Судовий захист прав на комерційне найменування в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ачною.
Так, у справі №21/364, в якій Вищим господарським судом України 18 жовтня 2005 року прийнято постанову [69] про залишення в силі рішень попередніх інстанцій, позивач закрите акціонерне товариство Датасат просив суд визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів та послуг. Згідно з цим свідоцтвом було зареєстровано знак ДАТАSAT, власником якого був відповідач закрите акціонерне товариство Українські Сателітарні Системи. Даний знак, на думку позивача, був схожим до ступеня змішування з його комерційним найменуванням. Окрім іншого, в даній постанові зазначено, що висновком експертизи обєктів інтелектуальної власності у даній справі підтверджується:
факт відомості комерційного найменування позивача ЗАТ Датасат стосовно товарів 9 класу та послуг 35, 38 класів МКТП на дату подання ЗАТ Українські Сателітарні Системи заявки про реєстрацію знака ДАТАSАТ;
схожість комерційного найменування позивача ЗАТ Датасат та знака для товарів і послуг ДАТАSАТ відповідача до ступені змішування.
Враховуючи висновок експерта та на підставі ст.159 ГК України, ст.8 Паризької конвенції, ст.489 ЦК України тощо Вищий господарський суд України постановив залишити в силі рішення попередніх інстанцій, якими свідоцтво відповідача на знак для товарів та послуг ДАТАSАТ скасовано.
Цікавою є постанова Вищого господарського суду України від 17 липня 2007 року у справі №21/518 [73], в якій спірна ситуація в цілому схожа з тією, що викладена вище. Позивач ЗАТ Міжнародний Медіа Центр СТБ звернувся до суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг СТБ, який належить відповідачу ПП ТРК Славія-ТV. Забігаючи наперед, слід зазначити, що Вищий господарський суд України залишив у силі рішення попередніх інстанцій, якими позов ЗАТ Міжнародний Медіа Центр СТБ задоволено, а свідоцтво на знак СТБ визнано недійсним. Проте серед іншого в даній постанові суду закріплено декілька важливих аспектів, які слід підкреслити:
до складу комерційного (фірмового) найменування ЗАТ Міжнародний Медіа Центр-СТБ входять такі складові: 1) організаційно-правова форма (Закрите акціонерне товариство); 2) галузь діяльності (Міжнародний Медіа Центр); 3) індивідуалізуюче (дистинктивне) позначення (СТБ). Позначення СТБ є розрізняльною частиною зареєстрованого фірмового найменування ЗАТ Міжнародний Медіа Центр-СТБ;
позначення СТБ як засіб індивідуалізації фірмового найменування відповідача під час фактичного і тривалого використання набуло розрізняльної здатності;
господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач є власником права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування СТБ.
Перше твердження є, на наш погляд, важливими, адже правильно і повністю відображає законодавчо закріплену структуру комерційного найменування (про яку було зазначено в Розділі 1 нашої роботи). Друге твердження є необхідним, адже, виокремлюючи частину комерційного найменування, яка є індивідуальною (в даній справі СТБ), суд дає змогу експерту визначити, що, власне, потрібно порівнювати з торговельною маркою. Третє ж твердження є невірним з причин, викладених в Розділі 1 даної роботи.
Отже, вище викладено дві найпоширеніші форми порушення прав на комерційне найменування: перша шляхом використання тотожного/ схожого комерційного найменування, друга шляхом реєстрації, використання схожої торговельної марки. Третя форма порушення прав комерційне використання інших позначень, які є тотожними/ схожими із комерційним найменуванням субєкта господарювання. Зрозуміло, що слово інші не є інформативним, але завдяки прикладам, які будуть наведені далі, стануть зрозумілими зміст даного слова та формулювання в цілому.
Так, у господарській справі №5/20н, в якій Вищим господарським судом України 12 липня 2005 року прийнято постанову [68], якою рішення попередніх інстанцій залишено в силі, судом було встановлено, суть спору зводилася до такого:
Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво Ріо-Плюс (далі ТОВ Видавництво Ріо-Плюс) подало заяву до адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у звязку з недобросовісною конкуренцією з боку товариства з обмеженою відповідальністю Олвіко (далі ТОВ Олвіко) у формі неправомірного використання останнім назви друкованого засобу масової інформації, що є схожим до ступеня змішування з позначенням заснованої третьою особою газети. Антимонопольний комітет України встановив, що ТОВ Видавництво Ріо-Плюс заснувало газету РИО-плюс, а ТОВ Олвіко газету Р.И.О.-люкс, обидві газети випускаються у м. Алчевськ. В результаті розгляду заяви ТОВ Видавництво Ріо-Плюс Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що своїми діями, а саме заснуванням та виданням зазначеної газети ТОВ Олвіко вчиняє акт недобросовісної конкуренції, що порушує права ТОВ Видавництво Ріо-Плюс, зокрема, на комерційне найменування. В рішення Антимонопольний комітет України зокрема, зазначено, що використання позначення (назви) газети Р.И.О.-люкс може призвести до змішування з діяльністю ТОВ Видавництво Ріо-Плюс, а тому ТОВ Олвіко зобовязано припинити порушення прав іншого субєкта господарювання (заявника).
ТОВ Олвіко, не по