Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
?розі літературну творчість П.Куліш розпочав з опрацювання українських народних казок і фантастичних переказів. Пантелеймон Куліш як письменник дебютував 1840 року, коли в альманасі Михайла Максимовича Киевлянин опублікував свої Малороссийские разсказы, написані ще 1839 року саме цю дату вказує автор. Це два оповідання О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став та О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зелёной неделе. Критика зустріла молодого прозаїка прихильно.
1841 року у тому ж Киевлянине опубліковано повість за народними переказами Огненный змей (написану ще 1840 року). Це перша спроба твору більшого за обсягом серед масиву тогочасної української фольклорно-фантастичної прози. І спроба, треба сказати, вдала.
1843 року в Москвитянине надруковано оповідання-казку Коваль Захарко (підписано криптонімом П.К). Питання авторства не викликає сумнівів характерною є манера оповіді, місце дії. До того ж згадка про коваля Захарка є у повісті Огненний змій.
Саме ці чотири твори і належать до ранньої фольклорно-фантастичної прози П.Куліша.
Характерним прийомом для П.Куліша є введення окремих легенд та переказів у художню тканину творів нефантастичних. Наприклад, у написаному 1842 р. романі Михайло Чарнишенко, який вийшов у світ 1843 р., вміщено колоритні народні оповідання про чортову повитуху, а також використано мотив сили батьківського прокляття, характерний для фольклорної фантастичної прози та дум. У повісті Алексей Однорог письменник використовує топонімічну вставну легенду про кручу над гирлом Ольжиного тору. Особливе сюжетотворче значення має і легенда про золоторогих турів та князя мисливця, яка є кульмінаційним моментом оповідання-ідилії Орися. П.Куліш написав також дві казки: Циган та Пів півника, у яких фантастичного елемента нема.
Крім цього, Куліш написав такі оповідання, як Орися, Дівоче серце, Гордовита пара. Також із прозових творів варто відзначити такі його гумористичні оповідання, як Циган, Сива кобила, Пан мурло, Малоросійські анекдоти, історичні оповідання Мартин Гак, Брати, Січові гості, роман Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад та інші.
Дуже прихильно ставився Куліш до досвіду світової літератури і культури, нерідко переносячи на український ґрунт принципи сюжетної побудови Одіссей Гомера, роману В.Скотта Уеверлі, або шістдесят років тому. Особливо виразно поетика історичного роману В.Скотта проглядається в соціально історичному романі Чорна рада. У цій Хроніці 1663 року Куліш відтворив відомі історичні події, які відбувалися у Ніжині 1663 року.
На думку А. Б. Гуляка, найвизначнішим художнім твором письменника, що знаменував собою піднесення української прози на новий, вищий рівень, є Чорна рада історичний роман хроніка в канонічному розумінні жанру і новаторський у художньому.
Я. І. Дзира у вступі підготовленого ним видання Літопис Самовидця стверджує, що роман Куліша ґрунтується на одній з найвидатніших історико-літературних памяток і водночас на найдостовірнішому історичному джерелі XVII ст. Літописі Самовидця, про що й сам признався в епілозі. Листування його з О. Бодянським, Я. Головацьким, О.Кістяківським, М. Костомаровим, російським істориком М. Погодіним, власником рукопису Самійла Величка, свідчить, що молодий дослідник розшукав списки літописів, переписував їх, популяризував опубліковані видання, зокрема й Літопис Самовидця, дав йому назву, навіть допоміг виявити його автора, а ним, як згодом підтвердили дослідники, був генеральний підскарбій, стародубський священик Роман Ракушка-Романовський. (1622 - 1702 рр.).
У 1928 році найавторитетніший дослідник літопису Грабянки М.Зеров аргументовано довів, що прототипом одного з головних героїв Чорної ради полковника Івана Шрама послужив козацький полковник Іван Попович, зображений Р. Ракушкою-Романовським.
Про те, що сюжет Чорної ради запозичено з літопису Самовидця, у 20-30-х роках, коли вперше в Україні зявилося вісім видань роману, не забували нагадати й літературознавці М.Драй-Хмара, С.Єфремов, Є.Кирилюк, В.Петров, М.Петровський та інші. Творчість П.Куліша, його громадська, культурницька, видавнича діяльність високо оцінена літературознавством. Іван Франко у праці Михайло Грабовський, його критичні листи і політична поезія, розглядаючи творчу діяльність П.Куліша, зупинився на її значення в українській літературі і визначив, що письменник є корифеєм української літератури, фундатором національної свідомості.
М. Жулинський, досліджуючи життєвий і творчий шлях П.Куліша, у праці Із забуття в безсмертя, розкрив аспект значення внутрішнього світу письменника, його думки про людське серце, про місце людини на землі, що на нашу думку, дає можливість краще зрозуміти підґрунтя творів письменника.
На думку Яценка М.П., творчість П.Куліша становить інтерес із точки зору використання образу автора оповідача.
Монографія Д.Дорошенко Пантелеймон Куліш складається з двох основних частин. В першій подається огляд життя і діяльності П. Куліша. У свою чергу, цю частину поділено на пять розділів, відповідно виділеним періодам життя П.Куліша. В другій частині Д.Дорошенко подає Огляд важніших літературних і наукових творів П.Куліша. Цю частину поділено на десять, розділів, кожен