Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
минулі часи.
Отже, українська класика має геніальний, по суті, твір, який краще від підручників говорить про ментальну сутність українського народу, Чорну раду Пантелеймона Куліша. Цей роман з великою художньою силою підносить благородство кращих українських характерів і таврує найбільшу проказу українського суспільства розбрат. Коли ми бачимо, як на початку ХХІ століття наше суспільство стоїть на грані катастрофічного розколу, переполовинення, коли лукаві політики штовхають народні маси на заходи просто самогубні для економіки, культури та й суспільного спокою, так і згадується доба Руїни, живо й переконливо змальована Кулішем. Один з героїв роману (історична особа Івашко Брюховецький), щоб узурпувати владу, лукавими обіцянками схиляє на свій бік, як сказали б тепер, маргіналів. Як це не дивно, на них магічно діє найпримітивніший, знову ж, як сказали б тепер, піарний хід: наприклад, драні чоботи Брюховецького. Він такий, як усі. Івашко улесливо каже: Походимо й без чобіт, аби моїм діткам було добре. Розчулена і підпоєна громада ладна йти за ним і в огонь і в воду: Батьку ти наш рідний! кричать кругом ледве не крізь сльози. Дак лучче ж ми збудем усе до остатнього рамя, та справимо тобі такі сапянці, що і в царя немає кращих!
Господь з вами, мої дітки, Господь з вами! каже ниций Іванець. Ви, може, думаєте, що я, так як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тілько в мене на ногах рипали сапянці? Не доведи мене до сього, Господи!.. Аби моїм діткам було добре!
От гетьман! От батько! От коли ми діждались од Господа ласки! гукають кругом Іванця міщани, козаки й мужики... (с. 104).
З гіркою іронією пише Куліш про ошукану чернь. Вона вже повірила, що стала мало не єдиним тілом зі старшиною-кармазинниками, бо робили ж спільну справу! сунули до влади такого хорошого для них усіх Брюховецького. Поткнулися, як каже прислівя, із суконним рилом в калачний ряд. А їх вчорашні однодумці стрічають киями: Убирайтесь, кажуть, і к нечистій... мужва неумивана!! та й виперли за місто. Наші почали були пручатись: Ми ж тепер усі рівні! Ось ми вас, кажуть, порівняємо батогами!... (с. 138).
Програв, як найчастіше буває, ошуканий народ. Та найсуворіше подіяло на Брюховецького хіба що прокляття січових дідів, яких йому так і не вдалося одурити. Розкусивши демагогію цього спритника, вони мовчки ідуть геть: Ми таки й підемо, гаспидів сину! каже батько Пугач, ти нас не випихай коліном. Тілько добре собі памятай, що брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (с. 147).
Україна є тою унікальною землею, де на тонкій, мов лезо чи волосина, межі зійшлися світовий Схід і світовий Захід. Оце найпарадоксальніша властивість українського менталітету. Одвічне питання, як в українській душі можуть уживатися два протилежні полюси різнонаправленої історії людства.
Як бачимо погляди П. Куліша Чорної ради цілком можна назвати державницькими, хоча й зрозуміло, що тоді не могли вони прозвучати на повен голос, бо сам піднаглядний Куліш мусив неодноразово застерігати свою лояльність і говорити про націю в етнографічному, а не в політичному розумінні. Втім, українська нація тому й змогла стати на політичний рівень уже в двадцятому столітті, що самовіддані трудівники, серед яких не останнє місце посідає Панько Куліш, у надзвичайно важких умовах зуміли таки окреслити межі її етнографічних підмурівків.
Розділ 3. Яскраві виразники українського національного характеру в романі П. Куліша Чорна рада
Читаючи роман, ми сприймаємо реальність через світогляд Куліша носія ментальності щирого українця і відчуваємо, як болить авторові кожна історична помилка, який тягар всенародної вини бере він на свої плечі. До того ж, Куліш, вічний шукач ідеалу, характеризувався ще й широковідомим індивідуалізмом, якому відповідає індивідуальна форма цілепокладання й особиста відповідальність за наслідки цілереалізації.
Система персонажів як певна цілісність вибудувана у творі на загальнолюдському підкладі. Яскраві виразники українського характеру уособлюють як відомі особистості з української історії так і вигадані письменником персонажі. Система образів роману відповідає основному завданню твору показати боротьбу за припинення чвар в Україні, за її єдність. Інтимна лінія не відіграє значної ролі, але свої погляді на українську націю, її характерні риси П. Куліш передає саме через вигаданих героїв.
Пантелеймон Куліш створив свою, оригінальну структуру соціально-історичного роману, що забезпечувала конкретно-історичне зображення реальної дійсності на основі її наукового вивчення. Виступає автор не як історик-науковець, а як письменник, користується своїм правом на художній домисел і своє трактування подій відповідно до власних уявлень, світогляду, ідеологічних завдань твору.
Письменник з позицій реаліста аналізує причини занепаду, розкриває ті чинники, що роздирали Україну, принижували народ, перетворювали край у Велику Руїну. У романі розкриваються і внутрішні, і зовнішні винуватці руйнації України російський царизм та шляхетська Польща. з їх колонізаторською політикою щодо України. Саме розгул московського владарювання на Україні виявляється головною історичною причиною занепаду держави.
Основне завдання Пантелеймона Куліша підвести своїх сучасників до висновків про необхідність національної злагоди українців, наштовхує на роздуми над питаннями про розумну організацію суспільно?/p>