Статут Казимира Великого
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? цього якою-небудь перешкодою були пригнобленi, тодi шiсть, а в крайньому випадку чотири лицарi, нами названих, приСФднавши, Суддя або Пiдсудок разом iз зазначеними лицарями для розгляду й судового вироку по таких проханнях, скаргам або вотчинним справам повноваження мати будуть.
Наведена стаття, фiксуючи установу королiвського суду, свiдчить про посилення влади короля в краСЧнi й одночасно регламентуСФ процес по найбiльш важливих справах, зокрема по справах вотчини.
В iнших статтях памятника встановлюСФться склад i порядок вiдправлення правосуддя iншими судами, як, наприклад, суду воСФводи, каштеляна й т.д. Не маючи можливостi докладно зупинитися на характеристицi численних статей, що вiдносяться до питань судоустрою й процесу (цим питанням присвячено бiльше половини статей зводу), слiд зазначити, що у зводi винятково докладно регламентованi питання порядку звернення до суду з позовом, пiдготовки судового засiдання, ходу судового процесу, порядку винесення вироку i забезпечення його виконання, а також оскарження рiшень судiв.
Характеризуючи окремi стадiСЧ процесу, статтi зводу дають подання про характер застосовуваних доказiв, СЧхньоСЧ значимостi, про порядок СЧхньоСЧ оцiнки, а також з iнших питань процесуального права.
Стаття XIX. ТрапляСФться також, що коли деякi за якi-небудь злочини й великi провини до нашого суду притягнутi бувають, то називають панiв й яких-небудь людей з вищих тими, хто повиннi вiдповiдати за злочин, заявляючи, що за наказом i з волi своСЧх панiв i людей СЧх вищих такий злочин або велика провина зробили... постановляСФмо, щоб викликанi в суд за якi-небудь грiшнi дiяння повиннi були вiдповiдати самi, незважаючи на яку-небудь вказiвку...
Тут особливо яскраво проявляСФться класова сутнiсть феодального права, що проходить червоною ниткою через весь звiд. Незважаючи на те, що феодальнозалежне селянство в силу свого положення змушено було беззаперечно виконувати волю своСЧх хазяСЧв - панiв, вони повиннi були за законом нести й всю вагу вiдповiдальностi за зробленi ними за примусом хазяСЧв дiСЧ. У той же час винуватцi злочинiв - феодали вiд якоСЧ-небудь вiдповiдальностi за них у цих випадках звiльнялися.
Стаття XXV. .. Про штраф, що називаСФться сiмдесят й який звичайно йде на користь нашоСЧ митницi, постановляСФмо,, що тiльки в чотирьох випадках, нижчеперелiчених, але не бiльше йшов на користь нашоСЧ митницi.
Перший випадок СФ пiдпал, коли обвинувачуваний у пiдпалi не може виправдати себе перед Законом. РЖнший - насильство або грабiж на великiй дорозi, коли обвинувачуваний не зможе довести свою невиннiсть. Третiй випадок - оголення в Судi меча або ножа, тобто, коли хто-небудь, мало поважаючи наш Суд, меч або нiж посмiСФ оголити. Четвертий - упертiсть або надання опору, тобто, хто-небудь будучи засудженим, дати задоволення або достатню поруку не захотiв би й iз Суду, внаслiдок власноСЧ неслухняностi, вийшов, згаданого поруки не давши. БажаСФмо, щоб штраф, згаданий у вищевикладенi: чотирьох випадках, iшов на користь нашоСЧ митницi.
Штраф сiмдесят СФ одним з найбiльш великих видiв покарань, передбачених зводом. Варто зазначити, що, хоча в статтi перерахованi лише чотири випадки, коли штраф сiмдесят стягуСФться на користь королiвськоСЧ скарбницi, фактично, як це видно iз джерел, у тому числi й з iнших статей зводу, вiн стягувався на користь скарбницi в значно бiльшому числi випадкiв. Однак найцiкавiшим у цiй статтi СФ те, що вона свiдчить про iснування елементiв карного права. Перерахованi злочини переслiдуються вже вiд iменi держави й карають штрафом на користь держави (королiвськоСЧ скарбницi). При цьому найнебезпечнiшими злочинами вважаються злочини, спрямованi проти феодальноСЧ власностi й повязанi з наданням опори представникам влади.
Стаття XXVI. Позивач викличе в суд вiдповiдача, а коли вiдповiдач зявиться, але позивача все-таки не буде, то наказуСФмо, що за неявку позивача, що менш пробачна, чим неявка вiдповiдача, вiдповiдач повинен виграти справу. Якщо ж би вiдповiдач не подбав зявитися в строк, йому призначений, а позивач зявився б сам або ж надiслав другу особу, то наказуСФмо, щоб за таку неявку вiдповiдач штрафом у розмiрi двох волiв був покараний.
Наслiдки неявки в суд позивача значно важчi, чим для неявки в суд вiдповiдача, що згiдно ст. XXIII й XXVII зводу програСФ справа тiльки у випадку третьоСЧ неявки в суд.
Стаття XXVIII. Крiм того, щоб наклепу дорога була закрита, постановляСФмо, що якби хто-небудь, користуючись доброю славою, був би викликаний у суд за якi-небудь насильства, то нехай буде позивач зобовязаний довести те, про що повiдомляСФ; у противному випадку вiдповiдач повинен мати можливiсть виправдатися однiСФю тiльки власною присягою.
РЖз цiСФСЧ, а також i з деяких iнших статей видно, що тягар доказу законом покладаСФ на сторону, що затверджуСФ тiСФСЧ або iншоСЧ обставини.
Стаття XXX. Бажаючи покласти кiнець позовам, постановляСФмо, що коли який-небудь позикодавець або городянин даСФ в кредит якому-небудь землевласниковi або ж дасть у частку сукна або iншi якi-небудь речi, покупнi або крамничнi, тi, крiм боргового аркуша, у якому борг був би зазначений, городянин, подаючи в суд справу про стягнення боргу, повинен довести за допомогою свiдкiв, що така угода була укладена, а довiвши, стягне борг через Суд. РЖнакше, тобто якщо позивач наявнiсть боргу довести не зумiСФ, тодi вiдповiдач, що не визнаСФ за собою борг, вiд усякого вiдшкодування повинен бути звiльнений.
Згадуючи про наявн