Украiна у роки перебудови
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?iально-економiчнiй та полiтичнiй сферах життя було визнано вирiшення назрiлих соцiальних проблем на основi розвитку планово-ринкового господарства, повнiстю звiльненого вiд бюрократичних пут.
В економiцi було проголошено вiдмову вiд командно-адмiнiстративноi системи управлiння й проголошено переважно економiчнi методи управлiння господарством - а згодом навiть визнано необхiднiсть переходу до соцiально орiСФнтованих ринкових вiдносин, що по сутi вже означало скасування планового принципу розвитку промисловостi й сiльського господарства.
В соцiальнiй сферi було проголошено вiдмову вiд так званого залишкового принципу, за яким на освiту, культуру, медицину, екологiю тощо витрачаСФться те, що лишаСФться пiсля прiоритетних витрат. Проголошено було повернення до усвiдомлення iх першочергового значення, до практичного переорiСФнтування економiки на вирiшення ii потреб.
У полiтицi - взято курс на пробудження вiд апатii та байдужостi, на рiзку полiтизацiю народних мас, на роздiлення функцiй партii i держави, перехiд вiд монополii КПРС у сферi iдеологii, зокрема ЗМРЖ, до плюралiзму, становлення багатопартiйностi. Певне здивування при цьому викликало те, як старi, ще сталiнського гарту газети пишалися тим, що саме партiя проголосила курс на оновлення життя в краiнi, та ставали на чолi цього дозволеного та узгодженого прогресу.
Чим далi просувалася перебудова, тим менше редакцii оглядалися на чиiсь дозволи та узгодження.
Оскiльки преса (i радянськоi Украiни також) спочатку лишалася за iдеологiчною орiСФнтацiСФю та за формою власностi суто партiйною, то гаслом "нових вiтрiв" у партii, в суспiльствi стали слова "гласнiсть" та "плюралiзм". Згiдно з ними, зверху дозволялося мати i навiть оприлюднювати власну думку, яка могла навiть вiдрiзнятися вiд думок, дозволених партiСФю.
Спочатку, як i в старi часи, преса передруковувала "декрети" новоi доби. Потiм розпочалася робота по iх розясненню.
Наскiльки ситуацiя нагадувала часи ленiнського непу, дозволяСФ зрозумiти порiвняння публiкацiй з газет рiзних епох. Ось !Правда" за 16 березня 1921 р. з доповiддю В. Ленiна на Х зiздi РКП(б) та водночас з передовицею про натуральний податок. Викладено iсторичне значення непу для вирiшення першочергових завдань краiни, i серед них головна - пiдвищення добробуту трудящих мiста i села.
А в "Правде" за 25 травня 1990 р. видрукувано доповiдь голови Ради мiнiстрiв СРСР М. Рижкова на РЖРЖРЖ сесii Верховноi ради СРСР "Об экономическом положении страны и концепции перехода к регулируемой рыночной экономике". Аналогii настiльки очевиднi, що мимоволi здаСФться, нiби все, що було мiж цими епохами - череда трагiчних помилок та хибних рiшень i дiй.
Наскiльки серйозно поставилися "прагматики" до справи, свiдчить гасло, яке 28 травня 1990 р. М. Горбачов виголосив у "Правде":
"Речь идет о повороте, сравнимом с Октябрьской революцией".
Вiдтак наступила "золота доба" преси. Реформаторське крило в партii побачило в пресi той iнструмент, який може змiнити масову свiдомiсть, а за нею й реальну обстановку в краiнi. Одна за другою були прийнятi постанови ЦК КПРС:
"О фактах грубого администрирования и зажима критики в отношении редакций газет "Воздушный транспорт" и "Водный транспорт" (1986 г.),
"О статье "Волокита в разрезе"("Правда" за 29 июля 1986 г.),
"О статье "Сколько брать на себя?" (май 1986 г.),
"О журнале "Коммунист" (август 1986 г.),
"О некоторых вопросах перестройки центральной партийной печати".
"О газете "Правда" (квiтень 1990 р.)
В них пiдтверджено активну роль, яку мають вiдiгравати ЗМРЖ в реалiзацii курсу партii на оновлення радянського суспiльства, вiдображено досвiд участi преси в перебудовi, в утвердженнi гласностi, вiдвертостi, правдивостi, розвитку критики й самокритики. Кiлька разiв за тi роки М. Горбачов проводив дискусiйнi зустрiчi з керiвниками центральних ЗМРЖ, на яких намагався обТСрунтувати нову роль преси в оновлюваному суспiльствi: проводити рiшення й iдеi не тiльки вiд керiвництва до мас, а й в зворотньому напрямку.
Таким чином, над пресою партiя востаннСФ розкрила захисну "парасольку". Водночас редакцii партiйних газет залишилися в зонi, вiльнiй вiд критики, в тому розумiннi, що нiхто, крiм партii, все ще не мiг iх критикувати. Так було заведено ще в сталiнськi часи.
Саме цей "парниковий ефект" надав вихованим у покорi й партiйнiй диiиплiнi журналiстам i редакторам такоi небаченоi смiливостi, енергii та наснаги, що й зробило пресу одним з найголовнiших, найефективнiших засобiв руйнування старого ладу, а значить i партii, тобто й себе самоi.
В цьому механiзмi руйнування була й ще одна рушiйна сила - протирiччя мiж проголошенням соцiалiзму вищою формою цивiлiзацii, найсправедливiшим, найгуманнiшим устроСФм всiх часiв - i брутальним обмеженням основних свобод на практицi. Партiйнi журналiсти дуже довго сприймали вiдхилення реального соцiалiзму вiд iдеi, вiд iдеалу як шкiдливе, але тимчасове порушення, i щиро прагнули вiдчистити цей лад вiд нанесеного бруду, створити врештi решт "соцiалiзм з людським обличчям". Але вийшло, що разом з брудом вони нищили й сам соцiалiзм, навiть якщо прагнули робити це для його врятування. А викинувши соцiалiзм, вони невдовзi опинилися в капiталiзмi ранньоi стадii первинного накопичення та безжалiсноi конкуренцii.
Таким чином, "золота доба" журналiстики мiстила в собi зер