовуючи полiтичний тиск, пiдкупи iноземних послiв, тогочасних журналiстiв, письменникiв - будь-що змiцнити мiжнародний статус Росii, ...зламати стереотип мислення громадськостi на Заходi щодо iмперii26, то в згаданому вище демаршi росiйськоi дипломатii у Ватиканi можна вбачати не лише клопотання Росii за православний народ. Дана заява - це демонстрацiя позицii держави, яка швидко набирала сили i в такий спосiб вказувала на своi амбiтнi плани в СФвропейськiй полiтицi з претензiСФю на гiдне мiiе серед передових держав РДвропи. Ще одним поясненням активностi ПетраРЖ у вирiшеннi украiнського конфесiйного питання у вiдносинах з Рiччю Посполитою може бути i його прагнення змусити польський уряд виконувати договiрнi умови, порушення яких завдавало шкоди полiтичному престижу молодоi держави.
Пiдтвердженням думки про використання РосiСФю питання православних iз полiтичними та iдеологiчними цiлями може стати й аналiз релiгiйноi ситуацii в самiй iмперii, яка далеко не вiдповiдала тим нормам, борцем за якi росiйське керiвництво виступало на мiжнароднiй аренi. У перiод правлiння ПетраРЖ спостерiгаСФться вiронетерпимiсть, яка проявляСФться у жорстокому переслiдуваннi розкольникiв. У 1719р. з Москви було вислано СФзуiтiв, а мiiеве населення, яке сприйняло поширюванi ними релiгiйнi догми, - заарештовано. Зроблено це було, як ствер