Судова реформа 1864 р. та її проведення в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?окремив цивільне судочинство від кримінального, пристосував судочинство до нової судової системи. Вперше багатомільйонні маси звільненого від кріпацтва, селянство отримали процесуальні гарантії захисту своїх громадянських прав, а всі піддані Російської імперії зрівнялися, незалежно від станової приналежності, перед обличчям цивільного суду. Статут охопив всю складну систему цивільних правовідносин. [17]
4.3 Статут кримінального судочинства
Буржуазним принципами судоустрою, введеним судовою реформою, відповідали буржуазні початку судочинства. З ухваленням судових статутів на зміну інквізиційному розшуковому процесу приходить процес змагальний, заснований на вільній оцінці судом доказів, розглянутих в ході прилюдного судового розгляду. За зразком держав, де давно вже утвердилися буржуазні засади судочинства (в першу чергу Франції), в Росії була встановлена так звана змішана форма судочинства, при якій кримінальний розгляд здійснювався у дві стадії.
Перша - попередній розгляд, негласний, письмовий, не знає рівноправності сторін. Друга стадія - судовий розгляд, грунтувався на гласності, усності, змагальності при вільної оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів, розділених на коронний суд і лаву присяжних засідателів. Тільки по малозначних справах, підлягали розгляду в світових судах, поділ кримінального судочинства на стадії відсутній.
Розробка проектів нового процесуального законодавства, як основ судоустрою, почалася в першій половині XIX століття. Закінчивши роботу над Зводом законів, II відділення під керівництвом М. М. Сперанського приступило до підготовки проекту Статуту судочинства за злочинами і провин, продовженої потім під керівництвом Д. М. Блудова. Керівним принципом для розробників служило відоме вказівку Миколи I: Недолік результатів відбувався, головне, від того, що завжди зверталися до твору нових законів, тоді як треба було спершу зібрати цілком і привести до ладу ті, що вже існують. Результатом роботи П відділення став Проект про слідство, розроблений спільно з Міністерством юстиції в 1837 році.
Усвідомлюючи, що не можна не внести жодних змін в порядок розслідування, автори говорять дуже глухо про права обвинуваченого, пропонують запровадити постійний інститут депутатів від станів для участі в провадженні розслідування та ін. Проект затверджений не був. Аналогічна доля спіткала і ряд інших проектів.
Відзначимо, що інквізиційний порядок у них залишався незмінним
як при розслідуванні, так і при розгляді справи в суді.
Різке загострення класової боротьби в кінці першої половини XIX століття і виникнення революційної ситуації знову поставили питання про необхідності поліпшення діяльності судових і слідчих органів. Під керівництвом того ж Д. М. Блудова в 1859 році був складений так званий Статут судочинства за злочинами і провин, який задумувався як процесуального доповнення до Укладення про покарання кримінальних та виправних 1845 року. Документ мало чим відрізнявся від згаданого вище Проекту про слідство 1837 року. Новим було, мабуть, тільки те, що обвинуваченому в завершальній стадії попереднього розслідування надавалося право запрошувати захисника і родичів. Фундаментом Статуту кримінального судочинства стали Основні положення кримінального судочинства 29 вересня 1862 - складова частина Основних положень перетворення судової частини в Росії. В основу нового судочинства було покладено такі початку:
) Концепція формальних доказів скасовується, а поміщаються в судових статутах, правила про силу доказів повинні служити тільки керівництву при визначенні провини або невинності підсудних за внутрішнім переконанням суддів, заснованому на сукупності обставин.
) Вирок або засуджує, або виправдувати підсудного. Залишення в підозрі не допускається . Ліберальні діячі судової реформи зуміли захистити свої переконання в тому, що формальна система оцінки доказів не забезпечувала засудження винного і виправдання невинного, що тільки вільна оцінка доказів на підставі внутрішнього переконання суддів є гарантією правосуддя. Були також відкинуті вироки про залишення в підозрі.
Введення буржуазних принципів судочинства, проголошених у Європі в період буржуазних революцій XVII-XVIII століть, було зрозуміло як прогресивним явищем. Разом з тим слід мати на увазі, що царизм ввів не всі буржуазно-демократичні положення: захист не була допущена в стадії попереднього розслідування, державні злочини були вилучені з компетенції суду присяжних тощо. Нове кримінальне судочинство більше інших складових частин судової реформи увійшло в протиріччя з усією самодержавно-чиновницької системою, більше судоустрою та цивільного судочинства піддавалося нападам реакційної охоронної друку і в максимальній мірі було спотворено контрреформою. Статут кримінального судочинства складається з трьох книг і шістдесяти глав. Книги містять у собі розділи. Структура Статуту дозволяє швидко і без зусиль знайти потрібну статтю. Формулювання статей чіткі і досить лаконічні, що вигідно відрізняло нове процесуальне законодавство від дореформеного.
4.4 Статут про покарання, що накладаються мировими суддями
листопада 1864 разом з іншими документами судової реформи затверджений імператором як Статут про покарання, що накладаються мировими суддями.
Судовими статутами захоплювалися не тільки їх творці і натхненники, а й прогресивні судові діячі, що відзначали їх високе