Такт i безтактнiсть у дiловому спiлкуваннi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
а маСФ бути тривалою або якщо керiвник хоче пiдкреслити, що в данiй розмовi вiн не маСФ намiру повнiстю використати своСФ керiвне становище.
Безвiдносно до часу тривання розмови керiвник може запросити сiсти значно старшого за себе працiвника або лiтню жiнку. Якщо розмова затягуСФться, керiвник не повинен проявляти нетерпiння, супитися, стукати пальцями по столу, хитати ногою та iн. Вiн повинен просто встати й цим показати, що розмову закiнчено.
Якщо у час розмови керiвника з пiдлеглим до кабiнету входить вiдповiдальний працiвник вищого рангу, пiдлеглий маСФ встати, якщо вiн сидiв, привiтатися з тим, хто увiйшов, i одержати дозвiл свого керiвника зайти пiзнiше для продовження розмови (гiрший варiант: керiвник просить пiдлеглого вийти i зайти пiзнiше).
Як звертатися? РЖснуСФ СФдиний ввiчливий офiцiйний спосiб звертання в колективi - на iмя та по батьковi (в офiцiйних ситуацiях - на прiзвище з обовязковим добродiй, пан або товариш). Прiзвище без цих слiв звучить фамiльярно або нешанобливо, хочете ви цього чи нi (це може бути дружне, жартiвливе, звичне звертання, яким користуються молодi працiвники, проте не бажано, щоб це чули стороннi люди - вiдвiдувачi).
ТрапляСФться, що керiвник i пiдлеглий давно знають один одного i говорять один одному тАЬтитАЭ. Проте на роботi вони мають звертатися - в присутностi iнших працiвникiв, а особливо вiдвiдувачiв, - на iмя та по батьковi, якщо хочуть, щоб iх установу поважали. Називання без iменi, лише по батьковi (Петровичу, РЖванiвно), звертання типу Тьотю Катю, або Галочко в присутностi вiдвiдувачiв або стороннiх службових осiб також вважаСФться неприйнятним. У малих колективах, особливо жiночих, поширенi пестливi, зменшенi найменування типу Лесик РЖванович, Галочка Семенiвна, Манюня Павлiвна, навiть Оксана Петрiвночка та iн. Але в присутностi стороннiх осiб вiд таких звертань краще утримуватись.
Якщо керiвник усiх своiх працiвникiв називаСФ лише на прiзвище, то у колективi може скластися думка, що вiн не хоче запамятовувати iх iмена та по батьковi, не хоче завдавати собi зайвого клопоту. А з другого боку, нiщо так не ображаСФ людину, як постiйне плутання ii iменi та по батьковi або пережручення iх. Якщо керiвник називаСФ пiдлеглих лише на iмя, то це дуже схоже на тикання - називання на ти, хоч керiвник i каже при цьому Ви.
Керiвник маСФ чiтко розрiзняти два типи звертань: тАЬВи, РЖнно Володимирiвно, сьогоднi знову запiзнилисятАЭ i тАЬВи сьогоднi знову запiзнилисятАЭ (користуватися слiд першим типом звертання завжди, другим - у крайнiх випадках). Як розмовляти? Першою етичною вимогою в стосунках керiвника i пiдлеглих СФ вимога поваги й доброзичливостi: керiвник нiколи, нi за яких обставин не повинен проявляти неповагу до свого пiдлеглого. Це не виключаСФ вимогливостi, але це СФдине, що може забезпечити взаСФмоповагу в колективi. Безапеляцiйнiсть завжди сприймаСФться як прояв невихованостi. Надто категорично висловлюСФ свою думку та людина, яка абсолютно впевнена в своiй непогрiшностi, а думку iнших готова вiдкинути, навiть не вислухавши ii. Цiлком очевидно, що в багатьох ситуацiях керiвник повинен сказати: я вважаю, я переконаний, я вимагаю. Такi слова показують, що керiвник готовий узяти на себе вiдповiдальнiсть за вирiшення певних проблем. Проте в питаннях, якi не мають принципового значення, керiвник повинен умiти знайти мякший, не такий категоричний варiант (я гадаю, менi здаСФться, чи не здаСФться вам, що, давайте подумаСФмо, спробуСФмо разом розiбратися та iн.). Проте створювати спокiйну доброзичливу атмосферу спiлкуваннi маСФ не лише керiвник, а й увесь колектив, у якому всi розмовляють спокiйно, коректно, ввiчливо, неголосно. На жаль, у деяких колективах (i навiть у сiмях) настiльки звикають до крику, вульгарних висловiв i лайок, цинiчних, грубих, двозначних характеристик i зауважень, що ця образлива манера розмовляти уже нi в кого не викликаСФ протесту; лайку та грубощi просто пропускають повз вуха. Особливо дико, коли в такий спосiб спiлкування включаються й жiнки.
ТравмуСФ працiвникiв i така манера керiвника спiлкуватися з колективом, яку можна назвати лаконiчно - загадковою (людина нiколи не знаСФ, що ii чекаСФ). ПроявляСФться це найчастiше в манерi керiвника викликати на розмову до себе. Пiсля почутоi по телефону фрази тАЬЗайдiть до менетАЭ багато людей, як зазначають психолога, в глибинi душi вiдчуваСФ хвилювання, чекаючи неприСФмноi розмови. Найчастiше хвилювання зявляСФться у тих, хто багато працюСФ, вкладаючи в роботу всього себе. Люди ж, якi звикли при виконаннi своiх службових обовязкiв ховатися за спини iнших, нiчого самостiйно не вирiшувати, таких викликiв, як правило, не бояться, бо оскiльки вони нiчого не роблять, то й лаяти iх немаСФ за що. I хоча найчастiше такi побоювання перед дверима кабiнету розсiюються одразу ж за дверима (керiвник, виявляСФться, просто хотiв порадитися про щось) - неприСФмний слiд вiд них залишаСФться. Тому, запрошуючи до себе людину, керiвник хоча б кiлькома словами повинен попередити про тему майбутньоi розмови.
Найважливiша риса етикету - вмiння володiти собою, гамувати своi iнстинкти й пристрастi. Ще одна - не менш важлива риса - шанобливе ставлення до гiдностi людини.
Висновок
Такт. Тактовнiсть. Це слова латинського походження. В латинськiй мовi слово такт означало дотик, а ще - почуття. Кажуть, що тактовнiсть починаСФться з умiння знайти правильну лiнiю поведiнки з кожною людиною, залежно вiд ii душевного стану; це вмiння вiдчути людину, начебто доторкнутися до неi душею. РЖншими