Сутність, принципи і роль страхування
Методическое пособие - Банковское дело
Другие методички по предмету Банковское дело
к страхувальникам, так і страховикам гарантує вільний вибір видів страхування (за винятком обовязкового) та рівні можливості у здійсненні страхової діяльності.
Принцип страхового ризику полягає в тому, що не може бути укладено договору страхування, якщо не існує жодного ризику, тобто несприятливого збігу обставин, для предмета страхування.
Принцип страхового інтересу повязаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні обєктів власності, життя і здоровя та захисту їх від наслідків настання несприятливих подій і нещасних випадків.
Принцип максимального ступеня довіри сторін полягає в тому, що страхувальник і страховик повинні повністю довіряти один одному, та не приховувати необхідну інформацію, яка стосується обєкта страхування.
Принцип причинно-наслідкового звязку подій проявляється в тому, що при настанні страхового випадку зясовуються причини його виникнення, де важливе значення має визначення саме фактичної причини. І на основі виявлених фактів виплачується, або ні страхове відшкодування страхувальникові.
Принцип виплати відшкодування в межах реального збитку полягає в точному визначенні фактичного збитку, страхові відшкодування не повинні приносили страхувальникові прибутку, поліпшувати його фінансовий стан.
Франшиза це визначена договором страхування частина збитку, яка не відшкодовується страховиком, а покривається за рахунок страхувальника. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.
При використані умовної франшизи у разі настання страхового випадку страховик не несе відповідальності, якщо розмір збитку не перевищує визначений розмір франшизи, а якщо перевищує, то страховик покриває весь збиток повністю.
Безумовна франшиза передбачає виплату страховиком страхового відшкодування за мінусом суми франшизи, тобто страхувальник за рахунок власних коштів завжди покриває збиток у рамках розміру франшизи.
Принцип суброгації означає можливість передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.
Принцип контрибуції полягає в праві страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.
Принцип диверсифікації полягає у територіальному та галузевому розосередженні взятих на страхування ризиків. Чим ширше диверсифікація, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша. Принцип диверсифікації використовується і при формування інвестиційного портфелю страхової компанії.
Принцип співстрахування передбачає страхування обєкта за одним спільним договором кількома страховиками. Співстрахування сприяє проведенню страхування великих ризиків (для страховиків воно є вигідним, бо зберігається розмір страхової премії), але ускладнюється процедура його оформлення і виплати відшкодування.
Принцип перестрахування передбачає, що страховик (цедент, перестрахувальник) на визначених договором умовах може застрахувати у іншого страховика (перестраховика) ризик невиконання частини своїх обовязків перед страхувальником.
Тема 2. Класифікація страхування
2.1 Сутність та значення класифікації
Сфера страхування охоплює велике коло видів та підвидів страхування, обєктів страхування, категорій страхувальників, велике різноманіття специфічних понять. Все це викликає необхідність в класифікації страхування за різними ознаками:
- історичні,
- економічні,
- юридичні ознаки.
Історичні ознаки дають уявлення та конкретизують етапи розвитку страхування взагалі, та його окремих видів.
Економічні ознаки дають уявлення про економічні умови здійснення страхування, розвиток його окремих видів. Можна виділити такі основні економічні ознаки класифікації страхування:
За спеціалізацією страховика:
страхові компанії, що займаються страхуванням життя;
страхові компанії, що займаються загальними видами страхування.
2. За статусом страхувальника:
- страхові послуги, що обслуговують інтереси громадян;
- страхові послуги, що обслуговують інтереси юридичних осіб.
3. За статусом страховика:
- державне страхування (спеціалізовані державні страхові організації);
- комерційне страхування (страхові компанії різних форм власності відповідно до Закону України Про страхування).
4. За формою організації страхування:
- індивідуальне страхування;
- колективне страхування.
5. За обєктами страхування:
майнове страхування, обєктом є майно, як фізичних так і юридичних осіб, в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи;
особисте страхування, де обєктом виступає життя, здоровя і працездатність страхувальників або застрахованих;
соціальне страхування, обєктом є рівень доходу громадян;
страхування відповідальності, в якому обєктом виступає відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоровю, майну третьої особи;
страхування економічних (підприємницьких) ризиків, де обєктом є комерційна діяльність, та повязані з нею ризики недоотримання прибутку, або отримання збитку.
Класифікація за юридичними ознаками поділяється на страхування, що проводиться:
за вимогами міжнародних угод;
відповідно до потреб внутр?/p>