Структура інформаційної системи організації
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
зглядати їх особливості, необхідно зробити ряд загальних зауважень.
Всі прогнози базуються на минулому. Для того щоб зрозуміти, що може трапитися в майбутньому, слід поглянути назад, у минуле. Всі існуючі методи прогнозування використовують цей принцип. Ось чому такі важливі для прогнозування бухгалтерські дані.
Прогнозні завдання ставляться до класу погано структурованих завдань, для вирішення яких необхідна підтримка СППР.
Кожен метод прогнозування має свої переваги і недоліки. Розрізняють короткострокове і довгострокове прогнозування. Короткострокове прогнозування використовується у функціональних сферах роботи організації. Так, у сфері маркетингу обсяг продажів прогнозується зазвичай на 1-3 роки. Всі інші функціональні сфери використовують цей прогноз як базу для визначення обсягу потрібних їм ресурсів для забезпечення прогнозованого рівня продажів.
Довгострокове прогнозування (пять років і більше) часто використовують на рівні стратегічного планування при визначенні глобальних тенденцій розвитку фірми в майбутньому.
Серед методів прогнозування виділяють кількісні та некількісних методи.
Некількісних методи.
Некількісних методи прогнозування грунтуються на субєктивних оцінках. Менеджери, намагаючись передбачити величину деякого параметра у майбутньому, міркують так: У минулому році ми продали 2000 виробів. Після того як ми вклали в розвиток роздрібної мережі певні кошти, ми вправі очікувати, що в майбутньому році обсяг продажів підвищиться до 2500 виробів . Ясно, що такий метод базується на наявності певного досвіду, яким повинен володіти менеджер, який прогнозує добре відомий йому процес. І багато хто досягає в цьому значних успіхів. В даний час відомий ряд формальних некількісних методів прогнозування, найбільш популярними з яких є наступні: метод консенсусу, метод Дельфі та метод компютерної конференції.
Метод консенсусу реалізується групою експертів, відкрито обговорюють фактори, що впливають на поведінку процесу в майбутньому. У результаті дискусії приймається єдина точка зору, заснована на компромісі. Група може працювати по заздалегідь наміченим розкладом, маючи повістку для кожного засідання та зберігаючи їх докладні записи.
Метод Дельфі також реалізується групою експертів, які, однак, не зустрічаються для дискусій, а лише відповідають на представлений ним набір питань. Кожен наступний набір питань розробляється координатором групи з урахуванням результатів, отриманих на попередньому турі. Так поступово група приходить до спільної думки.
Метод компютерної конференції в даному випадку слід розуміти як використання групових систем підтримки прийняття рішень (ГСППР) для задач прогнозування. Робота експертів в рамках такої компютерної конференції відбувається в спеціальному приміщенні, оснащеному великим екраном і локальною компютерною мережею.
Кількісні методи. Існує безліч кількісних методів прогнозування. Серед них найбільш використовуваним безумовно є регресійний аналіз.
Регресійний аналіз дає можливість встановлювати взаємозвязок
71между деякої незалежної змінної та іншої, залежної змінної, поведінка якої нам потрібно передбачити. Так, наприклад, якщо вважати обсяг продажів фірми залежною змінною, а кількість працюючих на фірму торгових агентів - незалежної змінної, то можна побудувати лінію регресії, що визначає звязок між ними. По лінії регресії, задавши будь-яке значення незалежної змінної (кількість агентів), можна передбачити відповідне значення залежної змінної (обсяг продажів).
Існують спеціальні програми для реалізації регресійного аналізу на компютері, які є частиною статистичних програмних пакетів (таких, наприклад, як Statistica), що входять до складу бази моделей СППР.
Кількісні та некількісних методи прогнозування часто використовуються спільно, уточнюючи і доповнюючи один одного. Наприклад, при неоднозначності (сумнівності) результатів кількісного прогнозування, отриманих при використанні математичних моделей, може знадобитися обговорення цих результатів методом консенсусу або компютерної конференції.
Підсистема управління фінансами. Управління потоком засобів, які прямують з фірми в її оточення і з оточення у фірму, переслідує дві мети:
1) переконатися, що потік доходів перевищує потік витрат;
2) переконатися, що становище фірми стабільно.
Фірма може показувати цілком пристойну річний прибуток, у той час як деякі місяці всередині року виявляються збитковими. Для аналізу потоку коштів, що надходять і що йдуть з фірми кожен місяць, розробляються спеціальні моделі, що дозволяють отримати результат у графічній або табличній формі. Використовуючи моделі потоку коштів, фінансовий менеджер намагається знайти стратегію, яка змінює потоки входять і виходять з фірми коштів у необхідному напрямку. Стратегія може включати в себе зміна плану виробництва і просування продукції до споживача, а також зміни порядку фінансування та оплати витрат фірми. Шукана стратегія повинна забезпечити фірмі стабільний дохід не нижче певного рівня.
Модель потоку коштів являє собою типовий приклад використання компютера для підтримки управління фінансами фірми.
Підсистема контролю. Менеджери, маючи певні цілі, яких вони повинні досягти протягом поточного періоду, можуть діяти лише в межах встановлених для них фінансових обмежень.
2. Інформаційна система управління персоналом