Украiнська лiтература XIтАФXII столiть
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Реферат на тему:
тАЮУкраiнська лiтература XI-XII столiтьтАЭ
Найдавнiша писемна лiтература на нашiй землi постала на основi двох джерел: усноi словесностi, твореноi продовж попереднiх вiкiв, а з прийняттям християнства iз засвоСФння вiзантiйсько-болгарського культурного експорту. Про залишки найдавнiших епiчних сказань, билинну творчiсть, календарно-обрядову, епiчнi уривки, якi увiйшли до "Повiстi времяних лiт", я докладно оповiв у своiй книзi "Мисленне дерево", яка вийшла в КиСФвi в 1989 р., i тут повторюватися не буду. Можна вважати цю книгу продовженням тiСФi: там досить, наскiльки змога, повно окреслено те iз язичницькоi украiнськоi лiтератури, що дiйшло до нашого часу. Про загадкову "Велесову книгу" я спецiально висловився у статтi, надрукованiй у журналi "Хронiка-2000". Про явище билинотворення я докладно оповiдаю в книзi "Украiнськi билини" (К., 2003; друге видання 2004).
Система жанрiв Киiвськоi Русi-Украiни (термiн "Украiна" вперше зафiксовано в РЖпатiвському лiтописному зводi пiд 1185 i 1189 роками) не була широка: лiтература, творена для потреб християнськоi церкви грецького обряду, морально-навчальнi твори, проповiдi, агiографiчнi писання (житiя святих), тлумачення Святого Письма, полемiчна лiтература, апокрифiчна, переклади окремих книг Бiблii, пiдручнi книги для шкiльного навчання, служебка та свiтська лiтература (остання часто вбирала в себе твори духовнi, але творилися вони для свiтських потреб), лiтописи, героiчнi пiснеспiви, якi часом входили у лiтописи як складова iхня частина, й переклади творiв з арсеналу вiзантiйськоi та захiдноСФвропейськоi лiтератур (як, наприклад, "Олександрiя"). Дуже часто ця лiтература анонiмна (лiтописи анонiмнi тому, що СФ фактично збiрниками писань рiзних авторiв), але iнодi твори мають iндивiдуальний характер, iнколи знаСФмо iхнього автора. "астивiстю деяких творiв СФ те, що iх важко приписати конкретному часовi, бо укладалися й творилися продовж десятилiть, тобто в рiзних редакцiях (повнiших i коротших), доки не здобували свого остаточного канонiчного вигляду.
Фактично ця лiтература зявилася в XI ст., i до нашого часу, ясна рiч, дiйшли ii тiльки окрушини, якi й спробуСФмо тут розглянути.
Найдавнiшими памятками вважаються такi. "Номоканон, або Кормча книга" це збiрник постанов i норм, прийнятих вiзантiйською церквою вiд апостольських часiв до останнього вселенського собору, з поясненнями; входило сюди i свiтське вiзантiйське законодавство. "Руська правда" це звiд законiв Киiвськоi держави, отже художньоi лiтератури цi твори не стосуються. Вiдтак найдавнiшим оригiнальним твором треба вважати "Слово про закон та благодать" РЖларiона, складене у мiжчассi 10371050 рр., за жанром своiм це проповiдь. РЖларiон був киiвським митрополитом, поставленим без участi царгородського патрiарха. Вже в той час iснувало два типи проповiдi: повчання й протопанегiрик iз прославленням якоiсь значноi особи, тут маСФмо проповiдь-похвалу. Саме на цiй основi деякi дослiдники вважають, що "Слово про закон i благодать" це твiр вiршовий.
Про те, що проповiдь у той час могла здобувати вiршову структуру, свiдчать проповiдi Кирила Турiвського; отже, вона проказувалася (можливо, речитативом) як напiвспiвний твiр, хоч у даному випадку зробити остаточний висновок важко: поетична структура тут хоч i можлива, але ще невиразна.
Загалом, щоб установити поняття поезii в тому часi, треба спецiально на цiй проблемi зупинитися, бо досi як поетичний твiр Киiвськоi Русi-Украiни розглядалося лише "Слово о полку РЖгоревiм", нiби унiкальна памятка давньоi поезii i майже нiколи у контекстi розвитку поезii в той час, хоч iще О. Потебня, а за ним РЖван Франко висловили резонну думку, що коло поетичних памяток у тому часi було ширше. Так, перечитуючи "Повiсть времяних лiт", РЖ. Франко писав: " Проходячи епiзод за епiзодом нашого найстаршого лiтопису, я переконався, що вони майже всi... зложенi вiршами, не силабiчними, а тонiчними з нерiвним числом складiв, але з досить рiвномiрним числом наголосiв, так званим музичним розмiром".
Виходячи з цiСФi тези у рядi останнiх видань коло поетичних памяток того перiоду було розширене. До "Антологii украiнськоi поезii", том РЖ, що вийшов у КиСФвi в 1984 р., мною було введено "Хвалебну пiсню Борису i Глiбу" з "Повiстi времяних лiт", "Слово в недiлю по Великоднi" Кирила Турiвського i вперше розбито на поетичнi рядки "Слово Данила Заточника" та "Слово про погибель Руськоi землi", а з пiзнiшого часу подано цього ж типу ("поетичне Слово") памятку "Слово о Лазаревiм воскресiннi", на поетичну структуру якого вказав той-таки РЖван Франко. У книзi першiй антологii "Марсове поле. Героiчна поезiя на Украiнi X першоi половини XVII столiть", що вийшла в КиСФвi у 1988 р., я подав переклади анонiмних епiчних уривкiв iз "Повiстi времяних лiт" за розбивкою на поетичнi рядки РЖвана Франка i збереженi поетичнi уривки "Слова о Романi Великiм" з "Галицько-Волинсько-го лiтопису". Василь Яременко у своСФму виданнi "Повiстi времяних лiт" зробив спробу видiлити з лiтопису всi поетичнi структури, частково, на мою думку, правильно, а частково передавши кутi меду, тобто не всi його видiлення можна сприйняти беззастережно.
В. Нiмчук у статтi "Давньокиiвськi написи пам&#