Статут Казимира Великого
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ський унiверситет - один з найстарших у РДвропi. Не маючи сина, Казимир заповiв королiвство своСФму племiнниковi Людовику I Великому (Людовику Угорському), у той час одному iз самих впливових монархiв РДвропи. При Людовицi (роки правлiння 1370-1382) польськi дворяни (шляхта) одержали т.зв. Кошицький привiлей (1374 р.), вiдповiдно до якого вони звiльнялися майже вiд всiх податей, одержавши право не платити податки вище певноСЧ суми. Замiсть цього дворяни обiцяли передати престол однiй з дочок короля Людовика.
- Першi зводи польського звичаСФвого права
Першим вiдомим зводом польського звичаСФвого права вважаСФться т. зв. Ельблонгська книга. Написана вона нiмецькою мовою як посiбник для суддiв-хрестоноiiв ХРЖРЖРЖ ст. На цей час частина польських селян уже була повнiстю закрiпачена. РЖншу частину становили напiввiльнi селяни-кмети. У обовязки останнiх входило косiння панського сiна протягом трьох днiв у сiнокiс та участь СЧх дружин у зборi зернових пiд час жнив у панському маСФтку. Заможнi кмети додатково поповнювали стан дрiбного рицарства - шляхти, тобто остаточного розмежування мiж класами ще не вiдбулося. Вiра (грошовий викуп) за убивство кмета, нiмця-колонiста чи приСЧжджого складала 30 гривень, життя шляхтича i купця оцiнювалося в 50. За переховування грабiжника або вбивцi село колективно сплачувало штраф (кругова порука). Право XIII ст. захищаСФ не лише життя, але й майно заможних класiв суворiше, нiж простолюду. Так, крадiжка коня оцiнюСФться штрафом у 12 гривень, але, якщо кiнь князiвський, штраф зростаСФ до 70. Крадiжка з будинку селянина чи рицаря-шляхтича караСФться однаково 12 гривень, але з князiвського пiдвалу - уже 50. За вбитого, знайденого на територiСЧ села чи мiста, якщо убивця невiдомий, несеться колективна вiдповiдальнiсть. Пiсля смертi бездiтного рицаря його майно переходить до дружини, пiсля смертi кмета - до пана, а дружинi зостаСФться лише постiль.
Подiбно до германського, польське право того часу також у спiрних випадках вдаСФться до ордалiй - випробувань поСФдинком, розпеченим залiзом чи водою. Пан може для судового поСФдинку виставити свого кмета. Крiм грошових штрафiв застосовуються ще й iншi засоби покарання - квалiфiкована смертна кара та вигнання. Увязнення як самостiйний вид покарання була вiдсутня.
Як уже згадувалося, систематизацiю польського права провiв король Казимир III Великий. Для МалоСЧ Польщi близько 1347 р. було створено т. зв. Вiслицький статут, для ВеликоСЧ Польщi у 1346-1347 рр., - Петраковський. Цими актами було систематизовано правовi норми служби в ополченнi, становище духовенства, вiдносини помiщикiв з селянами тощо. Велика увага зверталася на право власностi. Зокрема, обмежувалося право мертвоСЧ руки. Селяни отримували право вiдходу вiд помiщика, але не бiльше 2 на село. Помiщик, який приймав селян понад установлену норму, мусив повернути решту з усiма речами. "асник помiстя був самостiйним у своСФму володарюваннi.
Характерна для ЗахiдноСЧ РДвропи система сюзеренiтету-васалiтету (король - герцог - граф - рицар-шевальСФ) у Польщi не склалася. Усi дворяни з точки зору права були рiвнi мiж собою, усi зобовязанi службою королевi (а не своСФму сюзерену, як це було у Захiднiй РДвропi).
3. Особливостi процесу створення статуту 1347 р.
До числа найцiкавiших i найбiльш докладних польських правових памятникiв вiдноситься Повний звiд статутiв Казимира Великого, що став правовим вираженням завершального процесу обСФднання розрiзнених польських земель. наприкiнцi XIII в. Тенденцiя централiзацiСЧ краСЧни, що виникла в XIV ст. призвела до створення СФдиноСЧ ПольськоСЧ держави пiд владою короля Казимира III Великого царювало з 1333 по 1370 р.
До Казимира III польськi суди керувалися в основному нормами звичаСФвого права, якi мали залежно вiд мiiевих умов своСЧ особливостi в кожнiм князiвствi й до XIV ст. i багато в чому вже застарiли. Крiм того, джерелами права служили окремi князiвськi розпорядження, що найчастiше суперечили один одному.
В умовах обСФднання краСЧни виникла необхiднiсть у виданнi загальнодержавного зводу законiв, що привiв би в систему усе що ранiше дiяли закони й звичаСЧ, що зберегли своСФ значення, додав би СЧм загальнообовязкову силу на територiСЧ всiСФСЧ ПольськоСЧ держави, а також включив би в себе необхiднi новi законоположення позовних вимог.
Повний звiд статутiв Казимира III i Доповнення до зводу статутiв Казимира III нараховують 165 статей i складаються iз двох статутiв: Вiслицького (Малопольского) i Петрковського (Великопольского). Вислицький статут, прийнятий в 1347 р. у Вiслицi у четверту недiлю поста, названа ,,Laetare" на вiче малопольских баронiв, спочатку призначався для МалоСЧ Польщi. Скорiше, у тому ж роцi, на зСЧздi великопольских феодалiв був прийнятий самостiйний Петрковський статут для ВеликоСЧ Польщi.
Мiж цими двома статутами були iстотнi розходження. Найбiльш повним i всеосяжним був Вiслицький статут, що не тiльки фiксував дiюче право, але й змiнював його, уводячи новi закони. Петрковський же статут був значно бiднiшим за своСЧм змiстом й закрiплював в основному бiльш вузькi iснуючi правовi норми. Цi розходження, як справедливо вiдзначаСФ польський iсторик права Р. Губе, пояснюються тим, що Петрковський статут був мiiевим i застосовувався тiльки у Великiй Польщi, а Вислицький мав загальнодержавне значення й вважався загальним правом для всього королiвства. Прийняття одночасно двох зазначених статутiв стало практичним вираж