Украiнська Народна Республiка та дiяльнiсть Директорii
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ховний орган УНР Директорiю у складi В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, О. АндрiСФвського, А. Макаренка. Проголошений наступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небiльшовицькою РосiСФю прискорив розвиток подiй. Члени Директорii спiшно прибувають до Бiлоi Церкви, де була зосереджена iхня головна ударна сила формування Сiчових стрiльцiв, i переходять до активних бойових дiй.
Пiсля розгрому пiд Мотовилiвкою (18 листопада 1918 р.) найбiльш боСФздатних сил гетьмана питання про владу було вирiшене: на початку грудня армiя УНР контролювала майже всю територiю Украiни. Проте вже через пiвтора мiсяця вона змушена була пiд ударами збройних формувань радянськоi Росii залишити украiнську столицю. З цього моменту для Директорii розпочинаСФться перiод полiтичноi нестабiльностi, жорсткоi боротьби за владу, безуспiшних пошукiв надiйноi зовнiшньоi та внутрiшньоi пiдтримки, нескiнченних переiздiв (Вiнниця Проскурiв Рiвне Станiслав Камянець-Подiльський), перiодичних реорганiзацiй уряду (урядовий кабiнет змiнював свiй склад шiсть разiв i очолювався по черзi В. Чехiвським, С. Остапенком, Б. Мартосом, РЖ. Мазепою, В. Пилипенком) та кардинальних змiн офiцiйноi полiтичноi лiнii. Протягом свого iснування Директорiя поступово еволюцiонiзувала до диктатури вiйськових на чолi з С. Петлюрою.
Склад директорii
Петлюра Симон Васильович
Головний Отаман; голова Директорii (13 лютого 1919 року 10 листопада 1920 року).
(18791926) державний, полiтичний вiйськовий дiяч, лiтератор, публiцист. Народився в Полтавi в сiмi мiщан козацького походження. Освiту здобув у Полтавськiй духовнiй семiнарii. Член РУП з 1900 р. (з 1905 УСДРП). За участь в украiнському нацiональному русi зазнавав переслiдувань. До Першоi свiтовоi вiйни займався журналiстикою. В 19121917 pp. разом з О. Салiковським редагував журнал Украинская жизнь. У 19161917 pp. заступник уповноваженого Союзу земств на Захiдному фронтi. 28 червня 1917 р. призначений Центральною Радою на посаду генерального секретаря вiйськових справ. 31 грудня 1917 p., не погоджуючись з полiтикою голови Генерального Секретарiату, вийшов з уряду. В сiчнi 1918 р. перед загрозою бiльшовицького наступу виiхав на Лiвобережжя для створення Украiнського Гайдамацького Коша Слобiдськоi Украiни, який вiдiграв головну роль у боях за Киiв i придушеннi бiльшовицького повстання в мiстi. Пiсля гетьманського перевороту очолював Всеукраiнський союз земств. Перебував у опозицii до уряду гетьмана П. Скоропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 р. виiхав до Бiлоi Церкви, звiдки керував антигетьманським виступом. СтаСФ членом Директорii, очолюСФ Армiю УНР. Пiсля вiдступу вiйськ УНР з КиСФва i виiзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорii (11 лютого 1919), перервавши членство в УСДРП. Протягом 1919 р. керуСФ боротьбою проти червоних i денiкiнських вiйськ. У 1920 р. очолюСФ вiйська УНР, якi разом з польськими силами вступають в Украiну. Внаслiдок невдачi наступу i договору мiж РСФРР та Польщею виводить своi вiйська за Збруч, де вони були iнтернованi польською владою. На емiграцii перебував у Польщi, згодом (1923) у Будапештi, потiм у Вiднi, Женевi. 25 травня 1926 р. був убитий в Парижi агентом НКВС Шварцбартом. Наприкiнцi 1920 р. Директорiя остаточно втрачаСФ контроль над територiСФю Украiни i С. Петлюра емiгруСФ за кордон.
Володимир Винниченко голова Директорii (14 грудня 1918 року 13 лютого 1919 року) У серпнi 1918 року Винниченко очолив опозицiйний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Украiнський нацiональний союз, рiшуче наполягав на вiдновленнi УНР, створеннi ii найвищого органу Директорii, головою якоi став у листопадi 1918 р. Незабаром через суперечностi iз Симоном Петлюрою Винниченко пiшов у вiдставку та виiхав за кордон.
Федiр Швець 13 листопада 1918 року Швець як представник Селянськоi спiлки разом iз Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою, Опанасом АндрiСФвським, АндрiСФм Макаренком був обраний до складу Директорii УНР.
15 листопада 1919 року за спiльним рiшенням Директорii та уряду УНР Федiр Швець i Андрiй Макаренко виiхали з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрi. 25 травня 1920 року постановою уряду УНР Швець був виведений зi складу Директорii УНР.
Панас АндрiСФвський 4 травня 1919 року вийшов зi складу Директорii УНР (постанова Директорii про вибуття вiд 13 травня 1919 року).
Андрiй Макаренко 15 листопада 1919 виiхав з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрi.
РДвген Петрушевич як президент ЗО УНР з 22 сiчня 1919 до кiнця червня 1919. 3 сiчня 1919 р. провiв першу сесiю УНРади, на якiй ухвалено закон про злуку з УНР. Пiсля урочистого проголошення i схвалення Акта злуки у КиСФвi 22 сiчня увiйшов до складу Директорii.
Як президент УНРади РД. Петрушевич здебiльшого виконував репрезентативнi функцii й згiдно з Тимчасовим Основним Законом не мав реальних прав для реалiзацii власних поглядiв на внутрiшню й зовнiшню полiтику держави. Його надмiрний парламентаризм i конституцiоналiзм часом були перешкодою й пiддавалися критицi пiд приводом, що вони не вiдповiдали ситуацii державi, охопленiй кровопролитною вiйною. Але своСФю полiтичною культурою, парламентським досвiдом i тактом умiв впливати на перебiг подiй. УНРада пiд його проводом дiяла як справжнiй парламент, де панувала атмосфера демократизму й свободи слова. Вона опрацювала низку необхiдних законiв, якi регламентували суспiльно-полiтичне й економiчне життя, заклал