Трансформацiя цiнностей в сучаснiй правовiй системi Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµння, але вважав це лише одним з факторiв державотворення, вага якого у рiзних краiнах залежить вiд конкретних умов розвитку конкретноi держави. У звязку з цим, цiкавим буде звернутися до Конституцii Украiни 1996 року, де у роздiлi XI Мiiеве самоврядування знаходять прямий вiдбиток iдеi М. Драгоманова щодо ролi територiальних громад [4, 52-55].
НайсуттСФвiшою ознакою держави М. Драгоманов вважав ii служiння народу. Суть держави, на його думку, полягаСФ в правах, якими володiють ii громадяни: у свободi слова, забезпеченнi працею, свободi органiзацii союзiв i товариств, нацiональнiй свободi тощо.
У роботах Драгоманова ми бачимо надзвичайно сучасну iдею про те, що правова держава спрямована, зокрема, на забезпечення i захист природних i невiдчужуваних прав i свобод людини.
Варте уваги й те, що саме правовий статус людини, тобто систему прав, свобод, характер обовязкiв, покладених на людину в державi, Драгоманов вважав найважливiшою ознакою, за якою подiляються держави на демократичнi та недемократичнi. Всi цi демократичнi iдеi правовоi держави знайшли своСФ вiдбиття у конституцiйному проектi, що був розроблений Драгомановим у 1884 роцi i мав назву "Проект основанiй Устава Украiнського общества "Вольний союз" - "Вiльна спiлка". Слiд вiдмiтити, що ще й досi багато настанов, закрiплених у цьому проектi, не втратили свого значення, зокрема щодо визначення прав i обовязкiв людини i громадянина.
Також памятаючи про те, що державне й нацiональне творення це нерозривнi процеси, можна зазначити, що реальна цiннiсть права завжди повязана з цiнностями держави. При цьому цiннiсть права витiкаСФ не iз його звязку з державою, взятою самою по собi, а з його звязку з особою. ВимiрюСФться вона тим, чи забезпечуСФ право, i якою мiрою, гармонiчний та прогресивний розвиток особи, розширення ii свободи.
Якщо цiннiсть права все-таки повязана з державою i пояснюСФться державою, то це припустимо лише тою мiрою, якою вищою цiннiстю для держави СФ людина.
Питання, повязанi з концепцiСФю украiнськоi правовоi держави, слiд, мабуть, розглядати через призму украiнськоi нацiональноi iдеi, суть якоi на сьогоднi полягаСФ у тому, що саме право, як узагальнюючий вимiр свободи, рiвностi i справедливостi у суспiльствi, повинно сприяти здiйсненню людських iдеалiв, повязаних з трактуванням людини, особистостi, як найважливiших соцiальних цiнностей, не тiльки з точки зору нацiональних, а й свiтових реалiй.
Саме така iдея права, правовоi держави органiчно вплiтаСФться в украiнську нацiональну iдею, про що переконливо свiдчить уся iсторiя розвитку вiтчизняного права. Небагато iснуСФ народiв, у яких з давнiх часiв повага до права, врегулювання суспiльних вiдносин за допомогою правових норм стали нормою громадського життя, органiзацii та здiйснення державноi влади. Достатньо згадати договори, якi укладали князi мiж собою, а також з народом ще за часiв Киiвськоi Русi, де визначалися права та обовязки кожноi iз сторiн, особливо у вирiшеннi основних питань внутрiшньоi та зовнiшньоi полiтики. Показовими у цьому вiдношеннi СФ також договори Киiвськоi Русi з ВiзантiСФю, якi забезпечували саме на основi права вiдповiдне правове регулювання мiждержавних стосункiв.
Великий вплив на розвиток правового свiтогляду в Украiнi справив Литовський статут, норми якого, особливо тi, що були присвяченi регулюванню майнових вiдносин, сприяли розвитковi торгiвлi, правовому розвитку суспiльства в цiлому. На розширення досвiду у розвитку правового статусу мiст, застосуваннi принципiв мiського самоврядування зiграло свого часу використання в Украiнi позитивних тодi положень магдебургського права, яке юридичне закрiплювало права i свободи жителiв мiст, особливо торговельних i ремiсничих центрiв.
Саме завдяки цим надбанням, використанню у правовому розвитку краiни як свого нацiонального, так i досвiду iнших краiн, сталося так, що саме в Украiнi у тяжку годину вiдстоювання нею своСФi нацiональноi незалежностi з явився правовий документ безперечноi значимостi - Конституцiйний проект Пилипа Орлика 1710 року.
Тим самим було закладено iдею нацiонального конституцiйного розвитку, яка була продовжена вже в iншi часи, в конституцiйних проектах Георгiя Андрузького, Михайла Драгоманова "Вольний союз - "Вiльна спiлка ", проектi "Основний закон Самостiйноi Украiни", створеному групою членiв Украiнськоi Народноi Партii, та iнших. Лише пiсля прийнятих у 1917 роцi унiверсалiв Центральноi Ради, а потiм i Конституцii 1918 конституцiйний процес в Украiнi набув загальнонацiонального значення.
Саме з цих позицiй слiд оцiнювати iсторичну значимiсть таких актiв Верховноi Ради Украiни, як Декларацiя про державний суверенiтет Украiни вiд 16 липня 1990 року i Акт проголошення незалежностi Украiни вiд 24 серпня 1991 року. Зазначенi акти виконали найголовнiшу установчу правову функцiю - заклали необхiднi правовi пiдвалини для прийняття 28 червня 1996 року Конституцii Украiни, здiйснення на практицi докорiнного реформування чинноi в Украiнi правовоi системи з тим, щоб вона повнiстю вiдповiдала вiдправним засадам побудови демократичноi соцiальноi правовоi держави.
Цiлком зрозумiло, що саме така держава вiдповiдаСФ державницькому змiсту сучасноi украiнськоi нацiональноi iдеi. Украiнський народ йшов до такоi держави дуже довгим i важким iсторичним шляхом. РЖ сучасне усвiдомлення украiнським народом некласичностi свого менталiтету, позитивних i негативних його рис створюСФ грунт для збереження й р