Судова реформа 1864 р. та її проведення в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
залежність суду від адміністрації і пропонував ввести пожизненность призначення суддів, тобто незмінюваність їх. Проект був зустрінутий поруч заперечень з боку бюрократичного оточення Миколи I і його самого, що призвело до відхилення документа. [16]
У 1859 році II відділення під керівництвом Д. М. Блудова створило свій проект судоустрою. Коли почалася безпосередня підготовка судової реформи й імператор у жовтні 1861 возвелел розробити Основні положення перетворення судової частини в Росії, проекти судоустрою займали тут одне з чільних місць. Тому коли у вересні 1862 року цар затвердив Основні положення перетворення судової частини в Росії, що містили міркування щодо почав майбутньої судової реформи, Основні положення судоустрою мали вже закінчену схему створення нових судових органів у країні. Разом з Основними положеннями кримінального судочинства та Основними положеннями цивільного судочинства вони й склали основу судових статутів 20 листопада 1864р.
4.2 Статут цивільного судочинства
Документи судової реформи включають в себе чотири закони. Один з них присвячений судоустрою, два процесу: цивільного та кримінального, і один новий, не було в Основних положеннях, - Статут про покарання, що накладаються світовими суддями - кодекс матеріального права, що містив норми про невеликі кримінальних та адміністративних правопорушення. У цілому ж судові статути виходили з принципів і ідей, закладених в Основних положеннях.
Статут містить вступну частину - Загальні положення і три книги. Перші дві присвячені процесу відповідно в світових і загальних судових установленнях, в третій регламентуються вилучення із загального порядку цивільного судочинства. До Статуту включені зразки процесуальних документів - позовної прохання і виконавчого листа. Закон передбачає, що цивільні спори розглядаються тільки судами. Допускаються позови до державних органів у разі прийняття останніми рішень, які завдають шкоди приватним особам. Регламентуються цивільні правовідносини, що виникають у зв'язку зі збитком, заподіяною злочином. Проголошується принцип загальної цивільної Правоспроможності (з деякими виключеннями).
У книзі першій, присвяченій виробництву у світових судових установленнях, йдеться про їх підсудності, про повірених, про пред'явлення позову, про явку сперечатись, про докази, про забезпечення позовів, про рішення у справі, його оскарження, виконанні, про порядок виробництва в другій інстанції - світових з'їздах, про відводи суддів та інших випадках їх усунення.
Книга друга містить п'ять розділів - про виробництво в окружних судах: про порядок оскарження рішень загальних судових встановлення, про терміни, про судові витрати, про виконання судових рішень. Ця книга має взагалі складну структуру: розділи включають в себе глави, глави - відділення, відділення - підрозділи, що не мають особливого титулу, нарешті, останні включають в себе статті.
У розділі I йдеться про підсудність, про повірених, про позовних проханнях, про ціну позову, про виробництво до слухання справи, про слухання справи, про скорочений судочинстві, про докази та їх перевірці, про приватні виробництвах (приватні прохання взагалі, відводи, забезпечення позовів , залучення третьої особи, вступ такої особи у справу, усунення суддів і прокурорів, призупинення, відновлення та знищення судового виробництва), про рішення.
Розділ II, присвячений порядку оскарження рішень загальних судових встановлення, включає в себе два розділи - про апеляцію (порядок складення апеляційної скарги, виробництво справ, що надійшли до судової палати у апеляції, відновлення права апеляції, виробництво по приватних скаргами на окружний суд) і про скасування рішень.
Розділ III також складається з двох розділів: перша встановлює загальні правила обчислення строків, друга передбачає можливості відстрочок і відновлення термінів.
У розділі IV йдеться про судові витрати: встановлюються загальні правила, йдеться про гербових, судових та канцелярських мита, про збори з виробництва справи, про винагороду тяжущіхся за судові витрати, про надходження та розподіл судових та канцелярських мит і зборів з виробництва справи, про вилучення із загальних правил про судові витрати.
Заключний розділ книги другої містить положення про законну силу рішень суду, про виконавче провадження, про звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно, про порядок розподілу стягненої суми між декількома кредиторами, про особисте затримання (арешт боржників і відправлення їх в місця ув'язнення, порядок звільнення та інш.), про виконання рішень судових місць Царства Польського і Великого князівства Фінляндського, про виконання рішень судових установ іноземних держав. Книга третя Статуту містить виключення із загального порядку цивільного судочинства. Тут регламентуються розгляд справ казенного управління (виробництво справ, що виникають з договорів підряду, поставки та віддачі в орендне утримання оброчних статей, порядок провадження справ у випадку заволодіння майном або порушення володіння), стягнення винагороду за шкоду і збитки, заподіяні розпорядженнями посадових осіб ( в адміністративних і судових органах), судочинство у справах шлюбних і про законність народження, примирливий розгляд (світові угоди і третейський суд).
Статут цивільного судочинства - перший в історії російського законодавства цивільний процесуальний кодекс. Він вперше ві?/p>