Украiнська лiтература XIтАФXII столiть
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
iевi.
Так починаСФ створюватися регiональна лiтература, яка в окремих околичних князiвствах через iхню етнiчну вiдмiннiсть вiд центру починаСФ переростати в iншонацiональну (Новгород та володимиро-ростово-суздальськi князiвства), хоч в основу своiх лiтератур вони кладуть киiвську. Киiвський лiтопис ще маСФ загальнодержавнi тенденцii, але бiльше уваги вiддаСФ таки киiвському життю. РЖ хоч вiд КиСФва сепаратизувалися й деякi украiнськi князiвства (Чернiгiвське, Галицько-Волинське), через що там поставали своi лiтописнi зводи, але вважаСФмо не випадковим лiтописний звiд РЖпатiвський, в якому зСФднано "Повiсть времяних лiт", "Киiвський лiтопис" i "Галицько-Волинський лiтопис" (останнiй постав у XIII ст., й про нього буде мова далi), бо саме так було укладено Руський лiтопис" як нацiональний звiд саме украiнськоi iсторii вiд найдавнiших часiв по XIII ст. включно. Отже, факт складення такоi памятки увiч СФ документом ментальноi СФдностi украiнських племен.
Киiвський лiтопис творився у 11111200 pp., у киiвському Видубицькому монастирi Святого Михайла, куди в початку XII ст. з Печерського перейшла мiсiя лiтописання. СкладаСФться вiн iз коротких щорiчних записiв та ширших оповiдань, написаних у традицii "Повiстi времяних лiт". Твiр можна розкласти на кiлька частин. Перша до 1146 р. йдеться тут про Мономахiв та киiвськi монастирi; друга частина князювання РЖзяслава Мстиславича (11461154), писана людиною цього князя, сюди вставлено просторе оповiдання про вбивство РЖгоря Ольговича, трапляСФться воно й окремо; третя частина 11551174 роки, описанi скупо й уривково; бiльш докладний опис роки 11751185, де яскраво зявлено боротьбу з половцями, сюди ж уводиться оповiдання "Слово про РЖгоревий похiд"; i на завершення лiтопису знову йдуть короткi записи. В киiвський звiд уводиться також похвала iгумена Видубецького Михайлiвського монастиря Мойсея князевi Рюрику (1199 p.).
РЖз лiтературних постатей треба згадати Клима Смолятича спершу ченця Зарубського монастиря пiд КиСФвом, потiм митрополита (з 1147 p.), якого лiтопис зве "книжником та фiлософом". Вiн автор "Послання до Томи" зразка релiгiйноi суперечки тих часiв. Нам цiкаво, що тут Клим Смолятич говорить про символiчне тлумачення певних мiiь Святого Письма, тобто чи не вперше ставиться постулат алегоричного читання тексту, що в пiзнiших часах набуло особливого значення в мистецтвi поезii. Друга важлива рiч вiдбилась у памятцi: змагання неосвiченого й освiченого духовенства явище, яке супроводжувало всю iсторiю християнства. РЖз Климом Смолятичем повязано "Вопрошання Кирика новгородському- СФпископовi Нифонтовi про рiзнi випадки церковноi практики. Кiлька вiдповiдей цього "Вопрошання" належать саме Климу Смолятичу, створено памятку в 11301151 pp.
Символiчним способом писання користувався Кирило Турiвський, СФпископ мiста Турова, автор високопоетичних проповiдей, з яких до нас дiйшли чотири на свята i три чернечих повчання; дiйшли до нас також його молитви й молебний канон. Приписують йому Притчу про людську душу та про тiло", яка поклала в нас початок численним творам на цю тему, особливо улюблену в лiтературi бароко. Найбiльш поетичне "Слово в недiлю по Великоднi", з вельми цiкавою метафорикою. Слова й проповiдi К. Турiвського мають виразну поетичну структуру; зокрема, високого звучання набув "Плач Богородицi" у проповiдi на недiлю мироносиць, який також поклав початок численним вiршам на цю тему в. поезii наступних поколiнь. Вiршами СФ i його молитви. Найдавнiший рукопис iз проповiдями К. Турiвського "Кормча книга" з 1282 p., вони входили у збiрники "РЖзмарагд" та "Златоуст", вiдомi i в рукописах XVI ст., а вперше були надрукованi у вiленському молитовнику 1596 р.: та в острозькiй Псалтирi 1598 р.
Виключно християнсько-дидактичний характер маСФ "Повчання до духовного чада" Георгiя Зарубського, яке вченi також вiдносять до XII ст.
Тодi ж таки постало анонiмне "Слово про князiв", виголошене на честь памятi святих Бориса та Глiба це чернiгiвська памятка. П. Го-лубовський приписуСФ твiр до 1175 р. i вважаСФ, що вiн постав iз приводу конфлiкту чернiгiвського князя Святослава Всеволодовича iз двоюрiдним братом, князем новгород-сiверським Олегом Святославичем. Автор тут виступаСФ супроти князiвських мiжусобиць, твiр певною мiрою перегукуСФться зi "Словом о полку РЖгоревiм". Вводиться сюди й похвала чернiгiвському князю Давиду Святославичу, який помер 1123 p., тобто тодi вже покiйному. Твiр морально-дидактичний.
Дiйшли до нас ряд анонiмних повчань та оповiдань релiгiйного змiсту чи зi свiтським елементом, а також залишки рицарського епосу, яким, без сумнiву, СФ оповiдання про Демяна Куденевича. До того часу можна приписати й деякi билини, якi збереглись у пiзнiших записах, в основному на Олонеччинi в Росii, хоч маСФмо кiлька записiв i украiнських, зокрема зведений епос про РЖллю Муромця; залишки цього епосу можна помiтити в колядках, але вершиною цього жанру СФ "Слово о полку РЖгоревiм" (1187), що описуСФ похiд новгород-сiверського князя РЖгоря Святославича проти половцiв. Про сам твiр СФ величезна лiтература, кожне слово памятки розiбране й пояснене. Саме цьому творовi судилося справити значний вплив на подальшу поезiю, i СФ вiн одним iз архiтворiв украiнськоi лiтератури. Про його поетичну структуру ми вже говорили при аналiзi архаiчноi поезii.
Не менш сильним з поетичноi точки з