Украiнська лiтература XIтАФXII столiть
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
ору СФ "Слово Данила Заточника", яке М. Возняк називаСФ дуже точно "перехiдним кiльцем вiд перекладного мистецтва до оригiнального". Це найдавнiша памятка жанру, що його пiзнiшi книжники назвуть "вiзерунком", тобто це низка афоризмiв, вибраних зi Святого Письма та рiзних збiрникiв (таких як "Пчола"), котрi докладно й майстерно згруповано i пристосовано до iсторii засланого юнака Данила. Саме цей твiр вiн начебто послав своСФму князю, котрий покарав його за якийсь переступ, заславши в Новгородщину на озеро Лаче. З одного боку, це вiршоване прохання, написане з усiм блиском вислову. "Слово" датуСФться кiнцем XII початком XIII ст., воно вiдоме у двох редакцiях i багатьох списках. Адресат твору не зясований; можливо, це був Андрiй Добрий, князь переяславський, тодi Данило був переяславець. У кiнцi XII ст. знаСФмо Ярослава Володимировича князя новгородського, може це вiн засилав Данила? На початку XIII ст. жив Ярослав Володимирович князь псковський (1214). РДдине реальне мiiе, де називаСФться князь, нiчого не пояснюСФ, бо вiн був начебто "сином великого царя Володимира", очевидно нащадком. РЖмовiрно також, що "Слово" СФ чисто лiтературним творенням i реальних подiй не вiдбиваСФ. Отож його прописка непевна, можливо, твiр варто вiдносити не до киСФво-переяславськоi лiтературноi традицii, а до новгородськоi. На його вiршову структуру досi звертали мало уваги, хоч вона безсумнiвна; маСФмо, як уже згадувалося, й опис музичного супроводу при спiвi.
До кiнця XII ст. вiдносять також анонiмне "Похвальне слово святому Климентовi", виголошене з приводу вiдновлення невiдомим князем Десятинноi церкви, в якiй перебували мощi святого, що iх привiз iз Корсуня Володимир Великий. Проповiдь, очевидно, також треба вiднести до архаiчноi поезii: помiчаСФмо тут цiкаву композицiю, метафорику та дiалоги, порiвняння. Мабуть, у памятцi йдеться про Рюрика Ростиславича, що прийшов у Киiв у 1194 р. Автором був увiч киянин. Згаданий нами Мойсей Видубицький, що проголосив слово на честь Рюрика (вставлене до "Киiвського лiтопису"), написав також "Слово про збудування стiни у Видубичах", яке також треба вiднести до архаiчноi поезii, на це СФ вказiвка в самому текстi:
Тут-бо, не на березi, ставши,
Але на стiнi свого творення,
Спiваю тобi пiсню переможну,
Як Марiам в давнину...
Тож маСФмо ремiнiiенцiю на Книгу Вихiд 15: 2021, де Марiам бере бубна, за нею виходять усi жiнки з бубнами та з танцями, i каже iм Марiам: "Спiвайте для Господа".
Загалом украiнська лiтература XII ст. зявляСФ свою виробленiсть. Вона творить вiд 20-х рокiв по кiнець столiття власний перiод, що зумовлюСФться роздробленням руських князiвств, гострими конфлiктами КиСФва з володимиро-суздальськими князями. Стиль творiв цього часу стаСФ орнаментований, метафоризований. НабираСФ сили архаiчна поезiя, яка вже маСФ своi архiтвори. РозвиваСФться агiографiчне оповiдання, вiдтак готуСФться ТСрунт для появи найвизначнiшоi збiрки таких оповiдань "КиСФво-Печерського патерика". Творяться Слова, оповiдання, проповiдi, яких у тому часi мало бути непорiвняно бiльше, анiж до нас дiйшло. Головним осередком такого творення був Киiв, частково Чернiгiв, Переяслав, тобто украiнськi землi. Ця лiтература значно впливала на провiнцiйну, зокрема в тих князiвствах, якi постали на росiйських землях. Вiдтак провiнцiйна лiтература була значною мiрою епiгонська стосовно киiвськоi, образно кажучи, як храм Софii Новгородськоi СФ зменшеною копiСФю Софii Киiвськоi i без ii величi. Ту провiнцiйну лiтературу через це не вводимо в наш огляд, бо вона стала тiСФю основою, на якiй почала творитися росiйська лiтература.
Окрiм того, зявилась у той час значна перекладна лiтература: "Синайський патерик", апокрифи, "Шестиднев" РЖвана, екзарха болгарського, "Повiсть про Варлаама та Йоасафа", "Сказання про РДвстафiя Плакиду", "Повiсть про Акiра Премудрого" та iн.
Дiйшли до нас вiд того часу й цiкавi рукописнi книги. Це написане близько 1120 р. в КиСФвi "ЮрiСФве РДвангелiСФ" (на замовлення князя Мстислава для сина свого Всеволода), "Трiодь" киянина Мойсея (XII XIII ст.), "Мстиславове РДвангелiСФ" з 1115 р. тощо.
Коли ж оглянути грубий том "Памятники литературы Древней Руси. XII век", виданий у Москвi в 1980 р., то до росiйськоi лiтератури в ньому можна вiднести "Повiсть про забиття Андрiя Боголюбського" та "Слово Данила Заточника" (останнСФ пiд сумнiвом); всi решта памяток украiнськi. Коментарi, як то кажуть, зайвi.