Тривожність як соціально-педагогічне явище
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
питань тесту про високу тривожність. Для наочності неспівпадіння помічено колами. В Віктора неспівпадінь 52 %, що говорить про підвищену тривожність хлопця.
2. далі підраховуємо число збігів по кожному з 8 чинників тривожності, що виділяються в тексті (див. додаток В табл. 2). Рівень тривожності визначається так само, як в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, що багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (чинників) і їх кількістю. В Віктора страх самовираження 83 %, суспільна тривожність в школі 59 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих та низька фізіологічна опірність стресу 40 %, страх ситуації перевірки знань 36 %, переживання суспільного стресу 15 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями 12, 5 %.
Дані бланку відповідей Віктора представимо в вигляді індивідуальної діаграми (див додаток Е мал. 2)
Підраховуємо число неспівпадінь по кожному вимірюванню для кожного з опитуваних, на основі цих даних підраховуємо результати всього класу. Після підрахунків абсолютне значення тривожності по всьому класу - > 50 %.
Підраховуємо кількість учнів, які мають неспівпадіння по певному чиннику 50 % і 75 % (для всіх чинників).
Ці дані представляємо у вигляді діаграми (див. додаток Е мал. 3).
На основі цих даних робимо висновок, що фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих в 53 % учнів, суспільна тривожність в школі в 47 %, страх самовираження 43 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих 42 %, страх ситуації перевірки знань 38 %, низька фізіологічна опірність стресу 36 %, переживання суспільного стресу 18 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями 11 %.
Складаємо для себе повну інформацію про кожного учня (за результатами тесту).
Змістовна характеристика кожного синдрому (чинника).
1. Суспільна тривожність в школі загальний емоційний стан підлітка, повязаний з різними формами його включення в життя школи.
2. Переживання суспільного стресу емоційний стан підлітка, на фоні якого розвиваються його соціальні контакти (вчителі, сімя, однолітки).
3. Фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих несприятливий психічний фон, що не дозволяє підлітку розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т.ін.
4. Страх самовираження негативні емоційні переживання ситуацій, повязаних з необхідністю саморозкриття, предявлення себе іншим, демонстрації власних можливостей.
5. Страх ситуації перевірки знань негативне відношення і переживання хвилювання в ситуаціях перевірки (особливо суспільної) знань, досягнень, можливостей.
6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих орієнтація на значущість інших в оцінці власних результатів, вчинків, і думок, тривога з приводу оцінок, що даються оточуючими, очікування негативних оцінок.
7. Низька фізіологічна опірність стресу особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність підлітка до ситуацій стресового характеру, що підвищують можливість неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.
8. Труднощі і страхи у відносинах з вчителями загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання підлітка.
Наступною нами було використано методику шкали реактивної та особистісної тривожності.
Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера-Ханіна) застосовується для визначення рівня особистісної і ситуативної тривожності. Вимірювання тривожності як характеристики особистості особливо принципове, оскільки ця властивість багато в чому обумовлює поведінку підлітка. Певний рівень тривожності - природна і обовязкова риса активної, діяльної особистості. У кожної людини існує свій кращий, або бажаний, рівень тривожності - це так звана потрібна тривожність. Оцінка людиною власного стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.
Підвищена тривога є основним механізмом неадаптивної поведінки, однак, певний рівень тривожності - природна й обовязкова особливість продуктивної активності людини. Кожний має свій рівень тривоги і тривожності. Самоконтроль і самооцінка цього стану є істотним компонентом-адаптивної саморегуляції, позаяк підвищений рівень тривоги є провідним облігатним механізмом дезадаптивних розладів.
Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна межа, що відображає, схильність субєкта, до тривоги і припускає наявність у нього тенденції приймати досить широкий спектр ситуацій як загрожуючі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюваних підлітком як небезпечні, повязаних із специфічними ситуаціями небезпеки його престижу, самооцінці, самоповазі.
Ситуативна, або реактивна, тривожність як стан характеризується емоціями, які субєктивно переживає підліток: напругою, хвилюванням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним по інтенсивності і динаміці в часі.
Високотривожні особистості схильні сприймати загрозу самооцінці і життєдіяльності і реагувати вираженим станом тривоги. Якщо результати тесту виявляють високий рівень особистісної тривожності, то це дає підставу прогнозувати виникнення станів тривожного ряду в різноманітних ситуаціях, повязаних з оцінкою компетенції і престижу.
Велика частина з способів