Створення нового підприємства ресторанного бізнесу

Дипломная работа - Менеджмент

Другие дипломы по предмету Менеджмент

?і, серед них такі як Дежа вю, Мамбо, Нобу, Пена, Нон стоп, Майамі блюз, Мандарин та ін. Компанія XXI век налічує пять ресторанів середнього і вищого рівня (Первак, Царське село, СРСР, Корона, Тарас) і стільки ж кафе швидкого харчування Швидко. Компанія Анкл Сем груп є власником шести ресторанів: Анкл Сем, Текіла хаус, Міміно, Голден гейт, Асахі і Липський особняк.

Ерік Ейгнер у цьому випадку імя ресторатора виступає як бренд створює заклади, розраховані на середнього споживача і молодь. У його списку ресторан Пещера, бар Ерікс Бірштуб, 44, Орешек і клуб 111. Компанії Арізона на цей момент належить чотири ресторани і одне кафе: Арізона, Сан Торі, Козак Мамай, Едельвейс і Маркіза Шоколадниця.

На думку більшості фахівців, ресторанний бізнес в Україні все ще перебуває на стадії зародження. Навіть у столиці, де ринок уже добряче заповнений (понад 700 закладів громадського харчування замість 80 за радянських часів), і конкуренція стає гарячою, наразі залишаються місця для ефективного старту новачків. Передусім за рахунок вивільнення місць кількість розорених ресторанів і новоспечених приблизно однакова. Для порівняння: в Києві ресторанів в 67 разів менше, ніж у Москві і в 40 ніж у Парижі. За словами Сергія Предка, генерального директора компанії Козирна карта (колишній Альянс), ресторанний бізнес у нас розвинений лише на 10%: З існуючих 700 ресторанів добре працює 60, і лише 40 з них заробляють реальні гроші.

За прогнозом опитаних директорів ринок зростатиме: відбуватиметься приріст клієнтської аудиторії дедалі популярнішим серед платоспроможного населення стає європейський стиль життя з харчуванням у ресторанах і кафе, а не вдома. Також зафіксовано збільшення витрат старих клієнтів на задоволення, серед яких не останнє місце посідає дозвілля в ресторані. До певної міри впливатиме на появу нових ресторанів досі не розвіяний міф про можливість заробити швидкі гроші в ресторанному бізнесі.

Справді, у світі вiн належить до числа бізнесів з найшвидшою окупністю (за статистикою, середнiй обiг коштів, вкладених у ресторан, відбувається в 56 разів швидше, ніж інвестиції, вкладені, наприклад, у продовольчий магазин чи магазин одягу). Щоправда, при цьому ресторанний бізнес вважається одним з найризиковіших. За статистикою, зазвичай виживає один ресторан з десяти.

Як зазначають фахівці, основна причина швидкого закриття ресторану: його власник передусім не розрахував своїх сил. Приміром, у новоспеченого ресторатора відсутній досвід ведення такого бізнесу, через що бізнес неефективно управляється: підприємство неправильно організовано від вибору загальної концепції, кухні, добору команди до маркетингової політики. Часто ресторани банкрутують через брак коштів у їхніх власників.

Такий приклад. У Москві працює понад 1,5 тис. іноземних шеф-кухарів, у Києві 50. Такі дані достатньо показові, адже характеризують платоспроможність власників, яка випливає з платоспроможності клієнтів та їхньої чисельності. Зокрема в Києві максимальна зарплата майстра кухарської справи з Франції чи Італії не перевищує 5 тис. у. о. на місяць. У Москві вдвічі більше [12. c.60].

Опитані власники ресторанів вважають, що регіональні ресторанні ринки ще не дозріли до такої назви. А саме: попит стримується відсутністю масового клієнта і концентрації платоспроможного клієнта; пропозиція строката, і акценти позиціювання сильно зрушені: наприклад, скромний фаст-фуд Картопляна хата в Дніпропетровську за тамтешніми мірками вважається крутим рестораном, і його клієнтура не клерки, що забігли перехопити нашвидкуруч, а золота молодь і далеко не середньокласові відвідувачі, які місяцями складають гроші на престижний похід. Крім цього, в регіонах більша, ніж у столиці частка закладів без облич навіть з пристойним інтерєром і обладнанням.

За останніми соціологічними дослідженнями, в регіонах (обласних центрах) зростає представництво середнього класу, завдяки якому жив, живе і житиме ресторанний бізнес основна клієнтура ресторанів, оскільки на місяць вони готові витрачати близько 300 грн. на похід у ресторан. Таким чином, регіони залишаються потенційно-принадними для успішного старту в цьому бізнесі.

Вже існуючі ресторани нині розподілилися в трьох основних нішах, нерівних за обсягами і кількістю гравців, фаст-фуд, ресторани середнього рівня і ресторани високої кухні. Найбільше ресторанів припадає на так звану нішу ресторанів середнього рівня, оскільки, як зауважують ресторатори, з авторськими ресторанами високої кухні можна стати відомим, а із серійними багатим. Аудиторія відвідувачів ресторанів нижчого і середнього рівня перевищує аудиторію дорогих ресторанів. Утім, ніша ресторанів iз середньою ціновою пропозицією в Україні не лише не перенаселена, а й не до кінця сформована.

Ісай Фельдман, президент Асоціації ресторанного бізнесу, перспективними називає кілька напрямів. Мережі ресторанів (як спосіб зменшити видатки на оптимізації менеджменту, закупівельних цін і витрат на просування) і фаст-фудів, але автентичних, а не скопійованих із закордонних моделей. Мініатюрні демократичні кафе на кшалт добре відомих за радянських часів молочарень, пиріжкових. Кейтеринг (ресторанне обслуговування захо