Становлення фiлософсько-правовоСЧ проблематики в античнiй та середньовiчнiй фiлософiСЧ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Мiнiстерство освiти i науки УкраСЧни
РЕФЕРАТ
на тему Становлення фiлософсько-правовоСЧ проблематики в античнiй та середньовiчнiй фiлософiСЧ
по предмету Фiлософiя
КиСЧв 2011
ЗМРЖСТ
Вступ
1. Проблеми буття i людини у фiлософiСЧ давнього свiту, зародження iдей права
2. Особливостi античноСЧ правовоСЧ культури. Космоцентричне обТСрунтування права
3. Особливостi фiлософсько-правовоСЧ думки середньовiччя
Лiтература
ВСТУП
Першi форми фiлософського мислення виникли в давнiх цивiлiзацiях РЖндiСЧ, Китаю, ГрецiСЧ, Риму. Причинами виникнення стали економiчний прогрес, руйнування родоплемiнних вiдносин, утворення перших держав, зростання наукових знань, криза релiгiйно-мiфологiчноСЧ свiдомостi. В результатi зростання критичних течiй проти традицiйноСЧ релiгiСЧ, моральних i свiтоглядних догм, у людей зявилась потреба у новому типi самовизначення, вже не через звичаСЧ та ритуальнi традицiСЧ, а через власний розум, тобто виникла потреба у рацiональному поясненнi свiту.
Перший досвiд осмислення свiту, людини i мiiя людини у свiтi нагромаджувався в давнiх Вавилонi та РДгиптi. Але цi знання мали езотеричний характер, доступний лише кастi жерцiв, i вiдсутнiсть достатнього рiвня свободи як засобу самовираження, не дали змоги здобути фiлософiСЧ самостiйнiсть.
Схiдна фiлософiя (РЖндiя, Китай) сформувалася в умовах деспотичноСЧ держави, СЧСЧ повноСЧ влади над iндивiдом, кастового подiлу суспiльства, пiд значним впливом мiфологiчного свiтогляду.
В iсторiСЧ iндiйськоСЧ фiлософiСЧ виокремлюють цiлий ряд шкiл, серед яких були ортодоксальнi школи мiманса, веданта, санкхя, йога i неортодоксальнi буддизм, джайнiзм, чарвака-локаята.
1.Проблеми буття i людини у фiлософiСЧ давнього свiту, зародження iдей права
Особливiстю давньоiндiйських вчень СФ визнання цiлiсностi свiту, в якому приватне, iндивiдуальне розглядалося як щось другорядне вiдносно загальноСЧ основи свiту. Це, вiдповiдно, визначало i мiiе людини у свiтi. Наприклад, представники школи чарвака-локаята стверджували, що першопочатку притаманнi чотири тАЬвеликi сутiтАЭ: земля, вода, повiтря та вогонь. Представники школи вайшешики розглядали структуру свiту як атомарну. Атоми вайшешикiв мали смак, колiр, запах, температуру, але були одноманiтнi за формою та розмiром. Вайшешики вважали, що атоми створюють моральний образ свiту, реалiзуючи моральний закон дхарму.
Етична проблематика вiдбита в священних книгах Веди i Упанiшади, в яких iдея еволюцiйного розвитку i коловороту життя (сансара) повязуСФться з поняттями дхарма i карма (закон покарання).
У подальшому розвитку спостерiгаСФться посилення уваги до проблем iндивiдуального, специфiчного у свiтi. Так, у фiлософському вченнi буддизмi стверджувалося, що свiт, безперервно змiнюючись, не давав можливостi людинi досягти досконалостi. Тому досягнення вiчноСЧ насолоди (нiрвани) можливе тiльки шляхом поглибленого самоспостереження. Тут проблема людини вирiшуСФться за допомогою пошуку шляхiв звiльнення СЧСЧ душi вiд негараздiв iснуючого свiту.
Фiлософи ДавньоСЧ РЖндiСЧ вбачали джерелом i вважали першопричиною бiд людства невiгластво, яке приводить до людських страждань. Невiгластво змушуСФ людей цiнувати те, що негiдне поцiнування; страждати там, де немаСФ мiiя для страждань; сприймати iлюзiю як реальнiсть, проводити життя в гонитвi за низькими цiнностями; зневажати тим, що в дiйсностi СФ найбiльш цiнним знанням таСФмниць буття людини, СЧСЧ долi.
Отже, в давньоiндiйськiй фiлософiСЧ розкриття вiдносин тАЬлюдина-свiттАЭ йшло вiд напрацювання уявлень про свiт. В основi цього свiту лежить безособовий початок, в якому людина посiдала другорядне мiiе, далi фiлософськi пошуки приводять до уявлень про свiт, де на перший план виходить людина, яка прагне визначити своСФ мiiе у свiтi, ставлення до нього та до самоСЧ себе.
Схожим СФ становлення фiлософських поглядiв у Давньому КитаСЧ: на початкових етапах розвитку фiлософськоСЧ думки на першому планi було безособово-узагальнене уявлення про свiт. З часом все бiльше уваги починаСФ придiлятися проблемам людини, СЧСЧ життю.
У VIV ст. до н. е. високого рiвня досягло конфуцiанство. Конфуцiй (552-479 рр. до н. е.) вiдомий мислитель Китаю, створив етико-гуманiстичне вчення, в якому головним було те, що вiдносини мiж людьми повиннi будуватися на взаСФмнiй повазi та любовi, утвердженнi найвищоСЧ та всезагальноСЧ форми соцiально-етичного порядку тАЬлiтАЭ, самовдосконаленнi людини вiдповiдно до таких моральних i релiгiйно-фiлософських принципiв, як гуманнiсть, справедливiсть, шанобливе ставлення до батькiв i старших за вiком людей тощо. Досягнення щастя вбачалось КонфцуцiСФм в реалiзацiСЧ трьох етичних принципiв: взаСФмностi, тАЬзолотоСЧ серединитАЭ, любовi до людини.
У IVIII ст. до н. е. значного поширення набув даосизм, згiдно з яким усi змiни в природi та життi людини пiдкоряються не якимось надзвичайним надприродним силам, а загальному закону тАЬДаотАЭ природнiй основi всього сущого. Правильнiсть вчинкiв людини оцiнюСФться згiдно з цим законом. Виходить, якщо СФ природнi закони природи, то мають бути й закони суспiльного життя. тАЬДаотАЭ визначаСФ основний принцип життя людини як спокiй i незмiннiсть iснування, адже протилежнi початки, з яких складаСФться свiт (тАЬ