Структурно-стильовий аналiз пiд час вивчення лiтератури модернiзму
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?у. РЖ. Франко, який вiддавав перевагу цiнностям позитивiзму, визначив вiдмiннiсть мiж реалiстами та модернiстами: Коли старi письменники виходять вiд малювання зверхнього свiту природи, економiчних та громадських обставин - i тiльки при помочi iх силкуються зробити зрозумiлими даних людей, iх дiла, слова й думки, то новiшi йдуть зовсiм протилежною дорогою: вони, так сказати, вiдразу засiдають у душi своiх героiв i нею, мов магiчною лампою, освiчують все окруження. Раннiй модернiзм окреслений у кларнетизмi П. Тичини, що сприймаСФться як своСФрiдна естетична концепцiя не лише цього поета, а й украiнського письменства початку XX ст. Розквiт украiнського модернiзму припав на поколiння розстрiляного вiдродження, представники якого зазнали репресiй. СвоСФрiдно тлумачили модернiзм представники Празькоi школи, О. Туринський, Б.-РЖ. Антонич та iн. Новий розквiт напряму реалiзований у творчостi Нью-Йоркськоi групи, почасти шiстдесятникiв, особливо у творчих пошуках Киiвськоi школи, дисидентiв, а пiзнiше - РЖ. Римарука, В. Герасим'юка, Т. Федюка та iн. Проблеми модернiзму висвiтленi в аналiтичних працях Д. Затонського, Тамари Денисовоi, М. РЖльницького, Тамари Гундоровоi, Соломii Павличко, Я. Полiщука, О. Астаф'СФва та iн. Ж. Ф. Лiотар, Ж. Деррiда, Р. Варт, П. де Ман, Юлiя Крiстева та iн. розглядають модернiзм як некласичний напрям iз визначальною ознакою унiверсальностi метанаративу, що потребуСФ, на iх погляд, спростування нелiнiйними структурами, хоча чимало iдей та понять попереднього напряму були трансформованi адаптованi постмодернiзмом, продовжуючи iснувати поряд iз ним.
3. Стуктурно стильовий аналiз пiд час вивчення лiтератури модернiзму за новелою М. Коцюбинського Intermezzo
Сучасний пiдхiд до лiтератури як мистецтва слова, тобто як до естетичного явища , даСФ можливiсть пiд час аналiзу художнього тексту йти вiд естетики й моралi, а не навпаки. Памятаймо, що модернiсти свiдомо ставили художнi ( естетичнi ) характеристики твору вище, анiж змiстовi.
Аналiзуючи модернiстський твiр, слiд вiдштовхуватись вiд фiлософсько-естетичних засад тiСФi чи iншоi лiтературноi течii. Саме тому буде доречним застосування структурно-стильового аналiзу де одиницею аналiзу будуть так званнi стильовi домiнанти твору, через якi буде здiйснюватись вихiд на тему, iдею, сюжет, образи, композицiю.
Мистецтво прагне осягнути iстину буття, сенс iснування, i, як завжди, розчарувавшись у попереднiх засобах, шукаСФ новi. На цей раз митцi вiдмовляються наслiдувати обСФктивну реальнiсть, обСФктом зображення стаСФ не свiт як такий, а субСФкт вражень вiд нього. МиттСФве враження набуваСФ в iмпресiонiстiв вселенськоi значущостi, бо саме певноi митi через суб'СФктивне враження розкриваСФться глибинна сутнiсть явищ, речей, предметiв i вiдбуваСФться пiзнання свiту, осягнення його iстин.
Однак фiксацiя миттСФвих вражень притаманна iмпресiонiзму в живописi; в лiтературному iмпресiонiзмi основною категорiСФю СФ переживання. Лiтературний твiр характеризуСФться певною тривалiстю в часi (на вiдмiну вiд твору живопису), вiн складаСФться з багатьох вражень, що розгортаються протягом певного вiдрiзку часу, хоча може бути пройнятий СФдиним пафосом, настроСФм.
Переживання, що складаСФться iз ряду вражень та iнших одиниць духовного змiсту, СФ основною, багатоплощинною, структуротворчою категорiСФю iмпресiонiстичного лiтературного твору. "асне, вона i качаСФ зображально-виражальнi засоби твору, його композицiю, особливостi сюжету, пейзажу, iнтер'СФру i т. iн.
М. Коцюбинського Intermezzo маСФ сповiдальний характер, оповiдь у ньому ведеться вiд iменi лiричного героя. Тобто все зображуване подаСФться крiзь призму сприйняття героя, через його вiдчуття, враження. Будь-якi так званi об'СФктивнi характеристики вiдсутнi, натомiсть превалюСФ суб'СФктивний кут зору.
Подiйний сюжет тут дуже ослаблений. Якщо його зобразити схематично, то це буде виглядати так: вiд'iзд героя з мiста - перебування в селi, спiлкування з природою - повернення до мiста, до людей.
Однак читач вiдчуваСФ наявнiсть у творi iншого, внутрiшнього, сюжету, що стосуСФться переживань лiричного героя, сюжету як душевноi драми, як внутрiшнього конфлiкту.
Психiчне переживання героя - внутрiшнiй сюжет - вiдтворюСФться мозаiчною, фрагментарною структурою новели. Одинадцять окремих фрагментiв, мiнiатюр-мазкiв вiдбивають сприйняття героСФм потоку вражень вiд навколишньоi дiйсностi. Водночас вони складають певну цiлiснiсть, передаючи переживання людини в критичнiй ситуацii.
Найбiльша напруга внутрiшнього сюжету припадаСФ на перший епiзод-фрагмент. Саме тут за допомогою контрасту я - ти (людина, людство) показано внутрiшню духовну кризу героя i розкрито ii причини. Усi наступнi фрагменти, аж до останнього, фiксують процес спаду нервового напруження, поступове встановлення душевноi рiвноваги. Фiнал: герой, сповнений духовних сил, життСФвоi снаги, готовий виконувати своСФ призначення.
Таким чином, внутрiшнiй сюжет буде виглядати так:
- Переживання героСФм втоми вiд мiста, вiд людей, прагнення звiльнитися, набути самобутностi. Стомилося його серце, що стало сховком людських страждань i болiв, розбитих надiй i розпачу, всього страху i бруду людського iснування.
- Переживання невпевненостi у можливостi звiльнення iз залiзних рук мiста великоi тишi вдома, що героСФвi навiть соромно стало калатання власного серця.
3. Знову переживання перевтоми. Навiть у новiй о