Структурно-стильовий аналiз пiд час вивчення лiтератури модернiзму
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? дисгармонiйностi свiтоустрою, але не може не бути до нього причетною i сили черпаСФ з природи рiдноi землi.
Проведемо спостереження над актуальним хронотопом iмпресiонiстичноi новели. НагадаСФмо, що теперiшнСФ тут - це наповнена реальнiстю мить, що маСФ незримi смисловi зв'язки з минулим i майбутнiм. Почнемо iз простору. Зовнi художнiй простiр змiнюСФться (мiсто - село - мiсто). Однак одночасно спостерiгаСФться СФднiсть простору, в якому вiдбуваються основнi психологiчнi подii: подолання утоми, внутрiшнСФ вiдродження. Цей простiр - душа героя, i вона СФдина. Тут ми i спостерiгаСФмо, як на один стрижень нанизуються рiзнi часовi зони: минуле, теперiшнСФ i майбутнСФ поСФднуються в одне смислове цiле. Будь-яка мить теперiшнього психологiчного стану лiричного героя породжена минулим i сповнена передбаченням майбутнього.
Важливою i цiкавою пiд час стильового аналiзу буде робота з iнтер'СФром i пейзажем. Традицiйно основною функцiСФю позасюжетних компонентiв художнього твору СФ iнформацiйна. Чи виконуСФ цю функцiю iмпресiонiстичний пейзаж та iнтер'СФр?
Звернемось до третього фрагмента тексту:Де-сять чорних кiмнат, налитих пiтьмою по самi вiнця. Вони облягають мою кiмнату. Я зачиняю дверi, наче боюся, що свiтло лампи витече все крiзь шпари... Навкруги нi душi. Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своСФю стiною. Воно менi заважаСФ. Що там?
Я чую твердiсть i форму затоплених на днi чорноi пiтьми меблiв i скрип помосту пiд iх вагою. Ну що ж, стiйте собi на мiii, спочивайте собi спокiйно. Я не хочу про вас думати...
Навряд чи такий iнтер'СФр даСФ якусь iнформацiю, вiн носить враженнСФвий, настроСФвий характер, оскiльки передаСФ скорiше внутрiшнiй стан, настрiй героя, його враження вiд навколишнiх предметiв, спричинене цим настроСФм.
У пейзажах новели iнформацiйна функцiя також вiдходить на другий план, а враженнСФвiсть i настроСФвiсть вiдiграють головну роль. Зазвичай, у таких пейзажах переважають не зоровi, а слуховi, нюховi вiдчуття, з'являСФться iмпресiонiстичний ефект вiбрацii, миготiння, мерехтiння кольорiв, свiтлотiнь, що передають вiчний рух у природi, динамiку.
РЖз четвертого фрагмента:
На небi сонце - серед нив я. Бiльше нiкого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменiв (дотик), шовк колосистоi хвилi. Вiтер набива менi вуха шматками згукiв, покошланим шумом (звуковi вiдчуття). Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять вiд нього срiбноволосi вiвся (дотик).
Або: Повнi вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. РЖ повнi очi сяйва сонця, бо кожна стеблина бере вiд нього й назад вертаСФ вiдбитий вiд себе блиск.
Раптом все гасне, вмираСФ. Здригаюсь. Що таке? Звiдки? Тiнь? Невже хтось третiй? Нi, тiльки хмарка. Одна хвилина темного горя - i вмить усмiхнулось направо, усмiхнулось налiво - i золоте поле махнуло крилами аж до краiв синього неба... (слуховi, зоровi вiдчуття, використання ефектiв свiтлотiнi, миготiння i т. iн.).
Для стилю М. Коцюбинського характерна семантизацiя кольорiв. Йдеться про з'ясування смислового звучання кольорiв у письменника (ще Шарль Бодлер свого часу вiдмiчав, що всi явища у свiтi взаСФмопов'язанi й перетiкають одне в одне: звуки забарвлюються, барви звучать i т. iн.).
Спостереження показують, що найчастiше в новелi зустрiчаються чорний, зелений, бiлий, блакитний, золотий, синiй, срiбний кольори. Якоi семантики вони набувають у новелi?
Найскладнiша семантика чорного кольору. У текстi вiн маСФ два протилежнi значення: чорний колiр мiста (сповнений лиха, бiди, несправедливостi, бруду, розпачу - вiкна будинкiв - тисячi чорних ротiв) й чорний колiр землi (сповнений спокою i надii - Тепло дихнула в лице пухка чорна рiлля, повна спокою i надii... Я теж пустив свою душу пiд чорний пар).
Як бачимо, чорний колiр мiста маСФ негативну семантику, пов'язаний з усiм недобрим. У природi цей колiр не маСФ негативу - це колiр основи всього живого. Цiкаво, що земля пiд чорним паром - це теж intermezzo, перепочинок для накопичення сил для нового урожаю (паралель до intermezzo, що його переживаСФ лiричний герой).
Чорний - це й вселенська тьма невiдомого: iз тьми невiдомого з'явився я на свiт, i перший вiддих, i перший рух мiй - в темрявi матернього лона. Герой розумiСФ вiчну природу тьми. По-фiлософськи усвiдомлюСФ протистояння свiтла i тьми: РЖ досi той морок надi мною пануСФ - всi ночi, половину мого життя стоiть вiн мiж мною й тобою (сонцем. - Ю.Г.). Його слуги - хмари, гори, темницi - закривають тебе вiд мене i всi троСФ ми знаСФмо добре, що неминуче настане час, коли я як сiль у водi, розпущусь в нiм навiки...
Бiлий - протилежний чорному, лиховiсному (Бiлi стiни будинку вертають менi притомнiсть). Бiлий - чистий, незаплямований цивiлiзацiСФю (бiлi вiвчарки - дiти природи, припнутi людиною).
Зелений, блакитний (синiй), золотий - кольори, сповненi спокою, умиротворення, гармонii (...стулились краями двi половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собi сонце, немов перлину. А я там ходжу i шукаю спокою).
Однак прочитання може бути й iншим. Твiр неоднозначний, i все в ньому неоднозначне, символiчне. Це свiдчить про поСФднання в творчiй манерi М. Коцюбинського рiзних стильових стихiй - iмпресiонiзму, символiзму, неоромантизму.
Висновок: Модернiзм - сумарний термiн, що позначаСФ сукупнiсть лiтературних напрямiв та шкiл ХХ столiття, яким притаманнi формотворчiсть, експериментаторство, тяжiння до умовних засобiв, антиреалiстична спрямован