Тривожність як соціально-педагогічне явище
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
кий комплексний соціально-педагогічний підхід в роботі з цією категорією дітей і повинен бути встановлений в основу розробки соціально-педагогічних технологій роботи з ними. При цьому необхідно враховувати, що соціально-педагогічна робота з тривожними дітьми:
- виявлення підлітків цієї категорії в дитячому середовищі і організація роботи з ними;
- безпосередня індивідуальна або групова робота з тривожними дітьми.
Соціально-педагогічна технологія індивідуально-групової профілактичної роботи з тривожними дітьми в загальноосвітній установі включає наступні напрями діяльності соціального педагога:
1. Формування і дослідження банку даних тривожних підлітків.
Соціальний педагог формує банк даних тривожних дітей, який доповнюється відомостями, одержаними самим соціальним педагогом з різноманітних джерел.
2. Розробка портрета тривожності підлітків в освітній установі.
Її мета конкретизація загальних тенденцій розвитку тривожності серед учнів в даній установі.
Здійснюючи розробку портрета тривожності підлітків, соціальний педагог реалізує діагностичні технології і різноманітні методи дослідження соціальних ситуацій для її визначення.
3. Дослідження джерел інформації про тривожних учнів, в освітніх установах.
Дана функція дуже важливий компонент роботи соціального педагога, повязаний з необхідністю ретельної, постійної експертизи як самої інформації про підлітків, так і каналів, по яких ця інформація може поступати.
Соціальний педагог, здійснюючи свою роботу в рамках педагогічної етики, професійної конфіденційності і таємниці, повинен організувати інтенсивний обмін, збір інформації про проблемних дітей. Джерелами такої інформації можуть бути: вчителі, класний керівник, психолог, батьки.
4. Розробка схем організації контактів з дітьми і батьками.
Організація позитивних стійких контактів соціального педагога з потенційними клієнтами підлітками і їх батьками полягає:
- у встановленні довірчо-поважного тону відносин з тривожними учнями в умовах установи, адекватного відношення до їх проблем і можливих труднощів;
- у налагоджуванні зворотного звязку з підлітковим середовищем і їх найближчим оточенням (педагогами, батьками і ін.) шляхом різноманітних опитів, анкет, інтервю, нерегламентованого спілкування з учнями.
Основними принципами організації контакту повинні виступати:
- емоційне і інтелектуальне співпереживання;
- зацікавленість;
- сприяння;
- довіря.
5. Консультування.
Консультування виступає в діяльності соціального педагога в якості:
- інструменту організації контактів з потенційним клієнтом;
- способу надання допомоги і соціально-педагогічної підтримки тривожній дитині, яка переживає певні проблеми.
6. Розробка програм профілактичної роботи.
Цей напрям діяльності здійснюється на основі можливостей ефективної взаємодії соціального педагога і тривожного підлітка, який ретельно складається на попередніх етапах роботи [57, с.48].
Отже, розглянемо детальніше профілактичні заходи стосовно тривожності.
1. Тривога часто є результатом суперечливих вимог до підлітка з боку рівно близьких йому людей. Тому у жодному випадку не можна маніпулювати дітьми, перетягувати їх, як канат, то в одну, то в іншу сторону. Дорослий, який по-справжньому хвилюється за дитину, не стане в лоб атакувати думку іншого значущого дорослого, до якого дитина також прислухається.
Коли дитина приходить в школу, зявляється, окрім батьків, вчитель, авторитет якого зазвичай дуже високий. Ні батьки, ні вчителі не повинні підривати авторитет один одного. Боротьба авторитетів часто може привести не лише до тривоги, але й до анархізму, повного безвіря дитини.
Чим вище авторитет дорослих в очах підлітка, тим більша відповідальність за його емоційне благополуччя лежить на них.
2. Дорослий повинен бути і сам несуперечливий в своїх вчинках і діях. Якщо сьогоднішніми рішеннями ми закреслюємо те, що проголосили вчора це потрібно чесно пояснити підіткові. Чесність і щирість дорослих одна з найважливіших основ емоційного благополуччя дитини. Зрозуміло, що деколи бути чесним з самим собою дуже нелегко. Внутрішній голос вимагає покарати дитину, а мяке серце волає до жалості. Щоб не кидатися з крайності в крайність, не поступати імпульсно, послухаємо внутрішній голос: чий він? Можливо, це відгомони нашого дитинства, можливо, в ньому звучать інтонації мами, нашої вчительки, ті самі, які доставили нам самим багато горя? Чи хочемо ми цього горя нашій дитині? А може бути, наші претензії породжені власними амбіціями, щоб син або дочка були не гірше інших, щоб можна було похвалитися перед колегами, щоб директор поставив клас в приклад іншим вчителям? Будемо чесними з собою значить, будемо послідовними в своїх бажаннях і діях, значить, світ наших дітей не буде суперечливий і хиткий.
3. Деколи уявлення про бажані якості підлітка виявляються такими привабливими, що закривають очі дорослим і ніяк не співвідносяться з реальними можливостями дітей. Перш ніж наполягати на чому-небудь, уважно придивіться до дитини: ви напевно побачите те, що йому по-справжньому цікаво, відгукнетеся на його спроби знайти щось для душі. Ви позбавите його від тривожної необхідності поєднувати те, що подобається вам (але байдуже або неприємно йому!), з тим, що вабить самого підлітка.
4. Для цього необхідно підліткові довіряти, Людина, що живе сере?/p>