Трипiлля та слов'янство
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ще мало дослiдженi.
Характер обСФднання антiв викликаСФ рiзнi гiпотези. Однi вважають антську державу за племiнний союз. Ключевський називав Й Дулiбський союз. РЖншi бачать короткотермiнове обСФднання для боротьби з ворогом (Бож з готами, Мезамир з аварами i т. д.).
У всякому разi, факт обСФднання антiв дуже важливий як перша вiдома нам спроба предкiв украiнського народу створити державне обСФднання з органiзованим вiйськом та участю населення у полiтичному життi.
Держава антiв протривала три сторiччя вiд кiнця IV до початку VII ст. Вона впала пiд навалою аварiв.
Одночасно з антами починають вживати назву словян. Вони разом з гунами посуваються на захiд. У РЖРЖРЖ-VРЖ ст. ст. захiднi та пiвденнi словяни опанували вже тi землi, на яких застала iх iсторiя, а в VII ст. назва анти остаточно зникаСФ, ii замiняСФ iмя словян.
В V ст. словяни вибираються в походи на Балканський пiвострiв, переходять Дунай, нападають на границi Вiзантiйськоi iмперii. Щоб захиститися вiд словян, Вiзантiя будуСФ низку фортець по Дунаю, на пiвнiч вiд Балканського хребта. Проте, вона не була в силах зупинити рух словян. У 4050-х роках VI. ст. словяни починають оселятися за ДунаСФм. Там у VII ст. застали iх болгари. Пiд тиском народiв, якi проходили з Азii на захiд, словяни приходять у рух i подаються на пiвнiч, на захiд. Частина iх осiдаСФ в смузi лiсiв Подiлля, Киiвщини, Волинi, Чернiгiвщини. Частина подаСФться далi на Карпати, на горiшню р. Тису. М. Грушевський зазначив, що з кiнця VI ст. Прикарпаття було вже зайняте украiнськими племенами. Срезневський писав, що на схилах Карпат, в Ужгородi, населення мовою, народнiстю рiднi брати малоросiян. Звiдти на пiвнiчний схiд сягають вони Галичини, Буковини. Частина Семигороддя була заселена украiнцями. У ХШ ст. семигородськi документи згадували гору Русь, Руський торг. Про рух украiнських словян з пiвдня на пiвнiч свiдчить, мiж iншим, назва притоки Днiпра Десна, себто права. Якби вони йшли з пiвночi на пiвдень, Десна була б з лiвого боку, вони не могли б назвати ii правою. Повiсть временних лiт подаСФ перелiк словянських племен так, як вони жили в XI столiттi. Се бо токмо словенеск язьiк в Руси, поляне: деревляне, ноугородци, полочане, дретовичи, север, бужане, зане седоша по Бугу, после же вельшяне. Кiлькома рядками вище читаСФмо: Поляном же жиущем особе якоже рекохом, сущим от рода словенска, й нарекошася поляне, а деревляне от словен же, й нарекошася древляне; радимичи бо й вятичи от ляхов. Бяста два брата в лясех, Радим, а другий Вятко, й приведеша седоста Радим на Сожю, а прозвашася радимичи, а Вятко седе с родом своим по Оце, от него же прозвашася вятичи. Й живяху в мире поляне, й деревляне, й север, й радимичи, вятичи й хрвате. Дулеби живяху по Бугу, где ньше вельшяне, а улучи й тиверци седяху по Днестру, приседяху к Дунаеви.
В iншому мiii Повiсть каже так: усi племена мали своСФ княжiння в полях, а в деревлях своСФ, а дреговичи своСФ) а словене своСФ в Новегороде, а другое на Полоте полочане. От них же кривичи, иже седят на верх Волги, й на верх Двиньi й на верх Днепра, их же град СФсть Смоленск; туде бо седят кривичи. Таже север от них.
У цьому списку подано племена, вiд яких походять: украiнський народ (поляни, сiверяни, деревляни, дулiби, що звуться пiзнiше бужани та волиняни, уличi, тиверцi та хорвати), бiлоруський народ (дреговичi, кривичi, полочани та радимичi) i великоруський (словени та вятичi). Сiверяни жили на Лiвобережжi по Деснi та Сейму, поляни по середньому Днiпру, деревляни по Тетереву, Ужу та Горинi, на Волинi дулiби або бужани, де нинi волиняни, на долiшньому Возi. Вони ж звуться бужанами, бо живуть по р. Возi, та волинянами. Можливо, що то були три окремi племена. Уличi жили понад Днiстром та Богом, а тиверцi мiж Богом та Прутом. Щодо хорватiв, то очевидно тут лiтопис маСФ на увазi бiлих хорватiв, в XI ст. входили до складу Велико-Моравськоi держави i вiд к походять украiнцi схiдноi та захiдноi Галичини. У той же час назви окремих племен зустрiчаються в творах рiзних чужинецьких письменникiв. В IX ст. анонiмний автор, якого цитуСФ теж анонiмний баварський географ IX ст., перелiчував племена волинян, бужан, сiверян, уличiв. В Х ст. Константин Порфiрородний теж перелiчував племена: кривичiв, дреговичiв, сiверян, древлян, уличiв, вербiян. Останнi двi назви незрозумiлi. У тому ж Х ст. Аль Масудi писав, що одне з племен волiнана, i називав iхнього царя Маджака. Таким чином, iмя словян, якi в VII сторiччi замiнили назву антiв (останнiй раз слово анти зустрiчаСФться в 602 роцi), зникаСФ в РЖХ-Х ст. ст. Його замiняють назви окремих племен.
В Х-ХРЖ сторiччях залишилися натяки на пересунення племен. Збереглися назви долiшнього Днiпра Бiлобережжя i частини чорноморського побережжя Лукоморя.
На долiшньому Днiпрi був торговельний осередок Олешя, пiзнiше Олепiки. Були украiнськi колонii в Криму, в Корсунi, при гирлi Кубанi, в Фанагорii. Тiльки iснуванням мiцного украiнського осередку можна пояснити появу в XI ст. Тьмутороканського князiвства. На iснування значного украiнського населення на Чорноморi вказуСФ Повiсть временних лiт. Про уличiв та тиверцiв лiтописець в XI ст. пише так: Уличи й тиверци седяху бо по Днестру, приседяху к Дунаеви. Бе множество их; седяху бо по Днестру оли до моря й суть градьi их до сего дня, да то ся зваху от Грек Великая Скуфь. Таким чином виявляСФться, що вiд множества уличiв та тиверцiв залишилися тiльки городища,