Трансформацiя цiнностей в сучаснiй правовiй системi Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? чинники вiдiграють важливу роль у процесi впливу на соцiум в цiлому, та на правову систему зокрема.
Суспiльна трансформацiя, це не просте переймання захiдних моделей державно-правового розвитку. Окрiм того, свiтова iнтеграцiя, створення загального правового суспiльства неможливi без нацiонально-духовноi iдентичностi, сформованоi на власних соцiальних цiнностях. При цьому не можна обСФднати суспiльство, якщо цього не буде прагнути кожна людина, доки обСФднуюча iдея не пройде через свiдомiсть i волю кожного iндивiда. Тiльки коли внутрiшнСФ визнання обСФднуючоi iдеi опануСФ все бiльшою i бiльшою частиною громадськостi, тодi будуть зменшенi полiтичнi протирiччя. Тому з урахуванням прогресивних здобуткiв всесвiтнього соцiального руху i, безумовно, свого власного необхiдно розробляти свою нацiональну побудову правового руху.
Конкретний iсторичний процес, в тому числi i правовий, - це не завжди прогрес в усвiдомленнi свободи, а отже не завжди соцiальний розвиток. Також, iсторичний правовий рух це розвиток певного правопорядку, основаного на цiнностi iндивiдуальноi свободи, який можливий лише на основi збалансування iндивiдуальноi i колективноi свободи, приватних i публiчних суспiльних iнтересiв.
Дiйсно, цей процес складаСФться з iсторично спадкоСФмних елементiв, але якiсно рiзних. Як доводить всесвiтнiй iсторичний досвiд, змiни, зокрема в правi, законодавствi, управлiннi, за певних умов можуть перетворити якiсть будь-якого соцiального явища у свою протилежнiсть iстинне стаСФ хибним, корисне шкiдливим i навпаки [11, 83]. Змiни можуть бути повязанi як iз соцiальним прогресом, розвитком, так i з регресом, хаосом, безладом, у певному розумiннi рухом назад вiд досконалiшого до менш досконалого. Тому i дiапазон дii соцiальних , в тому числi i правових, цiнностей дуже широкий вiд прiоритету публiчних iнтересiв, суспiльного блага, колективностi на основi рацiонального до панування приватноправових засад, прiоритету iндивiдуальноi свободи волi, iррацiонального в пiзнаннi i перетвореннi соцiальноi дiйсностi.
РЖ до цього, мабуть доречною буде думка Гегеля, що кожна епоха породжуСФ такi специфiчнi обставини, становить собою таку iндивiдуальну якiсть, що в цю епоху необхiдно i можливо приймати лише такi рiшення, якi випливають саме з цiСФi якостi, яка проймаСФ даний iсторичний стан [2, 75].
1.2 Нацiональна iдея та змiна суспiльноi парадигми
Одним з найбiльш фундаментальних понять, яким оперують сучаснi вченi та полiтики при розглядi й вирiшеннi проблеми нацiонального, а разом з тим i правового розвитку, СФ поняття нацiональноi iдеi. Однак конкретний змiст, яким наповнюють це поняття у широкому вжитку, дуже розпливчастий. Нинi у суспiльнiй науцi вiдсутнСФ чiтке визначення нацiональноi iдеi. Це поняття часто ототожнюСФться з нацiональною самосвiдомiстю, iдеологiСФю державотворення тощо.
Нацiональна iдея маСФ своiм обСФктом нацiю або таку спiльноту людей, яка прагне стати нею. В. Солдатенко i Ю. Левенець у колективнiй монографii Украiнська iдея. РЖсторичний нарис зазначають, що ..в нацiональнiй iдеi концентруються вiдповiдi на найскладнiшi питання: задля чого живе нацiя, як вона реалiзуСФ себе в оточеннi iнших спiльнот [7, 112].
Бенедикт Андерсон у своiй роботi Уявленi спiльноти даСФ наступне визначення нацii: це уявлена полiтична спiльнота при тому уявлена як генетично обмежена i суверенна.
Вона уявлена тому, що представники навiть найменшоi нацii нiколи не знатимуть бiльшостi зi своiх спiввiтчизникiв, не зустрiчатимуть i навiть не чутимуть нiчого про них, i все ж в уявi кожного житиме образ iх спiвпричетностi [1, 22].
Питання щодо нацiональноi iдеi в контекстi правотворення набуваСФ, безумовно, важливого значення. Тому що iдеологiя обСФктивно виконуСФ функцiю найвищоi легiтимiзацii всього, з чим вона маСФ справу у змiстовному аспектi уявлень про свiт i мiiе людини в ньому. Це i певний суспiльний устрiй, соцiальнi вiдносини, типи поведiнки, спосiб життя. РЖдеологiя виступаСФ i як вольовий iмпульс, що забезпечуСФ тривалу органiзацiю усього суспiльного життя, i як джерело соцiальноi мотивацii для окремоi людини, соцiальних груп, iнститутiв, суспiльства в цiлому.
Украiнське суспiльство, повинно мати систему цiннiсних орiСФнтацiй, чiтких iдеологiчних координат, духовним i моральним ядром якоi СФ украiнська нацiональна iдея. Сутнiсть украiнськоi нацiональноi iдеi збiгаСФться iз змiстом нацiональноi мети: побудова незалежноi, демократичноi, правовоi, соцiально справедливоi i економiчно ефективноi держави. РДдиним гарантом забезпечення досягнення цiСФi мети СФ свiдомi громадяни Украiни, зусилля яких повиннi бути з iнтегрованi нацiональною iдеСФю як обСФктивно необхiдним в економiчнiй структурi прогресотворчим чинником [8, 221].
Нацiональна iдея згуртовуСФ народ в одне цiле на базi соцiально-полiтичних, морально-етичних та психологiчних основ його менталiтету та буття. Це прагнення до iдеального самовлаштування нацii в усiх сферах життя на основi нацiональноi свiдомостi, цiннiсних настанов нацii, це духовний стан народу. Вищим проявом нацiональноi iдеi СФ розумiння полiтичноi мети державотворення, культурного, економiчного, духовного розвитку [8, 39].
Важливим СФ й те, що трансформацiйнi процеси вiдбуваються сьогоднi в Украiнi на тлi процесу глобалiзацii, тобто поширення по всiй планетi спiльних для всього людства iдей, культури, цiнностей, способу життя та iнше, з притаманним iм унiфiкацiСФю та стандартизацi