Теоретичнi витоки та iсторичне втiлення СФвропейськоi традицii у вимiрах свободи та клiСФнтели
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Теоретичнi витоки та iсторичне втiлення СФвропейськоi традицii у вимiрах свободи та клiСФнтели
Вступ
Дослiдження присвячене фокуснiй проблемi сучасноi соцiальноi фiлософii дослiдженню феномену СФвропейськоi традицii в теоретичному та суспiльно-iсторичному вимiрах Свободи i несвободи. Автори зясовують цiннiснi орiСФнтири СФвропейськоi парадигми, методологiчнi пiдвалини та головнi етапи ii розвитку. Аналiзуючи суперечностi, повязанi з адаптацiСФю Украiни до СФвропейського соцiокультурного досвiду, пропонуСФться авторська рефлексiя щодо проблеми свободи та клiСФнтели в Украiни в контекстi сучасних процесiв глобалiзацii.
Суперечливiсть i драматизм суспiльно-полiтичних проблем останнього десятилiття в Украiнi визначаСФться ситуацiСФю вибору шляху майбутнього розвитку, який протягом тривалого часу залишаСФться невизначеним. Попри те, що цi суперечностi СФ повязаними насамперед з переходом вiд однiСФi суспiльноi моделi до iншоi, i в теоретико-фiлософських дискусiях обговорюються вже давно, суспiльство i влада не можуть досягнути громадянського консенсусу з питань напрямку розвитку украiнського суспiльства. Залишаючись осторонь онтологiчного питання щодо детермiнацii суспiльного розвитку локальними нацiональними традицiями, а також уникаючи суперечок стосовно позитиву та негативу конкретних суспiльних систем та моделей, варто звернути увагу на те, що вiзiя майбутнього Украiни маСФ спиратися на фiлософський дискурс, здатний вiдбити теоретичнi та iсторичнi вимiри СФвропейськоi традицii свободи в контекстi демократичних процесiв нацiонального державотворення. Концептуальне дослiдження теоретичних вимiрiв соцiально-фiлософськоi спадщини мусить поСФднуватись iз осмисленням СФвропейського дискурсу в рiзних соцiокультурних контекстах. РДвропейська теоретична рефлексiя з цiСФi проблематики свiдчить, що саме звернення до широких дiахронiчних контекстiв допоможе зясувати, яка саме суспiльна модель СФ найбiльш адекватною для Украiни та сприятливою для розвитку суспiльноi свiдомостi та СФвропейськоi iдентичностi. Висвiтленню та аналiзу СФвропейськоi традицii присвяченi працi багатьох СФвропейських та украiнських учених. Утiм, переважнiй бiльшостi з цих праць розглядаються полiтологiчнi та емпiричнi аспекти зазначеноi проблематики. Соцiально-фiлософськi вимiри СФвропейськоi традицii, якi повязанi з метафiзичними та феноменологiчними парадигмами, висвiтленi значно менше. Серед солiдних розвiдок цього напрямку варто видiлити роботи Ю. Габермаса, М. Фуко, Х. Арендт, К. Апеля, в яких притаманною цим вченим аналiтичнiстю вiдбито фiлософський дискурс модерну, вимiри публiчностi та приватностi в СФвропейському суспiльному розвитковi; А. РДрмоленко, Г. Д. Ж. Бермана, Б. Кiстякiвського, А. Карася, П. Козловскi, М. Поповича, В. Кульмана, В. ГьослСФ, що висвiтлили етичнi та правовi аспекти взаСФмин держави i суспiльства в РДвропi, вплинули на розвиток комунiкативноi фiлософii; Дж. Роулза, А. Селiгмана, Р. Дворкина, Дж. Коена, Т. Лумана, Р. Зимовця, Р. Пайпса, М. Осовськоi, А. Шютца, А. Шинкарука, В. Табачковского та небагатьох iнших науковцiв, в яких аналiзуються взаСФмини держави i громадянського суспiльства, проблеми власностi, свободи та несвободи в СФвропейськiй соцiокультурнiй традицii. Поза увагою деяких iз цих дослiдникiв не залишилися певнi порiвняльнi складовi розвитку РДвропи та Украiни, соцiокультурнi архетипи та конфлiктнi вектори суспiльного розвитку.
Названi дослiдники, за окремими винятками, головну увагу зосереджують на модерних складових розвитку СФвропейського суспiльства. Недостатньо висвiтленими залишаються базовi чинники, що вплинули на формування СФвропейськоi iсторичноi практики, теоретичнi iдеi та iхнiй вплив на розвиток СФвропейськоi традицii. Мета пропонованоi роботи полягаСФ в тому, щоб акцентувати увагу на двi взаСФмодоповнюючi складовi СФвропейськоi цивiлiзацii: постiйнi метафiзичнi пошуки та реальний iсторико-культурний процес, що манiфестуСФ себе через антиномiчнi вимiри свободи i несвободи. Вiдповiдно обСФктом розгляду СФ методологiчнi пiдвалини та процес розвитку СФвропейськоi традицii з визначенням базових етапiв ii усвiдомлення та можливостi адаптацii до неi сучасного украiнського суспiльства. Таким чином, СФвропейська суспiльна традицiя виступаСФ предметом аналiзу.
Розмiрковуючи над долею СФвропейськоi суспiльностi, варто усвiдомити, що iнтелектуальна активнiсть останньоi постiйно переплiталася з контроверсiйною соцiальною практикою. Поступово стаСФ все бiльш очевидним, що всi драматичнi перипетii iсторичноi ходи цiСФi традицii були так чи iнакше повязанi з певним розумiнням мiiя людини в свiтi, способу людського буття, граничних межових пiдвалин цього буття. Найбiльш гостро цей взаСФмозвязок виявився в ХРЖХ-ХХ столiттях, коли серйозно постало питання не тiльки про кризовий стан СФвропейських суспiльств, але й про гуманiтарну, антропологiчну кризу, загальний брак гуманностi в самому стрижнi СФвропейськоi традицii вiдсутностi толеранцii у стосунках мiж людьми.
Загальна антропологiчна криза, що доповнювалась кризою аксiологiчною та iнституцiйною, виникла не на порожньому мiii, а з реальноi соцiальноi практики, з протистояння дискурсiв свободи i несвободи в СФвропейськiй iсторii. Очевидно, що життя людей iсторично розвивалося не стiльки за iх власними законами, стихiйно чи пiд знаком провидiння, але скорiше узал